з питань закриття провадження у справі
31 березня 2025 рокусправа № 380/23851/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:
- Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - протиправною;
- Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік - протиправною;
- Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - протиправною;
- Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, у зв?язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов?язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров?я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров?я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв?язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з розрахунку пропорційно періоду лікування та у відпустці для лікування після поранення у повному обсязі - протиправною;
- Зобов?язати Військову частину НОМЕР_2 внести зміни до Наказу командира військової частини №273 від 25.09.2024, а саме визначити вислугу років ОСОБА_1 , таким чином: календарна вислуга років становить: 20 років 07 місяців 09 днів , у пільговому обчисленні: 05 років 06 місяців 08 днів, загальна вислуга: 26 років 01 місяців 15 днів..
Ухвалою від 28.11.2024 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31.03.2022 згідно Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаду водія ІІ взводу охорони роти н ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12.10.2023 наказом командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 12.10.2023 № 552-РС переміщено до Військової частини НОМЕР_1 . 19.09.2024 звільнено з військової служби за станом здоров'я на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 № 255-РС, а наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2024 № 273 виключений зі списків особового складу Військової частина НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення. Позивач зазначає, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 274 визначено вислугу років у календарному обчисленні - 20 років 07 місяців 09 днів. Проте, на думку позивача, у цьому наказу не враховано пільгову вислугу років. Позивач зазначає, що період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та період лікування у закладах охорони здоров'я пільгова вислуга років становить 02 роки 08 місяців та 20 днів. Позивач також вважає, що його права порушені в частині ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 20 повних календарних років служби. Також позивач зазначає, що у зв'язку з перебуванням на лікуванні у зв'язку з пораненням, отриманим при виконанні завдань під час воєнного стану, що підтверджується медичною документацією, а також факт того, що поранення пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми, позивач вважає, що його права порушені у частин ненарахування та невиплати матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення. Позивач також зазначає про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби , але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Позивач зазначає, що відповідач здійснив виплату зазначеної допомоги включно за період військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та не було враховано при обчисленні період попередньої військової служби, що складає разом 247 календарних місяців служби. Також позивач наголошує про наявність права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини та перебуванням у відпустці для лікування після поранення (контузії, тарвми, каліцтва) у зв'язку отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
На адресу суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі (вх.№92214 від 16.12.2024).
При вирішенні питання про закриття провадження суд керується таким.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. З
гідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Судом встановлено з обставин справи, що Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 пропорційно часу виконання завдань за призначенням і перебуванням на відповідному стаціонарному лікуванні й відпустці за висновком ВЛК на загальну суму 657 354 (шістсот п'ятдесят сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 83 коп., тобто «виправлено» до моменту звернення ОСОБА_1 до суду 4 оскаржувані позовні вимоги.
Відповідно до довідки про доходи від 07.12.2024 № 3-29/7066 позивачу нараховано та виплачено низку доходів, пов'язаних із проходженням ОСОБА_1 військової служби.
З вказаної вище довідки зокрема вбачається, що в жовтні 2024 року, у зв'язку з надходженням у Військову частину НОМЕР_1 уточнених підтверджуючих документів, позивачу здійснено нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
У зв'язку з викладеним вище, суд вказує, що з вказаної раніше довідки вбачається, що протягом проходження позивачем військової служби у складі військової частини з 14.10.2023 до 25.09.2023, останньому, з 14.10.2023 до 31.10.2024 здійснено повне нарахування та виплата додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 пропорційно часу виконання завдань за призначенням і перебуванням на відповідному стаціонарному лікуванні та відпустці за висновком ВЛК на загальну суму 657 354 (шістсот п'ятдесят сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 83 коп., а тому міркування ОСОБА_1 щодо неповної виплати останньому належної додаткової винагороди не відповідають обставинам об'єктивної дійсності й наявним матеріалам справи, оскільки нарахування та виплата останньому, як грошового забезпечення, так і додаткової винагороди здійснювалась виключно на основі відповідних підтвердних документів, які позивач в силу відповідних нормативно-правових актів був зобов'язаний надавати не тільки командуванню Військової частини НОМЕР_1 , а й суду для ознайомлення.
Керуючись ст.ст. 19, 44, 166, 238 КАС України, суд
Провадження у справі № 380/23851/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії- закрити в частині позовних вимог:
-про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік протиправною та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік;
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з розрахунку пропорційно періоду лікування та у відпустці для лікування після поранення у повному обсязі - протиправною та стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат війьковослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 13.06.2023 по 18.03.2024 у розмірі 100 000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської ( лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) з весь період стаціонарного лікування та відпустки після тяжкого поранення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяГрень Наталія Михайлівна