Справа №348/3016/24
Провадження № 2/348/288/25
31 березня 2025 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді: Бурдун Т.А
за участю секретаря судового засідання: Лейб'юк Є.В
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Надвірна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, представник позивача - адвокат Хобта Юрій Михайлович, представник відповідача - адвокат Романишин Дмитро Михайлович, -
Позивач ФОП ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Хобта Ю.М., звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Романишин Д.М. про відшкодування збитків в порядку регресу.
Ухвалою суду від 08.01.2025 року відкрито провадження по справі та призначене розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
13.03.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ФОП ОСОБА_1 - адвоката Хобти Ю.М. до початку розгляду справи по суті до суду надійшла заява про відмову від позову про відшкодування збитків в порядку регресу у зв'язку з тим, що відповідачем ОСОБА_2 позовні вимоги були задоволені шляхом перерахування коштів у сумі: 6965, 06 грн. на банківський рахунок Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним у справі витрати, що складаються зі сплаченого судового збору 1 211,20 грн. та витрат на професійно-правову допомогу 16 352, 00 грн.
Також 13.03.2025 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Романишин Д.М. подав до суду заяву, згідно якої долучив до матеріалів справи платіжну інструкцію на переказ готівки про сплату ОСОБА_2 матеріальних збитків в сумі 6965,06 грн. на банківський рахунок, зазначений позивачем в повідомленні про відступлення права вимоги.
Сторони та їх представники до суду не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду судом були повідомлені належним чином.
Суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами.
В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши заяву представника позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі, письмові заперечення представника відповідача на стягнення судових витрат, прийшов до наступного.
Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України), зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Статтею 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що представником позивача подано до суду заяву про відмову від позову і така відмова від позову не суперечить вимогам закону та приймається судом, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити.
Також суд роз'яснює наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч.2 ст.256 ЦПК України, зокрема, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Що стосується вирішення питання про стягнення судового збору, суд констатує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Частиною другою ст.133 ЦПК України, визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Водночас відповідно до ч.1 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України та ч.3 статті 7 Закону України Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Тобто законодавець визначав, що у випадку відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем ФОП ОСОБА_1 за подання позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4ЕРВ-9К25-11СН-4РМ2 від 30.11.2024 року (а.с.9).
З огляду на відмову сторони позивача від позовних вимог, яка прийнята судом після пред'явлення позову та до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору.
Відтак, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі, що становить 605,60 грн (50% від 1211,20).
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд звертає увагу на таке.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 16352 грн.
Представник позивача Хобта Юрій Михайлович є адвокатом (свідоцтво №6035/10 від 18.05.2017, видане Радою адвокатів Київської області).
В матеріалах справи також містяться належні документи на підтвердження повноважень Хопти Ю.М. на представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 (а.с.46-47).
Згідно підписаного між позивачем ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Хобта Ю.М. договору про надання правничої допомоги №25-05 від 25.05.2024 року передбачено, що складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами (а.с.42-43).
Додатковою угодою № 0509 від 05.09.2024 визначено порядок оплати правової (правничої) допомоги, вартість послуг, виходячи з прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у 2024 році - 2920,00грн. та перелік наданих послуг: вивчення матеріалів справи, формування правової позиції та подача запитів, подача необхідних запитів до суду, вимоги про досудове врегулювання спору-7154,00 грн., підготовка позовної заяви для подачі позову до Надвірнянського районного суду - 6132,00грн., підготовка процесуальних документів у кількості необхідних для подачі позову до суду - 2044,00 грн., підготовка клопотань до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області - 1022,00 грн., на загальну суму 16352,00 грн. (а.с.44).
До матеріалів позову додано відповідну платіжну інструкцію від 05.09.2024 про оплату правової допомоги на суму 16352,00 грн. (а.с.45).
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача подав до суду письмові заперечення на стягнення судових витрат, в яких, зазначає, що вивчення матеріалів справи, формування правової позиції, подача запитів та видача необхідних запитів до суду на суму 7154,00 грн не відповідають критерію необхідності; подача вимоги про досудове врегулювання спору, а саме акт (вимога № 2006252 про відшкодування збитків в порядку регресу, датована 25.04.2024, тобто до укладення договору про надання правової допомоги, та за результатами перевірки поштових відправлень за вказаним номером «дані про відправлення 215600426655 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі»; правнича допомога у підготовці позовної заяви у розмірі 6132,00 грн не відповідає критерію розумності, оскільки предметом позову є грошові кошти у сумі 6965,00 грн; правнича допомога у підготовці процесуальних документів у кількості необхідних для подання до суду не відповідає дійсності, оскільки на підтвердження такої позивачем не надано жодного доказу. На підставі наведеного вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 16352,00 грн. не відповідають їх дійсності, необхідності, розумності та їх розміру з урахуванням складності справи, тому просить відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат за надання правничої допомоги. Щодо відшкодування судового збору, посилаючись на ч.1 ст. 142 ЦПК України вважає, що 50% судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
У Постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21 (адміністративне провадження № К/990/30188/22) Верховним Судом зазначено наступне:
«суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».
Суд не може погодитися з обґрунтованістю розміру гонорару, оплаченого адвокату, у розмірі 16352,00 грн. при заявленій сумі позову у 6965,06 грн., враховуючи і те, що дана справа не є складною та відноситься до категорії малозначних справ.
За таких обставин, враховуючи визначені у ч.4-6 ст. 137 ЦПК України критерії, факт погашення стороною відповідача заборгованості після відкриття провадження у справі та до початку розгляду справи по суті, з огляду на шаблонний тип справи, відсутність необхідності окремої оплати зустрічей та консультацій, не підтвердження нагальної потреби у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів, тощо) вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 1500,00 грн., що буде співмірним як зі складністю справи, так і ціною позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 137,141, 206, 247, 255-256, 260, 354-355 ЦПК України, суд, -
Прийняти відмову представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Хобта Юрія Михайловича від позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Провадження у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - закрити.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Зобов'язати ГУК в Івано-Франківській області/ТГ Надвірна/22030101, код ЄДРПОУ 37951998, повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, а саме у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. відповідно до квитанції до платіжної інструкції № 4ЕРВ-9К25-11СН-4РМ2 від 30.11.2024 року.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Т.А.Бурдун