31 березня 2025 рокусправа № 380/26003/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить:
- Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2024/l 00570/2 від 19.11.2024 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 19.11.2024 року №UA209230/2024/003717.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає таке рішення необґрунтованими та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. У зв'язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 31.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №3335 від 15.01.2025), у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що спірні рішення є обґрунтованими та правомірними. Вказує, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Відповідач вважає, що виявлені розбіжності цілком підставні. З урахуванням наведеного, у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, відмовою декларанта надати додаткові документи, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. З позиції відповідача, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На адресу суду від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№3427ел від 26.02.2025).
Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№17555 від 28.02.2025).
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Між ФОП ОСОБА_1 та компанією Ultracel (UK) Limited 16.01.2023 укладено контракт №16/01 про поставку акумуляторних батарей. Відповідно до п.2.2. контракту ціни на товар встановлюються та приймаються відповідно до Специфікацій. Пунктом 4.2 контракту передбачено, що Покупець здійснює 100% попередню оплату.
Згідно з п. 2.1. загальна сума Контракту складає 2 000 000,00 дол. США.
Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW Ліверпуль, Великобританія (Інкотермс 2010), якщо інші умови поставки не обговорені в специфікаціях.
ФОП ОСОБА_1 з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA2092300108097U9 від 18.11.2024, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, а саме Акумулятори електричні свинцеві VRLA типу, що працюють на кислотному електроліті та виконані за технологією AGM, призначення: використовуються як засоби зберігання електроенергії в охоронних системах та сигналізації, кабельному телебаченні, електроінструментах, джерелах безперебійного живлення, медичному обладнанні, іграшках, контрольному обладнанні та в обладнанні зв'язку на загальну суму 84216,40 доларів США, на умовах поставки FCA Liverpool.
Одночасно, декларантом до митного контролю разом з митними деклараціями в якості підстави для застосування основного методу надано документи, які зазначені у графі 44 митної декларації:
- комерційний інвойс № INV0049042 від 12.11.2024;
- пакувальний лист DEL0049042 від 12.11.2024;
- CMR №025570 від 12.11.2024;
- Рахунок на оплату транспортних послуг від фізичної особи ОСОБА_2 №Готд 0000311 від 14.11.2024;
- контракт №16/01 від 16.01.2023 з додатковою угодою №1 від 21.10.2024;
-довідку про транспортні витрати №2024-09488 від 14.11.2024;
-договір транспортного експедирування №1683 від 31.05.2022;
-заявка №2024-09488 від 08.11.2024.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями».
Декларант надіслав повідомлення в якому додатково надав:
- витяг з інтернет джерела по ціні;
- видаткові накладні ФОП ОСОБА_1 №314 від 18.09.2024, №325 від 22.09.2024;
- копію експортних декларацій MRN 24GB0000601HOVYNJ0 від 13.11.2024, MRN 24GBCKC9RVJ9266AA2 від 12.11.2024;
- висновок ДП Держзовнішінформ від 18.11.2024 №3-3/1133
- свіфт від 08.11.2024;
- комерційну пропозицію виробника;
- копію договору перевезення вантажів №7663 від 05.05.2024;
- проформа-інвойс PFAKB12.2024 від 05.11.2024.
Просив підтвердити митну вартість на основі наданих документів.
За результатами розгляду електронної митної декларації № 24UA2092300108097U9 від 18.11.2024 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100570/2 від 19.11.2024.
В оскаржуваному рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів, в графі 33 зазначено наступне:
«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та перевірки розрахунку здійсненого декларантом, щодо визначення митної вартості товару.
За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:
-у наданій до митного оформлення CMR№ 025570 від 12.11.2024 у гр.5-документи, не зазначено жодного документа що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставити з даною партією товару;
??- Декларантом за МД заявлено контракт з виробником. Товаросупровідні документи не містять відомості про виробника товару та торгівельну марка;
?- відповідно до п.3.1. Договору 16/01 від 16.01.23 зазначено, що товар постачається на умовах EXW, якщо інші умови не вказані у специфікації. У Специфікації відсутні умови поставки, а у фактурі від 12.11.2024 №INV0049042 вказано умови FCA;
-відповідно до п.4.2-здійснюється 100%-попередня оплата, проте жодного платіжного документа до митного оформлення не надано;
- у реквізитах договору відсутня печатка покупця- неможливо перевірити договірні відносини за даним договором;
-у Заявці на перевезення №є2024-09488 від 08.11.2024 та договорі на перевезення-відсутня печатка замовника; експортна декларація країни відправлення 24GBCKC9RVJ9266AA2 не містить будь- яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, в експортній декларації країни відправлення;
-банківський документ swift від 08.11.2024-містить посилання на інший номер інвойсу, а сума вказанана в ньому відрізняється від суми зазначені в інвойсі, який подано до митного оформлення. Даний документ неможливо прив?язати до даної поставки.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості:
1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);
2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
9) виписку з бухгалтерської документації;
10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
11) копію митної декларації країни відправлення;
12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
Декларантом на вимогу надіслано довідкову інформацію щодо цін продажу в мережі Інтернет, видаткові накладні щодо вартості продажу аналогічного товару, які містять посилання на Договори купівлі-продажу, проте такі договори не надано до митного оформлення, а тому не можливо перевірити виконання усіх умов договору, експортну декларацію країни відправлення 23GB0000601539DF50, в якій вказано іншого одержувача, декларації із внесеними змінами щодо одержувача, не надано.
Надано також два платіжних доручення, що не стосуються даної поставки, у графі 70: Призначення платежу міститься посилання на фактуру PFAKB06.2023 від 23.01.2023, такий документ відсутній, що унеможливлює перевірку такого розрахунку. Також надано експертний висновок, який містить посилання на електронні сайти, копії таких посилань не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД № 23UA209230082910U4 від 04.08.2023, де вартість товару становить 4,93 дол. США за кг, товару № 2 слугувала МД 23UA408020041041U6 від 30.06.2023, де вартість товару становить 4,93 дол. США за кг.».
Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації від 19.11.2024 року №UA209230/2024/003717, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/l 00570/2 від 19.11.2024 року.
Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд керувався таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 МК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина шоста статті 54 МК України).
Частиною сьомою статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм суд висновує, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, які свідчать про: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.
З матеріалів справи встановлено, що 16 січня 2023 року між ФОП Михальчук та компанією Ultracel (UK) Limited було укладено контракт № 16/01 про поставку акумуляторних батарей. Відповідно до п.2.2. контракту ціни на товар встановлюються та приймаються відповідно до Специфікацій. Пунктом 4.2 контракту передбачено, що Покупець здійснює 100% попередню оплату.
На виконання умов зазначеного контракту Продавець відвантажив на адресу Покупця наступні партії товару :
1. 03 лютого 2023 року Львівською митницею було оформлено МД 23 UA209230010460U0 на батареї акумуляторні свинцево кислотні на суму 75488,48 дол. США відповідно до контракту від 16.01.2023року № 16/01. Митну вартість було визнано за першим методом - за ціною інвойсу.
2. 16 лютого 2023 року Львівською митницею було оформлено МД 23 UA209230015595U5 на батареї акумуляторні свинцево кислотні на суму 74200 дол. США відповідно до контракту від 16.01,2023року № 16/01. Митну вартість було визнано за першим методом - за ціною інвойсу.
3. 10 березня 2023 року Львівською митницею було оформлено МД 23 UA209230025114U2 на батареї акумуляторні свинцево кислотні на суму 36955,90 дол. США відповідно до контракту від 16.01.2023року № 16/01. Митну вартість було визнано за першим методом - за ціною інвойсу.
4. 25 квітня 2023 року Львівською митницею було оформлено МД 23 UA209230043041U8 на батареї акумуляторні свинцево кислотні на суму 8600 дол. США відповідно до контракту від 16.01.2023року № 16/01. Митну вартість було визнано за першим методом - за ціною інвойсу.
Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що митне оформлення товарів за контрактом від 16.01.2023 року № 16/01 та відповідно до МД 24UA209230108097U9 від 18.11.2024 року щодо імпорту товарів - акумуляторних батарей, проводилось митним органом не вперше.
Фактично до МД 24UA209230108097U9 від 18.11.2024, в якості підстави для застосування основного методу було надано пакет документів аналогічний до пакету документів, які долучались до МД 23 UA209230010460U0 від 03.02.2023р., МД 23 UA209230015595U5 від 16.02.2023р., МД 23 UA209230025114U2 від 10.03.2023 року та МД 23 UA209230043041U8 від 25.04.2023р., митну вартість за якими було визначено за 1 методом - ціною контракту.
Щодо відсутності банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Контракту сторонами договору узгоджено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати. Дана обставина підтверджується також специфікацією від 12.11.2024 № 10, яка є невід'ємною частиною контракту, у якій також визначено умови поставки 100% передоплата.
Із поданої до митного оформлення митної декларації № МД 24UA209230108097U9 від 18.11.2024 судом встановлено, що у гр. 44 міститься інформація про долучення декларантом свіфт від 08.11.2024р. Крім того, встановлено, що за контрактом від 16.01.2023 року № 16/01 позивачем було здійснено попередню оплату за наступними датами (всі платіжні документи долучено до матеріалів справи- 12.11.2024 року на суму 84216,40 дол. США ;
Всього позивачем попередньо було перераховано 84216,40 дол. США.
Враховуючи суму передоплати, сторонами підписано специфікацію від 16.01.2023 року № 10 на суму 84216,40 дол. США та Продавець виставив інвойс від 05.11.2024 р. № PFAKB12.2024 на суму 80009,50 дол. США.
Відтак, суд наголошує щодо вартості раніше поставленого товару за контрактом № 16/01 від 16.01.2023р. згідно поданих позивачем МД 23 UA209230010460U0 від 03.02.2023р., МД 23 UA209230015595U5 від 16.02.2023р., МД 23 UA209230025114U2 від 10.03.2023 року та МД 23 UA209230043041U8 від 25.04.2023р.
Слід зазначити, що вищевказані митні декларації та МД 24UA209230108097U9 від 18.11.2024 позивачем подавались в межах контракту від 16.01.2023 № 16/01, укладеного щодо одного товару - акумуляторних батарей. Відповідно покликання відповідача в оскаржуваному рішенні на недостатність документів на підтвердження задекларованої позивачем вартості суд вважає безпідставними.
Отже, суд, проаналізувавши ці документи, висновує про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем поданих документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами першою та другою статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Щодо покликання митного органу на те, що митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митному органу, то суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин відповідну практику Верховного Суду, зокрема постанову від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15, в якій зазначено, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Окрім цього, Верховний Суд у зазначеному рішенні справі звернув увагу на те, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 809/1838/15 зазначив, що приписи чинного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз'яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.
У постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.
Статтею 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій (від 02.09.2024 № 24UA20917007971U1 та від 21.09.2024 № 24UA100440323378U5), на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
При цьому, в оскарженому рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятих за основу митних декларацій.
Також не зрозумілим для суду є обставина, чому відповідачем не взято за основу митні декларації, які були прийняті на підставі даного розглядуваного Контракту, який укладений між позивачем та його контрагентом по даній митній декларації, оскільки митне оформлення товарів за контрактом від 16.01.2023 № 16/01 щодо імпорту акумуляторних батарей проводилося не вперше.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 року справі № 520/7041/19 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Також, суд зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Тому суд зазначає, що митний орган, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, а відтак відповідачем неправомірно прийнято рішення від 19.11.2024 № UA209000/2024/100570/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.11.2024 № UA209230/2024/003717.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відтак рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправною та підлягає скасуванню.
Суд вважає, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган послався лише на неподання декларантом додаткових документів, не навів при цьому пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Тобто, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
З огляду на те, що декларантом відповідачу надані документи на підтвердження митної вартості товару, суд зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
За таких обставин, суд висновує про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України.
Відповідач в порушення вимог статті 77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови є протиправними, які слід скасувати.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1.
Судом також враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
З урахуванням досліджених судом фактичних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає критеріям, визначеним у частині 2 статті 2 КАС України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтоване, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушують права та законні інтереси позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає таке.
26.06.2025 за вх.№3427ел. від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у справі. Просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7570,00 грн.
У заяві вказав, що 01.11.2023 між ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «ЛЮРЦ» (Адвокат) укладено Договір про надання правових послуг №23/23 (у тексті також Договору про надання правових послуг).
Також сторонами укладено Додаткову угоду №3 від 02.12.2024 у якій визначено умови про розмір та строки сплати гонорару адвокату.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, гонорар (вартість послуг) за підготовку документів та ведення справи у судових органах становить 20 000,00 гривень. Остаточний розмір гонорару (вартість послуг) за ведення справи визначається сторонами у акті виконаних робіт чи іншому аналогічному документі.
Згідно з пп. 4.1. п. 4 Додаткової угоди, оплата Гонорару (наданих послуг) здійснюється протягом 30-ти днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт чи іншого аналогічного документу. Клієнт може оплатити Гонорар авансом.
Як зазначено в пп. 8.1. п. 8 Додаткової угоди, надана правова допомога фіксується в акті приймання-передачі наданої правової допомоги, чи іншому аналогічному документі, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
На виконання умов Договору та Додаткової угоди, ФОП ОСОБА_1 та Адвокатським об?єднанням «ЛЮРЦ» для підтвердження обсягу наданої правової допомоги та фактичної вартості таких послуг, складено відповідний документ - Акт приймання-передачі наданих послуг від 28 січня 2025 року із зазначення детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, витраченого часу та вартості (надалі - Акт).
Остаточна сума судових витрат на правову допомогу, понесених Позивачем у справі №380/26003/24 становить 7 570,0 грн. (сім тисяч п?ятсот сімдесят) гривень. Детальний опис наданих послуг наведено в Акті від 28 січня 2025 року приймання-передачі наданих послуг із зазначенням найменування послуги, витраченого часу та вартості послуг.
При вирішенні питання про стягнення судових витрат, суд виходить наступного.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката закріплено у частині 5 статті 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.12.2012 № 5076-VI (далі Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України № 5076-VI).
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Зважаючи на те, що справу №380/9112/24 розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд вважає за доцільне розглянути заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в письмовому провадженні.
Судом встановлено що професійна правнича допомога ФОП ОСОБА_1 надавалась АО «ЛЮРЦ» на підставі договору про надання правової допомоги від 01.11.2023 року №23/23 та Додаткової угоди №3 від 02.12.2024 року. У заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7570,00 грн.
На доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7570,00 грн., до суду подано: договір №23/23 від 01.11.2023 року про надання правових послуг; акт виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг) від 28.01.2025 грн.
На адресу суду 28.02.2025 вх.№17555 від представника відповідача надійшла заява, в якій просить суд у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити, а у випадку, якщо суд вважатиме, що позивачем надано належні докази витрат на правову допомогу зменшити їх розмір.
Щодо обґрунтованості розміру заявлених витрат, суд зазначає таке.
З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.
Відтак, виходячи з принципів розумності та справедливості, пропорційності, реальності адвокатських витрат, враховуючи співмірність, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає належним і достатнім способом відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу є стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 3000,00 грн. понесених витрат.
Таким чином, заява представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 7646,56 грн., такий належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,-
ухвалив:
1.Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 код ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправним та скасувати рішення про визначення(коригування) митної вартості товару - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2024/l 00570/2 від 19.11.2024 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 19.11.2024 року №UA209230/2024/003717.
3.Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір на суму 7646 (сім тисяч шістсот сорок шість) грн.56 коп.
4.Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
5. У задоволенні інших вимог про стягнення судових витрат - відмовити.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна