ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.03.2025Справа № 910/122/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/122/25.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (81500, Львівська область, Городоцький район, село Черляни, вулиця Польова, 97)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬКОМПЛЕКТ+» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 13 корпус-1, офіс 2)
про стягнення 160 987, 70 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬКОМПЛЕКТ+» про стягнення 160 987, 70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору, після отримання від позивача 100% передоплати за товар не здійснив поставку товару в повній мірі та відмовився допоставити недопоставлений товар або повернути різницю в коштах за недопоставлений товар у розмірі 140 000, 00 грн.
За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача 160 987, 70 грн, з яких: 140 000, 00 грн - основний борг; 12 657, 70 грн - пеня; 1 050, 00 грн - 3% річних; 7 280, 00 грн - інфляційні втрати. Окрім цього, позивач також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати (судовий збір).
13.01.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 13.01.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
20.01.2025 засобами поштового зв'язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 13.01.2025.
24.01.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/122/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
06.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР», як покупцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬКОМПЛЕКТ+», як постачальником (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №060824.
Договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до повного виконання взятих на себе зобов'язань (пункт 7.1. договору №060824 від 06.08.2024).
Згідно пунктів 1.1. та 1.2. договору №060824 від 06.08.2024, постачальник зобов'язаний передати у власність покупцеві металопрокат (продукція), в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у рахунках, або у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язаний прийняти продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним договором та додатками до нього.
Пунктом 2.2. договору №060824 від 06.08.2024 встановлено, що кількість кожної партії продукції узгоджується між сторонами в рахунках або специфікаціях до цього договору.
Пунктами 3.1. та 3.2. договору №060824 від 06.08.2024 встановлено, що ціна продукції, що поставляється за цим договором є договірною і вказується у відповідних рахунках або специфікаціях на поставку продукції. Загальна вартість продукції залежить від фактично замовленої, поставленої та оплаченої кількості продукції і визначається шляхом складання сум видаткових накладних згідно з якими здійснювалось постачання на протязі терміну дії цього договору.
Згідно пункту 3.4. договору №060824 від 06.08.2024, розрахунки за цим договором здійснюються в національній валют в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі наданого постачальником рахунку покупцю.
Позивач стверджує, що відповідач виставив рахунок на оплату №596 від 02.09.2024 на суму 526 920, 00 грн щодо поставки наступного товару:
- Круг 8 мм ст. S235JR, МІРА 6м в кількості 0, 3 т.;
- Арматура 10мм А500С МІРА 12м в кількості 3, 4 т.;
- Арматура 12мм А500С МІРА 12м в кількості 6, 7 т.;
- Арматура 14мм А500С МІРА 12м в кількості 4, 8 т.;
- Арматура 18мм А500С МІРА 12м в кількості 0, 3 т.;
- Арматура 20мм А500С МІРА 12м в кількості 1 т.;
- Арматура 25мм А500С МІРА 12м в кількості 1 т.
Згідно пункту 3.3. договору №060824 від 06.08.2024, умови оплати-передоплата в розмірі 100% на поточний рахунок постачальника.
Зазначений рахунок позивач повністю оплатив, що підтверджується платіжною інструкцією №41518 від 03.09.2024.
Згідно пункту 2.6. договору №060824 від 06.08.2024, термін поставки продукції - 5 (п'ять) банківських днів після зарахування 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.
Позивач стверджує, що відповідач здійснив поставку обумовленого товару - 05.09.2024.
У відповідності до пункту 2.5. договору №060824 від 06.08.2024, право власності на продукцію, а також усі ризики, переходять від постачальника до покупця в момент передачі продукції покупцеві або перевізнику, що підтверджується підписом представника покупця/перевізника на видатковій накладній чи іншому документі, що підтверджує факт передачі продукції покупцеві.
Згідно пункту 4.5. договору №060824 від 06.08.2024, підписання особою уповноваженою покупцем на прийняття продукції видаткової накладної, свідчить про згоду покупця із характеристиками та кількістю продукції, вказаними постачальником у цій видатковій накладній.
У відповідності до пункту 3.5. договору №060824 від 06.08.2024, загальні сума продукції, яка вказана в рахунку на оплату, базується на теоретичній вартості може відрізнятися в менший або більший бік після відвантаження продукції, що буде підтверджено відповідними документами. У випадку відвантаження на більшу суму, покупець зобов'язаний виконати доплату у термін до 2 (двох) календарних днів з дати поставки продукції, якщо інше не обумовлено у відповідній специфікації до даного договору. У випадку відвантаження продукції на суму меншу, ніж авансовий платіж, покупець має право письмово звернутись до постачальника про повернення грошових коштів.
В пунктах 4.3. та 4.4. договору №060824 від 06.08.2024 передбачено, що якщо будуть виявлені факти нестачі або недоліків продукції під час її приймання за кількістю/якістю виклик представника постачальника є обов'язковим. Повідомлення про виклик представника постачальника надсилається негайно, протягом 24-х годин з дня зазначеного у товаросупровідних документах. Нестачею вважається кількість товару, що є різницею між кількістю продукції, обумовленою у відповідній специфікації або накладній на відвантаження з врахуванням узгодженого толерансу поставки та фактичною кількістю поставленої продукції. Допустимим відхиленням по вазі (толерансом) є як мінус та і плюс 10%, але не менше 1 кілограма по кожній позиції заказу відповідно до специфікації.
Пунктом 4.6. та 4.7. договору №060824 від 06.08.2024 встановлено, що претензії щодо якості поставленої продукції можуть бути заявлені покупцем до постачальника в строк не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня передачі продукції. Всі претензії пред'являються тільки з наданням всіх підтверджуючих документів. Претензія повинна містити наступні дані: номер договору, найменування продукції відповідно до договору, кількість місць, вага продукції за якої заявляється претензія, номери товаросупровідних документів, детальний опис дефектів, невідповідності продукції ДСТу або ТУ, вагова недостача. До претензії має бути доданий акт в двох екземплярах, що містить відомості передбачені Інструкціями №П-6 і №П-7.
Позивач стверджує, що під час прийняття товару проводилось зважування товару, за результатами якого позивачем виявлено нестачу по вазі поставленого товару.
Відтак, позивачем складено акт про невідповідність від 05.09.2024, в якому зазначено, що:
- Арматура 12мм А500С МІРА 12м непоставлена в кількості 3, 08 т. на суму 92 400, 00 грн;
- Арматура 14мм А500С МІРА 12м непоставлена в кількості 1, 6 т. на суму 48 000, 00 грн.
Тобто, за розрахунками позивача, відповідач не поставив товар на загальну суму 140 400, 00 грн.
Позивач стверджує, що про факт нестачі поставленого товару відразу повідомив представника відповідача через месенджер «Viber».
Сторони домовились, що всі спори і розбіжності, які можуть виникнути при виконанні умов даного договору, повинні вирішуватись шляхом переговорів. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку у Господарському суді України (пункт 4.8. договору №060824 від 06.08.2024).
25.09.2024 позивач засобами поштового зв'язку направив відповідачу претензію вих. №1619 від 23.09.2024, в якій вимагав допоставити товар або повернути надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 140 400, 00 грн.
Відповідач, в свою чергу, надав відповідь на претензію вих. №24/10-24 від 24.10.2024, в якій заперечив проти претензії позивача та зазначив, що про поставку товару та прийняття його позивачем свідчить видаткова накладна №91 від 04.09.2024, яка підписана зі сторони представника позивача без зауважень, а тому в силу пункту 4.5. договору №060824 від 06.08.2024 такі дії позивача свідчать про згоду із характеристиками та кількістю продукції, вказаною в видатковій накладній.
Крім цього, відповідач у відповіді зазначав, що позивачем не дотримано вимог пункту 4.3. та 4.6. договору №060824 від 06.08.2024.
25.11.2024 позивач засобами поштового зв'язку надіслав відповідачу лист вих. №1992 від 25.11.2024, в якому виклав незгоду з твердженнями відповідача у відповіді на претензію, зокрема, позивач зазначив, що у відповідача немає оригіналу видаткової накладної №91 від 04.09.2024 за підписом представника відповідача, а наявна лише фотокопія; позивачем дотримано вимоги пункту 4.3. та 4.6. договору №060824 від 06.08.2024, що підтверджується електронним листування у месенджері «Viber».
Позивач зазначає, що відповідач, в підсумку, так і не поставив товар в повному об'ємі та не повернув надмірно сплачені позивачем кошти.
Пунктом 5.1. договору №060824 від 06.08.2024 встановлено, що у разі порушення постачальником строків поставки продукції, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,3% від суми невиконаного зобов'язання. Постачальник не несе відповідальності за порушення терміну поставки, пов'язаним з несвоєчасним вивезенням продукції покупцем.
З огляду на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача сплачені кошти за непоставлений товар у розмірі 140 400, 00 грн, а також за порушення строків поставки товару позивач просить додатково стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 657, 70 грн, 3% річних у розмірі 1 050, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 280, 00 грн.
ІI. Предмет та підстави позову.
Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 160 987, 70 грн (основний борг, пеня, 3% річних, інфляційні втрати).
Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 625, 629, 670, 712 Цивільного кодексу України.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №060824 від 06.08.2024 в частині своєчасної і повному обсязі поставки обумовленого товару, який був оплачений позивачем.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позивач здійснив повну переплату за поставку обумовленого товару у розмірі 526 920, 00 грн. Відповідач поставив товар в строк, встановлений договором, проте, під час зважування товару позивачем виявлено нестачу обумовленого товару у вазі на загальну суму 140 400, 00 грн.
Оскільки під час досудового врегулювання спору відповідач так і непоставив товар в повному об'ємі та заперечував проти нестачі товару, та не повернув надмірно сплачену позивачем суму, позивач просить стягнути таку суму з відповідача в судовому порядку, а також додатково стягнути з останнього нараховану пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
18.10.2023 введено в дію норми Закону №3200-ІХ від 29.06.2023, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Підпунктом 2.1. пункту 2 резолютивної частини ухвали від 10.12.2024 суд повідомив сторін по справі, що згідно частини 7 статті 6 та частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону №3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023, оскільки, судом встановлено, що вказані сторони мають зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС - суд вручає дану ухвалу та вручатиме будь-які інші судові рішення у даній справі учасникам справи виключно за допомогою ЄСІТС в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє таких осіб права отримати копію будь-якого судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У відповідності до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 24.01.2025 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронні кабінети сторін по справі.
Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В матеріалах справи міститься підтвердження доставлення до «Електронного кабінету» Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬКОМПЛЕКТ+» документа по справі в електронному вигляді, так з повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 24.01.2025 по справі №910/122/25 доставлена в «Електронний кабінет» відповідача - 24.01.2025 о 17:22.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на те, що ухвалу від 24.01.2025 відповідач отримав 24.01.2025 о 17:22 (п'ятниця), таким чином вважається, що відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 27.01.2025.
В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 24.01.2025 була вручена відповідачу - 27.01.2025.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/122/25, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи був порушений відповідачем обов'язок по поставці товару в повному об'ємі за договором №060824 від 06.08.2024?
- чи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами факт здійснення відповідачем поставки позивачу товару не в повній мірі (об'ємі) 05.09.2024?
- чи дотримано позивачем умови договору №060824 від 06.08.2024 щодо засвідчення факту нестачі товару та своєчасного повідомлення про такі обставини відповідача?
- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 712 Цивільного кодексу України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 стаття 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).
Як підтверджено матеріалами справи, 06.08.2024 між сторонами укладено договір купівлі-продажу №060824 за умовами якого відповідач зобов'язаний передати у власність позивачеві металопрокат, в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у рахунках, або у специфікаціях, а позивач зобов'язаний прийняти продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним договором.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 стаття 632 Цивільного кодексу України).
Згідно пункту 3.1. та 3.2. договору №060824 від 06.08.2024, ціна продукції, що поставляється за цим договором є договірною і вказується у відповідних рахунках або специфікаціях на поставку продукції. Загальна вартість продукції залежить від фактично замовленої, поставленої та оплаченої кількості продукції і визначається шляхом складання сум видаткових накладних згідно з якими здійснювалось постачання на протязі терміну дії цього договору.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 стаття 691 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 стаття 692 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з пункту 3.3. договору №060824 від 06.08.2024, що оплата здійснюється шляхом передоплата в розмірі 100% на поточний рахунок постачальника.
Умовами договору №060824 від 06.08.2024, а саме пунктом 3.4. встановлено, що оплата за товар здійснюється на підставі виставленого відповідачем рахунку.
Відповідач виставив позивачу рахунок №596 від 02.09.2024 на поставку товару у загальному розмірі 526 920, 00 грн, а саме: (1) Круг 8 мм ст. S235JR, МІРА 6м в кількості 0, 3 т.; (2) Арматура 10мм А500С МІРА 12м в кількості 3, 4 т.; (3) Арматура 12мм А500С МІРА 12м в кількості 6, 7 т.; (4) Арматура 14мм А500С МІРА 12м в кількості 4, 8 т.; (5) Арматура 18мм А500С МІРА 12м в кількості 0, 3 т.; (6) Арматура 20мм А500С МІРА 12м в кількості 1 т.; (7) Арматура 25мм А500С МІРА 12м в кількості 1 т.
Позивач, на виконання пункту 3.3. договору №060824 від 06.08.2024 здійснив повну переплату за товар на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію платіжної інструкції №41518 від 03.09.2024 на суму 526 920, 00 грн, в призначенні платежу якої зазначено, що здійснюється оплата рахунку №596 від 02.09.2024.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 1, 2 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2.6. договору №060824 від 06.08.2024 встановлено, що термін поставки продукції - 5 (п'ять) банківських днів після зарахування 100% передоплати.
Як стверджує позивач, що відповідач здійснив поставку обумовленого в рахунку №596 від 02.09.2024 товару - 05.09.2024.
Однак, під час зважування отриманого товару, позивачем виявлено нестачу поставленого товару по вазі на загальну суму 140 400, 00 грн, про що позивач склав акт про невідповідність від 05.09.2024 в односторонньому порядку.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (стаття 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Отже, факт здійснення господарської операції в даному випадку поставки товару підтверджується первинним документом, яким є, зокрема, видаткова накладна.
В матеріалах справи наявна копія видаткової накладної №91 від 04.09.2024 зі змісту якої вбачається, що товар відповідає найменуванню, кількості та ціни, що відображено в рахунку №596 від 02.09.2024, окрім цього видаткова накладна містить посилання на зазначений рахунок.
Зазначена копія видаткової накладної відображена як фотокопія та сканована копія у файлі PDF в електронному листуванні у месенджері «Viber», роздруківки яких долучені до позовної заяви.
Натомість, в обґрунтуванні позовних вимог щодо видаткової накладної №91 від 04.09.2024 позивач зазначив, що вона не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» через відсутність підписів та печаток отримувача товару, а тому не може вважатись доказом, який підтверджує господарську операцію.
Проте, як вбачається з видаткової накладної №91 від 04.09.2024, вона підписана уповноваженою особою позивача, а саме економістом з матеріально-технічного забезпечення Ільчишином В.Є. Повноваження зазначеної особи підтверджується довіреністю №450 від 04.09.2024, яка видана директором позивача та яка також наявна в матеріалах справи у формі фотокопії і сканованої копії у файлі PDF, яка відображена в електронному листуванні у месенджері «Viber». Зі сторони відповідача видаткова накладна не підписана. На копії видаткової накладної не міститься зауважень та(або) приміток від позивача, що товар отриманий не в повній мірі (об'ємі, вазі).
З доказів досудового врегулювання спору між сторонами вбачається, що відповідач заперечуючи проти претензії позивача посилається на вищезазначену видаткову накладну, яка підписана зі сторони позивача, а отже такі дії останнього за переконаннями відповідача свідчать про згоду позивача з кількістю та ціною продукції зазначеної у видатковій накладній (зазначені твердження відображені у відповіді на претензію вих. №24/10-24 від 24.10.2024).
Позивач, в свою чергу, на аргументи відповідача зазначив (в листі вих. №1992 від 25.11.2024), що в останнього немає оригіналу видаткової накладної №91 від 04.09.2024 за підписом представника відповідача, а наявна лише фотокопія, яка на думку позивача не відповідає статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки не містить електронного підпису.
Таким чином, зі змісту листів вбачається, що сторони визнають факт існування видаткової накладної №91 від 04.09.2024 та факт здійснення господарської операції.
Більше того, судом встановлено, що Ільчишин В.Є. є однією з трьох осіб, які склали акт про невідповідність від 05.09.2024. Окрім цього в зазначеному акті зазначено, що партія товару поставлена згідно рахунку №596 від 02.09.2024 та видаткової накладної №91 від 04.09.2024.
Позивач, зі своєї сторони, не надає обґрунтувань чи наявна в нього видаткова накладна №91 від 04.09.2024. Одночасно з цим, в позовній заяві у відповідності до приписів пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позивач повідомив, що всі копії доказів які додані до позовної заяви в оригіналах наявні в позивача та відповідача.
За таких обставин, дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд констатує, що видаткова накладна №91 від 04.09.2024, копія якої міститься в матеріалах справи складена у паперовому вигляді та має власноручний підпис представника позивача, а отже відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Наявність відтиску печатки згідно статті 581 Господарського кодексу України не є обов'язковим реквізитом.
Крім цього, видаткова накладна №91 від 04.09.2024 не є електронним документом в розумінні статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та статті 96 Господарського процесуального кодексу України, а є в свою чергу копією письмового доказу згідно частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України.
Приписами частини 3 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторін подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис, а не обов'язок. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Таким чином, заперечення відповідача щодо видаткової накладної, які викладені в позовній заяві та в листі вих. №1992 від 25.11.2024 не є обґрунтованими.
Отже, суд дослідивши листування сторін (претензія вих. №1619 від 23.09.2024; відповідь на претензію вих. №24/10-24 від 24.10.2024; лист вих. №1992 від 25.11.2024) зазначає, що листування ані спростовує, ані підтверджує факт здійснення відповідачем часткової поставки товару.
Пунктами 2.5. та 4.5. договору №060824 від 06.08.2024 сторони узгодили:
- право власності на продукцію, а також усі ризики, переходять від постачальника до покупця в момент передачі продукції покупцеві або перевізнику, що підтверджується підписом представника покупця/перевізника на видатковій накладній чи іншому документі, що підтверджує факт передачі продукції покупцеві;
- підписання особою уповноваженою покупцем на прийняття продукції видаткової накладної, свідчить про згоду покупця із характеристиками та кількістю продукції, вказаними постачальником у цій видатковій накладній.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відтак, оскільки позивач не заперечує щодо факту існування видаткової накладної №91 від 04.09.2024, а лише заперечує щодо належності та допустимості такого доказу, які (заперечення) не є обґрунтованими (про що зазначено вище в даному рішенні), суд з урахуванням стандарту вірогідності доказів вважає, що письмовий доказ, а саме видаткова накладна №91 від 04.09.2024, яка не є електронним доказом існував (доказ) на момент здійснення господарської операції з поставки товару та на підставі такого доказу позивач склав акт від 05.09.2024.
Як зазначене вище, що видаткова накладна №91 від 04.09.2024 підписана уповноваженим представником позивача без заперечень та зауважень щодо найменування, кількості, якості, ціни товару, а тому, згідно пунктів 2.5. та 4.5. договору №060824 від 06.08.2024 товар поставлений відповідачем вважається прийнятим позивачем в кількості, яка відображена в видатковій накладній №91 від 04.09.2024.
Суд звертає увагу, що докази надані позивачем, навпаки підтверджують факт поставки відповідачем товару в повному обсязі.
Окрім цього, суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 стаття 526 Цивільного кодексу України).
Суд звертає увагу, що статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 стаття 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Сторони, реалізуючи принцип свободи договору, в договорі №060824 від 06.08.2024 визначили наступні умови:
- У випадку відвантаження продукції на суму меншу, ніж авансовий платіж, покупець має право письмово звернутись до постачальника про повернення грошових коштів (пункт 3.5.);
- Якщо будуть виявлені факти нестачі або недоліків продукції під час її приймання за кількістю/якістю виклик представника постачальника є обов'язковим. Повідомлення про виклик представника постачальника надсилається негайно, протягом 24-х годин з дня зазначеного у товаросупровідних документах. Нестачею вважається кількість товару, що є різницею між кількістю продукції, обумовленою у відповідній специфікації або накладній на відвантаження з врахуванням узгодженого толерансу поставки та фактичною кількістю поставленої продукції (пункт 4.3.);
- Претензії щодо якості поставленої продукції можуть бути заявлені покупцем до постачальника в строк не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня передачі продукції. Всі претензії пред'являються тільки з наданням всіх підтверджуючих документів. Претензія повинна містити наступні дані: номер договору, найменування продукції відповідно до договору, кількість місць, вага продукції за якої заявляється претензія, номери товаросупровідних документів, детальний опис дефектів, невідповідності продукції ДСТу або ТУ, вагова недостача. До претензії має бути доданий акт в двох екземплярах, що містить відомості передбачені Інструкціями №П-6 і №П-7 (пункт 4.6., 4.7.).
Отже, сторони в договорі узгодили, що у випадку виявлення нестачі товару позивач зобов'язаний викликати представника відповідача протягом 24-х годин, а також має право заявити відповідачу претензію протягом 5 днів з дня передачі продукції, зокрема щодо вагової недостачі.
Позивач стверджує, що належним чином виконав вищезазначені умови договору (пункт 4.3., 4.6.) шляхом повідомлення відповідача про нестачу товару через месенджер «Viber» та відповідно надав роздруківки електронного листування.
Натомість, як вбачається зі змісту листа вих. №1992 від 25.11.2024 в частині заперечень щодо видаткової накладної №91 від 04.09.2024, а саме те, що накладна не містить електронного підпису, про що судом детально зазначено вище в даному рішенні, позивач повідомляв відповідача, що відсутність ЕЦП: «…фактично унеможливлює прийняття судами в якості доказів роздруківок переписки».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 наголосила, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах.
З долучених позивачем роздруківок електронного листування у месенджері «Viber» суд не має можливості ідентифікувати авторів листування та чи мають ці особи відношення до сторін по справі. Зі змісту листування не вбачається, що позивач викликав в порядку пункту 4.3. представника відповідача. Також зі змісту листування не вбачається, що воно є претензією згідно пункту 4.6., оскільки не відповідає вимогам претензії, яку сторони передбачили в пункті 4.7.
Відтак, такі докази (електронне листування) є неналежними та недопустимими, тому судом вони не приймаються та відхиляються.
Інших доказів направлення виклику згідно пункту 4.3. та (або) претензії згідно пункту 4.6., 4.7. на офіційну електронну пошту відповідача або засобами поштового зв'язку за місцезнаходженням останнього в строки погоджені сторонами матеріали справи не містять.
Позивач звернувся до відповідача з претензією щодо недостачі товару лише 25.09.2024, тобто через 20 календарних днів з моменту поставки товару.
До претензії вих. №1619 від 23.09.2024 позивач долучив акт про невідповідність від 05.09.2024, про який суд уже зазначав у даному рішенні.
Натомість, судом взято до уваги, що пунктом 4.7. договору №060824 від 06.08.2024, зокрема передбачено, що до претензії має бути доданий акт в двох екземплярах, що містить відомості передбачені Інструкціями №П-6 і №П-7.
Тобто, умовами договору сторони узгодили свої правовідносин в частині оформлення та реквізитів акта застосовуються приписи Інструкції №П6 і №П-7.
Так, з аналізу пунктів 16-18, 25 Інструкції №П-6 від 15.06.1965 (зі змінами та доповненнями) вбачається, що у випадку виявлення нестачі ваги товару, отримувач товару зобов'язаний зупинити приймання товару та викликати представника постачальника для складання двостороннього акту. За умови неприбуття представника постачальника або якщо його явка не є обов'язковою, отримувач товару складає акт в односторонньому порядку. В такому акті має бути зазначено, що особи, які його підписують попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, що містить дані, які не відповідають дійсності.
Отже, положення договору №060824 від 06.08.2024 співпадають з приписами Інструкції №П-6 від 15.06.1965.
Однак, акт про невідповідність від 05.09.2024 позивач склав в односторонньому порядку без виклику представника відповідача, коли згідно умов договору така дія є обов'язковою та акт не містить попередження осіб, які його підписали про відповідальність за підписання акта, якщо в ньому зазначені відомості, що не відповідають дійсності.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і недоведеними належними та допустимими доказами, а відтак, не підлягають задоволенню.
Оскільки, вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є похідними вимогами від основного боргу, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
VI. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬКОМПЛЕКТ+» про стягнення 160 987, 70 грн - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких