31 березня 2025 рокусправа № 380/23851/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частина НОМЕР_1 , у якому просить суд:
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини № 273 від 25.09.2024, а саме, визначити вислугу років ОСОБА_1 таким чином: календарна вислуга років становить 20 років 07 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні - 05 років 06 місяців 08 днів, загальна вислуга: 26 років 01 місяць 15 днів;
-визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - протиправною;
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік протиправною;
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - протиправною;
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з розрахунку пропорційно періоду лікування та у відпустці для лікування після поранення у повному обсязі - протиправною;
-стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 20 років;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік;
-стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби у повному обсязі, а саме за період повних 247 місяців;
-стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат війьковослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 13.06.2023 по 18.03.2024 у розмірі 100 000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської ( лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) з весь період стаціонарного лікування та відпустки після тяжкого поранення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31.03.2022 згідно Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаду водія ІІ взводу охорони роти н ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12.10.2023 наказом командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 12.10.2023 № 552-РС переміщено до Військової частини НОМЕР_1 . 19.09.2024 звільнено з військової служби за станом здоров'я на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 № 255-РС, а наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2024 № 273 виключений зі списків особового складу Військової частина НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення. Позивач зазначає, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 274 визначено вислугу років у календарному обчисленні - 20 років 07 місяців 09 днів. Проте, на думку позивача, у цьому наказу не враховано пільгову вислугу років. Позивач зазначає, що період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та період лікування у закладах охорони здоров'я пільгова вислуга років становить 02 роки 08 місяців та 20 днів. Позивач також вважає, що його права порушені в частині ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 20 повних календарних років служби. Також позивач зазначає, що у зв'язку з перебуванням на лікуванні у зв'язку з пораненням, отриманим при виконанні завдань під час воєнного стану, що підтверджується медичною документацією, а також факт того, що поранення пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми, позивач вважає, що його права порушені у частин ненарахування та невиплати матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення. Позивач також зазначає про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби , але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Позивач зазначає, що відповідач здійснив виплату зазначеної допомоги включно за період військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та не було враховано при обчисленні період попередньої військової служби, що складає разом 247 календарних місяців служби. Також позивач наголошує про наявність права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини та перебуванням у відпустці для лікування після поранення (контузії, тарвми, каліцтва) у зв'язку отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. У зв'язку з наведеним позивач просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 28.11.2024 суддя відкрила провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).
Ухвалою суду від 31.03.2025 закрито провадження у частині позовних вимог:
-про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік протиправною та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік;
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з розрахунку пропорційно періоду лікування та у відпустці для лікування після поранення у повному обсязі - протиправною та стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат війьковослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 13.06.2023 по 18.03.2024 у розмірі 100 000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської ( лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) з весь період стаціонарного лікування та відпустки після тяжкого поранення.
Відповідач позову не визнав. 16.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 92207). Відповідач зазначає, зокрема щодо розрахунку вислуги років, що відповідно до матеріалів позовної заяви та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 25.09.2024 № 273 позивачу встановлено наступну вислугу років станом на 25.09.2024, а саме календарна: 20 років 07 місяців 09 днів; пільгова: 00 років 00 місяців 00 днів; загальна: 20 років 07 місяців 09 днів. Відповідач зазначає, що позивач не вказує, що обчислення вислуги років необхідне останньому для призначення пенсії, а тому протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування пільгової вислуги позивача до загальної календарної вислуги взагалі відсутня, оскільки відповідач не є суб'єктом відповідних спірних правовідносин. Відповідач зазначає, що розрахунок вислуги років здійснюється виключно за матеріалами особової справи військовослужбовця. Питання розрахунку вислуги років при призначенні відповідних пенсій звільнених з військової служби відноситься до компетенції відповідного обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем надіслання особової справи військовослужбовця. Стосовно позовної вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідач зазначає, що позивач помилково трактує підстави для нарахування для одноразової грошової допомоги , оскільки такий проходив військову службу за призовом під час мобілізації та звільнений з неї за станом здоров'я (виключений зі списків особового складу частини) на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби 25.09.2024. Календарна вислуга років позивача щодо проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період склала 2 роки 5 місяців і 26 днів. Відповідач наголошує, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу, без урахування періоду попередньої військової служби на якій вони перебували , крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Відповідач наголошує, що відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області від 22.09.2021 № 146-о позивачу виплачено одноразову грошову допомогу за 18 років 1 місяць 08 днів. Щодо одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 4 %, то відповідач наголошує, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 25.09.2024 № 273 позивачу наказано виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до пункту 1 Порядку № 460 у розмірі 26 405 грн. Відповідач наголошує, що міркування позивача нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 4 % відповідно до Порядку № 460 за 247 календарних місяців служби є беззмістовним, оскільки останній проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період лише 2 повних календарних роки, що й було враховано відповідачем при звільненні ОСОБА_1 з військової служби, а в 2021 році ГУ ДФС у Львівській області нараховано та виплачено грошову допомогу ОСОБА_1 , передбачену п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ. Щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, то у жовтні 2024 відповідач здійснив нарахування та виплату вказаної допомоги, що свідчить про відсутність спору у цій частині. Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, то відповідач наголошує, що позивачу у період з 14.10.2023 по 31.10.2024 здійснено повне нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови № 168 пропорційно часу виконанян завдань за призначенням і перебуванням на відповідному стаціонарному лікуванні та відпустці за висновком ВЛК на загальну суму 657 354 грн 83 коп. Відповідач також наголошує про закриття позовних вимог у цій частині.
27.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 95378). Позивач зазначає, що у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2024 № 273 календарна вислуга років становить 20 років 07 місяців 09 днів, а згідно грошового атестата № 3- 2916011 від 22.10.2024 надбавка за вислугу років була обчислена за 02 роки 05 місяців та 24 дні, що порушує передбачені законом права та інтереси позивача. Позивач зазначає, що при попередньому звільненні з органів ДФС не була виплачена одноразова грошова допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, то позивач зазначає, що відповідач порушив вимоги чинного законодавства щодо необхідності подати усі докази щодо здійснення нарахувань та виплати даних виплат.
14.01.2025 відповідач подав заперечення (відповідь на відзив) (вх. № 2956. Відповідач наголошує, що позивачу здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення з урахуванням служби в органах податкової міліції і на підставі інформації, визначеної в грошовому атестаті від 12.01.2025 № 3-48/ 496, а не в грошовому атестаті від 22.10.2024 № 3-2 9/6011. Зазначає, що надбавка за вислугу років позивачу виплачувалась з урахуванням служби в органах податкової міліції у розмірі 45 % на суму 1 250, грн 25 коп.
03.01.2025 позивач подав додаткові пояснення у справі ( вх. № 315).
21.01.2025 відповідач подав додаткові пояснення у справі (вх.№4784).
30.01.2025 відповідач подав додаткові пояснення у справі (вх.№7759).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.08.2018.
Відповідно до витягу з наказу голови комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби України від 22.09.2021 № 146-о «По особовому складу податкової міліції», підполковника податкової міліції, старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_1 звільнено зі служби у запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів).
У цьому наказі зазначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 18 років 01 місяць 08 днів; у пільговому обчисленні: 21 рік 04 місяці 16 днів.
У подальшому ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації. Вказане не є спірним у цій справі.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 13.01.2023 № 286 солдата ОСОБА_1 , водія ІІ взводу охорони роти ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначеного наказом командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 12.01.2023 № 522-РС до 62 запасної роти НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_1 ) на посаду солдата резерву.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 26.01.2024 № 735 солдат ОСОБА_1 у період з 29.12.2023 по 31.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 15.01.2024 № 1010 солдат ОСОБА_1 отримав вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обличчя, термічний опік обличчя, параорбітальні гематоми, сторонні тіла обох очей.
Згідно свідоцтва про хворобу № 1176 ОСОБА_1 на підставі статей 26-а, 31-а, 75-а графи ІІ розладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до довідки № 294 військово-лікарської комісії від 29.01.2024 солдат ОСОБА_1 отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення від 15.01.2024 № 1010, видана командиром військової частини НОМЕР_1 ).
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2024 № 273 військовослужбовця, призваного по мобілізації солдата ОСОБА_1 , колишнього стрільця-санітара механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ( по особовому складу) від 23 вересня 2024 року № 259-РС з військової служби у відставку за підпунктом «б» зі служби, з виключенням з військового обліку, вважати таким, що вибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно цього наказу вислуга років у Збройних Силах станом на 25 вересня 2024 року становить: календарна- 20 років 07 місяців 09 дні; пільгова- 00 років 00 місяців 00 днів. Загальна вислуга - 20 років 07 місяців 09 дні.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2014 року № 460 ( зі змінами), виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 116 % місячного грошового забезпечення - 26 405 грн 66 коп.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен рік служби, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік, одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а також з визначенням йому вислуги років, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 40 Закону № 2232-ХІІ визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою ст. 2 цього Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон №2262), пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262, порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.
За змістом пунктів 6,7 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. Загальний строк військової служби військовослужбовця включає весь час перебування його на військовій службі з урахуванням випадків, передбачених пунктами 143, 195 і 209 цього Положення. Загальний строк військової служби встановлюється в календарному обчисленні, а у випадках, визначених законодавством, - у пільговому обчисленні.
За змістом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393", чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі-Постанова № 393), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" і “з» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються військова служба в Збройних Силах.
Положеннями пункту 2-1 Постанови № 393 встановлено, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 393, до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час;
Відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 затверджено «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей».
Пунктом 2.3 цього Положення № 530 визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): 1) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії;
Пунктом 2.12 Положення № 530 передбачено, що обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсій здійснюється, зокрема, Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України за поданням відповідних підрозділів персоналу - особам офіцерського складу, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, у Генеральному штабі Збройних Сил України та військових частинах, військових навчальних закладах, установах і організаціях, органах військового управління, які їм безпосередньо підпорядковані, у командуваннях видів Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 2.13 Положення №530, при обчисленні вислуги років на пенсію військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби, складається розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію (додаток 3). У розрахунку зазначаються всі календарні періоди військової служби і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальна вислуга років на пенсію.
Відповідно до пункту 2.15 Положення №530, попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію складається відповідним управлінням (відділом) персоналу та передається разом з особовою справою до фінансового органу (пункт 2.12 цього розділу), який складає основний розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію і повертає його в управління (відділ) персоналу для долучення до особової справи військовослужбовця.
Вислуга років розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення військовослужбовця. Розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію не складається для військовослужбовців, щодо яких на дату запланованого звільнення не дотримуються умови призначення пенсії, зазначені у статті 12 Закону.
Після звільнення військовослужбовця з військової служби зазначений примірник особової справи разом з основним розрахунком вислуги років надсилається в обласний ТЦКСП за обраним військовослужбовцем місцем проживання, а попередній розрахунок залишається у справах фінансового органу та зберігається протягом трьох років.
У пункті 2.20 Положення №530 зазначено, що обчислена в установленому порядку вислуга років (календарна та окремо на пільгових умовах) зазначається в наказах про звільнення військовослужбовців з військової служби і є підставою для призначення їм пенсії за вислугу років. Щодо військовослужбовців, пенсія яким призначається з урахуванням загального страхового стажу, то в наказах про їх звільнення зазначаються загальний страховий стаж і окремо вислуга років на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при звільненні військовослужбовця на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», таким особам військові частини повинні обрахувати календарну та пільгову вислугу років із занесенням такої інформації до наказів про звільнення.
При цьому, якщо військовослужбовець, який звільняється з військової служби, не має право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», військові частини обраховують тільки календарну вислугу років.
Разом з тим, спірним у цій справі є питання щодо обчислення відповідачем пільгової вислуги років під час звільнення позивача з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Заакону України « Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - на підставі висновку (плстанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військової служби.
Станом на час звільнення з військової служби з Військової частини НОМЕР_1 та на час звернення до суду з даним позовом, позивач не набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .
Тому, у наказі про звільнення позивача з військової служби зазначенню підлягає вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні.
Проте, суд враховує, що відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 26.01.2024 № 735 солдат ОСОБА_1 у період з 29.12.2023 по 31.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 15.01.2024 № 1010 солдат ОСОБА_1 отримав вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обличчя, термічний опік обличчя, параорбітальні гематоми, сторонні тіла обох очей.
Між тим, що наявної медичної докуметації, наявноївної у матеріалах справи позивач тривалий час перебував на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержавних внаслідок проходження військової служби.
Відтак періоди участі у бойових діях у воєнний час та час перебування на лікуванні повинні бути обраховані у пільговій кратності, відповідно до п. 2.3 Положення №530, тобто позивач має право на обчислення вислуги років на пільгових умовах, однак, таке право може бути реалізовано позивачем під час призначення пенсії.
Разом з тим, в даному випадку, обов'язку щодо обчислення вислуги років позивача на пільгових умовах у Військової частини НОМЕР_1 законодавством не встановлено, оскільки позивач не набув, станом на час звільнення з військової служби право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У зв'язку з наведеним суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог:
-про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 20 років;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби у повному обсязі, а саме за період повних 247 місяців.
Згідно пункту першого статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 15 Закону № 2011-XII визначаються підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров'я.
Водночас, згідно з абзацом 24 пункту 3 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XI військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що положення Закону № 2011-XI не передбачають можливості набуття військовослужбовцем права на виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них.
Проаналізувавши вищезазначені положення, суд дійшов висновку, що стаття 15 Закону № 2011-XII містить особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації, а саме: особливий суб'єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який призваний на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією; обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв'язку із мобілізацією; при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час.
При цьому, абзац 24 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII має бланкетну норму, яка відсилає до нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, якому делеговано повноваження щодо визначення умов та порядку виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
На виконання вказаної вище правової норми, постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок № 460).
Відповідно до п. п. 1, 2 Порядку № 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Наявне у пункті 2 Порядку № 460 застереження щодо осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", стосується виключно періоду, за який обраховується одноразова грошова допомога при звільненні.
Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393).
Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. (п. 10 Порядку № 393).
Отже, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2024 № 273 наказано відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2014 року № 460 ( зі змінами), виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 116 % місячного грошового забезпечення - 26 405 грн 66 коп.
Відповідно до довідки про доходи від 22.10.2024 № 2-29/6012 виплату вказаної допомоги Військова частина НОМЕР_1 здійснила у вересні 2024 року.
Таким чином, суд зазначає, що при звільненні з військової служби позивач, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до абзацу 7 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XI та Порядку № 460 мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби, яка йому була виплачена у відповідності до наказу командира Військової частини.
Відтак, дії відповідача у цьому випадку є правомірні, а позовні вимоги у цій частині безпідставні.
Таким чином, виходячи зі статусу позивача, як особи призваної на військову службу по мобілізації на особливий період, кількості повних календарних місяців служби та розміру місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі, що становить не менше 25 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення, на підставі абз.24 пп.3 п.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ, та про неможливість застосування до спірних правовідносин пп.1 п.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ.
Згідно з пп. 1 п. 2 ст. 51 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:
50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби:
за станом здоров'я;
за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
у зв'язку із звільненням з полону.
Відповідач у відзиві наголошував, що розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби встановлений спеціальною нормою права як для особи, призваної на військову службу за призовом під час мобілізації. Однак, позивач в свою чергу наполягає на тому, що має одночасне право на отримання допомоги як у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби так і в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Позивач до 22.09.2021 проходив військову військову службу в органах ДФС.
Відповідно до витягу з наказу голови комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби України від 22.09.2021 № 146-о «По особовому складу податкової міліції» , підполковника податкової міліції, старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_1 звільнено зі служби у запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів).
У цьому ж наказі визначено виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічман, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей» та статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пункту 10 Постанови № 393 (у редакції на час прийняття наказу від 22.09.2021 № 146-о «По особовому складу податкової міліції») військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Таким чином, позивач є таким, що набув право на отримання спірної грошової допомоги при первісному проходженні служби, адже наказом про звільнення позивача від 22.09.2021 року № 146 -0 вказано таку допомогу виплатити.
Отже, позивач набув право на таку допомогу під час першого проходження військової служби. При цьому суд констатує що підстав обчислювати розмір такої допомоги у спосіб, на якому наполягав позивач, відповідач не мав, а тому обґрунтовано не діяв відповідним чином.
Отже, в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295 КАС України, суд
1.У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до вВійськової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2.Судові витрати зі сторін не стягувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна