Справа № 573/436/25
Номер провадження 2/573/176/25
01 квітня 2025 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді Терещенко О.І.,
участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
04 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що перебувала в шлюбі з відповідачем, від якого мають повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час син навчається на денній формі навчання у Сумському державному університеті. Відповідач має стабільний дохід та не має інших утриманців, тому має змогу утримувати їхнього сина. Посилаючись на викладене, позивачка просить суд постановити рішення про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх доходів щомісяця, починаючи стягнення з дати подання позову та до закінчення навчання сина чи досягнення ним двадцяти трьох років, залежно від того, яка обставина настане першою.
Ухвалою від 12 березня 2025 року відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду у спрощеному позовному провадженні (а. с. 18).
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не прибула, направила заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі (а. с. 23).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання останній відсутній, інформації щодо своєї адреси суду не надав, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, якому судова повістка вручена належним чином (а. с. 26).
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує (а. с. 24).
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та третьої особи за наявними у справі доказами.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 09 лютого 2007 року по 14 вересня 2010 року (а. с. 2-3).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (а. с. 4).
Згідно з довідкою, виданою 08 січня 2025 року депутатом Білопільської міської ради Сегидою І.М., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстрована позивачка ОСОБА_1 (а. с. 6-8, 11).
З довідки про навчання від 03 березня 2025 року, виданої Сумським державним університетом, вбачається, що ОСОБА_3 є здобувачем освітнього ступеня бакалавр 1 курсу факультету електроніки та інформаційних технологій денної форми здобуття освіти Сумського державного університету та навчається за рахунок коштів державного бюджету. Термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року. Наказ про зарахування №0767-ІІІ від 09 серпня 2024 року (а. с. 9-10).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 150, ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З огляду на положення ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом ст. 199 СК України законодавцем визначено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Отже, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Саме такий правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року справа №346/103/17-ц.
Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Сімейний кодекс України встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
При ухваленні рішення суд враховує, що повнолітній син сторін навчається за кордоном на денній формі в навчальному закладі, стипендію не отримує, проживає у гуртожитку на платній основі, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, працює, у зв'язку з чим отримує заробтну плату.
Докази про осіб, які б перебували на утриманні у ОСОБА_2 , та про те, що він не може сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі, суду не надані.
Також не надані суду докази на спростовування обставини, що викладені у позовній заяві ОСОБА_1 .
Враховуючи, що обов'язок з утримання дитини покладається на обох батьків, а відповідач має об'єктивну можливість сплачувати аліменти на повнолітнього сина на час його навчання, тому суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягувати з відповідача на користь позивачки щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_3 до закінчення його навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку, починаючи стягнення з дня звернення з позовом до суду.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути 1211 грн 20 коп. судового збору.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ),третя особа: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) до закінчення навчання (очікувана дата завершення навчання - 30 червня 2028 року), але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, починаючи стягнення з 04 березня 2025 року.
Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1211,20 грн у дохід держави.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя