Іменем України
01 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/6202/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва 21.02.2022 надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України, відповідно до якого позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів України від 15.12.2021 № 142 «Про неприпустимість проведення заходів, які мають негативну та образливу форму для адвоката та його діяльності».
В обґрунтування пред'явленого позову зазначено, що 15.12.2021 Радою адвокатів України було винесено рішення № 142 «Про неприпустимість проведення заходів, які мають негативну та образливу форму для адвоката та його діяльності». (далі - Рішення №142).
В даному рішенні Радою адвокатів України зазначається, що у листопаді 2021 року Фейсбук користувач «Академія ОСОБА_1» створив подію LEGAL PARTY «Най-най-най головніший юридичний рейтинг» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була заявлена як рейтинг для адвокатів та юристів України з переліком номінацій. Додатково у однойменній закритій Facebook групі та на спеціально створеному сайті https://legalparty.club oпублікована інформація про проведення 14.12.2021 церемонії нагородження номінантів до Дня адвокатури та передбачена можливість придбати квитки і виграш у номінаціях.
Радою адвокатів України в рішенні №142 констатується, що всі публікації про рейтинг (захід LEGAL PARTY «Най-най-най головніший юридичний рейтинг») та назви його номінацій, поширені адвокатами в мережі Facebook та на спеціальному сайті, свідчать про невідповідність поведінки організаторів та заявлених номінантів до етично-правових стандартів, визначених у Правилах адвокатської етики. Поширена ними інформація, графічні зображення і фото, лексика і стилістика постів та коментарів спотворюють образ адвокатури та підривають довіру до адвокатів в суспільстві, знецінюють професійні стандарти і дискредитують адвокатську діяльність.
Також, Рада адвокатів України в рішенні №142 стверджує, що розміщення адвокатами публікацій та коментарів про рейтинг LEGAL PARTY «Най-най-най головніший юридичний рейтинг» на їхніх особистих акаунтах та у Фейсбук-групах відступає від етичних правил адвоката і загальноприйнятих уявлень про ділове публічне спілкування, шкодить репутації адвокатури та являє собою недоречне висміювання і публічне приниження професії адвокат.
В рішенні №142 Радою адвокатів України вирішено вважати організацію, інформування та проведення публічного заходу «Най-най-най головніший юридичний рейтинг» дискредитацією та приниженням адвокатської професії, а номінації вказаного рейтингу такими, що підривають репутацію інституту адвокатури України та суперечать Правилам адвокатської етики, затвердженим Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року.
Позивач вважає зазначене рішення незаконним, оскільки воно порушує його законні права та інтереси, прийнято Радою адвокатів України з перевищенням повноважень і порушенням вимог законодавства України, оскільки діючим законодавством та Регламентом Ради адвокатів України не надано повноважень останньому здійснювати оцінку діяльності адвокатів на предмет їх відповідності нормам Правил адвокатської етики. Тобто, відповідач законодавчо не наділений повноваженнями надавати оцінку та розглядати питання дотримання адвокатами Правил адвокатської етики.
На думку позивача, Рада адвокатів України, зазначаючи у рішенні №142 твердження, що організація, інформування та проведення публічного заходу суперечать Правилам адвокатської етики, та вказуючи на участь ОСОБА_1 в організації, обговоренні та проведенні даного заходу, фактично виходить за межі наданих законодавством повноважень, підміняє собою кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та констатує факт порушення позивачем Правил адвокатської етики, що може мати преюдиційне значення для кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури і порушує законні права та інтереси позивача.
Відповідач позов ОСОБА_1 не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив таке.
Предметом позовної заяви в даній справі є визнання протиправним та скасування рішення Ради адвокатів України № 142 від 15.12.2021 «Про неприпустимість проведення заходів, які мають негативну та образливу форму для адвоката та його діяльності». При цьому, для захисту права чи охоронюваного інтересу, необхідний факт його порушення.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення РАУ № 142 від 15.12.2021 «Про неприпустимість проведення заходів, які мають негативну та образливу форму для адвоката та його діяльності», не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його права та не породжує для нього будь-яких обов'язків. Резолютивна частина даного рішення містить роз'яснювальний характер щодо проведення публічних заходів в адвокатській спільноті через призму преамбули Правил адвокатської етики, що виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Обраний позивачем спосіб захисту прав сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Отже, встановлена правова природа оспорюваних рішень унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання їх протиправними та скасування, у зв'язку з чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися судом.
Таким чином, на думку відповідача, провадження по адміністративній справі № 640/6202/22, підлягає закриттю з наведених вище мотивів. А у разі продовження розгляду справи, відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, не навів обґрунтувань щодо того, які саме його права та/або охоронювані законом інтереси у сфері публічно - правових відносин були порушені спірним рішенням, прийнятим відповідачем, або які конкретні права він не зміг реалізувати у зв'язку з цим.
Доводи позивача є абстрактними, не містять обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
Відповідач наголошує, що позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов'язаний його інтерес, та що цей інтерес належить саме позивачеві. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес.
Обставин, які б свідчили про порушення прав позивача внаслідок вчинення спірних дій та прийняття оскаржуваного рішення не встановлено й судовим розглядом цієї справи і цього не вбачається з аргументації, наведеної у позовній заяві. Викладене позивачем грунтується лише на припущеннях щодо можливого негативного впливу оскаржуваного рішення на його права та законні інтереси, при цьому не обґрунтовує, яким чином оскаржуване рішення перешкоджає йому в реалізації його прав.
Отже, на думку відповідача, позивачем подано завідомо безпідставний позов, який не підтверджується належними доказами.
Крім того, відповідно до п. 14 ч. 4 ст. 55 Закону № 5076-VI, Рада адвокатів України виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з'їзду адвокатів України, відтак законом не встановлено жодних обмежень (заборон) щодо діяльності органів адвокатського самоврядування з вирішення питань організації і діяльності адвокатури.
Таким чином, відповідач вважає, що Рада адвокатів України, у відповідності до приписів Закону № 5076-VI, Статуту НААУ та Положення про РАУ, наділена достатніми повноваженнями для прийняття рішення РАУ від 15.12.2021 № 142, що оскаржується.
Позивач не посилається на порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, відтак рішення відповідача є законним. Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення можна стверджувати, що в його описовій частині висвітлена інформація про факти та обставини проведення публічного заходу, а також наведені висновки судового експерта Київського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13 грудня 2021 року (де досліджувались дописи у РасеЬоок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), а відтак не містить оцінки поведінці адвокатів.
Колегіальне прийняття рішення передбачає співпрацю між кількома особами (учасниками процесу), враховуючи різні думки, досвід і процеси пошуку консенсусу для досягнення колективної угоди.
Таким чином, здійснення (проведення) Радою адвокатів України, в особі її членів, оцінки змісту та суті публічного заходу, що може негативно впливати на авторитет адвокатури України, шляхом ознайомленням, вивченням та аналізу оцінки ситуації порушеного питання, що в свою чергу є одним з етапів процесу роботи колегіального органу, а відтак не може бути самостійним предметом судового розгляду, тому правильним буде вказати, що дана справа не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства.
На думку відповідача, оскаржуване рішення за своєю сутністю лише засвідчує (відображає) загальну думку представників адвокатів регіонів у складі Ради адвокатів України та інших представників регіональних органів адвокатського самоврядування з приводу організації та проведення публічних заходів негативного впливу на інститут адвокатури в цілому, і не передбачає обов'язку вчиняти дії, тобто має роз'яснювальний та інформаційний характер.
Доводи позовної заяви ОСОБА_1 ґрунтуються на суб'єктивному тлумаченні окремих норм права та викликані не об'єктивними обставинами, а виключно незгодою позивача з рішенням РАУ, у зв'язку з його можливим преюдиційним значенням для КДКА регіону, хоча належних доказів щодо наявності відповідного дисциплінарного провадження до суду не подано.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/6202/22, розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.
Рада адвокатів України, за наслідками обговорення листів рад адвокатів регіонів щодо оцінки заходу LEGAL PARTY «Най-най-най головніший юридичний рейтинг», який відбувся 14 грудня 2021 року в м. Києві, прийняла рішення від 15.12.2021 № 142 «Про неприпустимість проведення заходів, які мають негативну та образливу форму для адвоката та його діяльності» (далі - Рішення №142).
З тексту рішення вбачається, що «у листопаді 2021 року Фейсбук користувач «Академія ОСОБА_1» створив подію LEGAL PARTY «Най-най-най головніший юридичний рейтинг» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була заявлена як рейтинг для адвокатів та юристів України з переліком номінацій. Додатково у однойменній закритій Facebook групі та на спеціально створеному сайті https://legalparty.club опублікована інформація про проведення 14 грудня 2021 року церемонії нагородження номінантів до Дня адвокатури та передбачена можливість придбати квитки і виграш у номінаціях.
Рішенням визначено, що всі публікації про рейтинг та назви його номінацій, поширені адвокатами в мережі Facebook та на спеціальному сайті, свідчать про невідповідність поведінки організаторів та заявлених номінантів до етично-правових стандартів, визначених у Правилах адвокатської етики. Поширена ними інформація, графічні зображення і фото, лексика і стилістика постів та коментарів спотворюють образ адвокатури та підривають довіру до адвокатів в суспільстві, знецінюють професійні стандарти і дискредитують адвокатську діяльність.
Зазначеним рішенням Радою адвокатів України вирішено:
1. Вважати організацію, інформування та проведення публічного заходу «Най-най-най головніший юридичний рейтинг» дискредитацією та приниженням адвокатської професії, а номінації вказаного рейтингу такими, що підривають репутацію інституту адвокатури України та суперечать Правилам адвокатської етики, затвердженим Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року.
2. Розмістити на офіційному веб-сайті НААУ інформацію про те, що Національна асоціація адвокатів України не проводила і не проводить на даний час жодних рейтингів, оцінювань чи конкурсів адвокатів за результатами їхньої професійної діяльності чи іншими критеріями. Заходи, які проводяться поза межами адвокатського самоврядування, не носять жодного офіційного чи загальнообов'язкового характеру. Роз'яснити, що проведення адвокатами самостійно будь-яких подій, пов'язаних з оцінюваннями за окремими критеріями, категоріями, рейтингами тощо повинно здійснюватися за умови суворого дотримання Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року.
3. Секретарю Ради адвокатів України прийняте рішення опублікувати на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
Позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, прийнятим Радою адвокатів України з перевищенням повноважень щодо здійснення оцінки діяльності адвокатів на предмет їх відповідності нормам Правил адвокатської етики, внаслідок чого звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Тобто, діючим законодавством передбачено судовий захист саме порушених прав та інтересів особи, який досягається винесенням судового рішення. Отже, захист прав - це наслідок вирішення спору, а не завдання суду.
Відповідно до положень частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту [...].
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. […] поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.
Вказане підтверджується і нормою частини другої статті 124 Конституції України, в якій закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Тобто, обов'язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути наявність юридичного спору між сторонами у справі, тобто порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Таким чином, враховуючи наведене нормативне регулювання, право на оскарження індивідуальних актів (рішень, дій, бездіяльності) мають лише особи, права та інтереси яких порушено такими актами.
Обов'язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 504/4148/16-а та від 12 червня 2020 року у справі № 804/3214/18.
У постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 Верховний Суд дійшов висновку, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес. З'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.
Також згідно практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004).
Предметом спору в даній справі є рішення Ради адвокатів від 15.12.2021 № 142 «Про неприпустимість проведення заходів, які мають негативну та образливу форму для адвоката та його діяльності».
Суд зауважує, що оскаржуване рішення № 142 від 15.12.2021 не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його права та не породжує для нього будь-яких обов'язків. Резолютивна частина рішення містить виключно роз'яснювальний та інформаційний характер і не передбачає обов'язку вчиняти дії.
Доводи позивача щодо порушення його прав оскаржуваним рішенням є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача рішенням відповідача, як наслідок через відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача, суд не надає оцінку доводам позивача щодо неправомірності оскаржуваного рішення.
Посилання позивача на ту обставину, що рішення Ради адвокатів України може мати преюдиційне значення для кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури суд вважає незмістовним, оскільки воно ґрунтується виключно на припущеннях позивача та не доведено належними доказами, зокрема щодо наявності відповідного дисциплінарного провадження.
Доводам відповідача про неможливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства суд оцінку не надає, оскільки це питання вирішено судом у відповідній ухвалі про відмову в закритті провадження у справі від 01.04.2025.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К.Є. Петросян