ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.03.2025Справа № 910/270/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/270/25.
За позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТРАНСІНВЕСТ» (01013, м. Київ, Наддніпрянське шосе, 2-а, кв. 195)
про стягнення штрафу та пені у загальному розмірі 34 300, 80 грн
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТРАНСІНВЕСТ» стягнення штрафу та пені у загальному розмірі 34 300, 80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки, поставив товар не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 28 252, 80 грн та штраф у розмірі 6 048, 00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
15.01.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 15.01.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
17.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 15.01.2025.
24.01.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/270/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
19.12.2023 між АТ «Укргазвидобування» (позивач), як покупцем, та ТОВ «ГАЗТРАНСІНВЕСТ» (відповідач), як постачальником, укладено договір поставки (за рознарядкою) № 23Т-485, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.
Згідно пункту 1.2. договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід'ємною частиною.
Постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, якість якого відповідає сертифікатам якості/відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартам, (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред'являються до товару даного виду та підтверджуються відповідними документами (пункт 2.1. договору №23Т-485 від 19.12.2023).
Відповідно до пункту 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників та вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.
Згідно пункту 5.2. обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХIV даного договору.
Пункт 5.3. договору визначає, що датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку до цього договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаротранспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Згідно підпункту 6.3.1. пункту 6.3. договору №23Т-485 від 13.12.2023, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до пункту 3.1. та 3.2. договору №23Т-485 від 13.12.2023, ціна товару вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору та становить 397 999, 99 грн у тому числі ПДВ 66 333, 33 грн.
Пунктом 1 специфікацією № 1 від 19.12.2023 року встановлено, що загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації складає до 397 999, 99 грн. з ПДВ.
У відповідності до пункту 3 специфікації строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з дати укладення договору про закупівлю.
На виконання умов даного договору, 20.12.2023 року покупцем направлено постачальнику рознарядку про поставку товару № 305.4-305-2 - 6438 від 20.12.2023 року на електронну адресу.
Таким чином, граничним строком поставки за договором № 23Т-485 від 19.12.2023 року є - 18.01.2024 року включно.
10.01.2024 постачальник здійснив часткову поставку на загальну суму 311 599, 99 грн. з ПДВ у строки, визначені умовами даного договору.
Як зазначає позивач, поставка товару на суму 86 400, 00 грн. не здійснена.
Відповідно до пункту 7.9. договору, у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останні сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасного поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.
При нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним договором покупець має право направити постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій та збитків. У такому випадку постачальник зобов'язаний перерахувати покупцю суму нарахованих штрафних санкцій та збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги (пункт 7.11. договору).
Тому, з метою досудового врегулювання спору щодо сплати пені та штрафу за порушення строків надання послуг, позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № 305.4-3052-7055 від 20.09.2024 року.
Однак, позивач не отримав від відповідача документів, що підтверджують сплату пені та штрафу.
У відповідності до пункту 9.2. У разі недосягнення сторонами згоди шляхом переговорів - усі спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку в судах України відповідно до чинного законодавства України.
За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 28 252, 80 грн та штраф у загальному розмірі 6 048, 00 грн.
II. Предмет позову та підстави позову.
Предметом позову в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення поставки товару у загальному розмірі 34 300, 80 грн.
Юридичними підставами позову є статті 173, 188, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 23Т-485 від 19.12.2023 року в частині повної та своєчасної поставки обумовленого товару.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки, поставив товар не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, які просить стягнути з останнього в судовому порядку.
IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
18.10.2023 введено в дію норми Закону №3200-ІХ від 29.06.2023, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У відповідності до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Таким чином, ухвала від 24.01.2025 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронні кабінети сторін по справі.
Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В матеріалах справи міститься підтвердження доставлення до «Електронного кабінету» Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТРАНСІНВЕСТ» документа по справі в електронному вигляді, так з повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 24.01.2025 по справі №910/270/25 доставлена в «Електронний кабінет» відповідача - 24.01.2025 о 17:22 (п'ятниця).
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на те, що ухвалу від 24.01.2025 відповідач отримав 24.01.2025 о 17:22, таким чином вважається, що відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 27.01.2025.
В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, ухвала про відкриття провадження у справі від 24.01.2025 була вручена відповідачу - 25.01.2025.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/270/25, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи був порушений відповідачем обов'язок поставити товар в повному обсязі згідно умов договору № 23Т-485 від 19.12.2023?
- чи правомірно позивач нарахував відповідачу штрафні санкції?
- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?
- чи є позовні вимоги позивача обґрунтованими, а відтак чи підлягають задоволенню?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 23Т-485 від 19.12.2023, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як підтверджено матеріалами справи, 19.12.2023 між сторонами укладено договір поставки (за рознарядкою) № 23Т-485 за умовами якого відповідач зобов'язується поставити і передати у власність позивача, а позивач прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.
Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору та становить 397 999, 99 грн з ПДВ.
Пунктом 1 специфікацією № 1 від 19.12.2023 до договору №23Т-485 встановлено, що загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації складає до 397 999, 99 грн з ПДВ.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Статтею 663 Цивільного кодексу України внормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 5.1. договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в Специфікації до цього Договору.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках Покупця. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електронні адресу Постачальника, вказану в Розділі XIV даного Договору.
Зі змісту пункту 5.3. договору вбачається, що датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору № 23Т-485 від 19.12.2023 сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний поставити наступний товар:
- Зварювальний інвертор 250A HN 250i Plus, у кількості 10 шт, строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з дати укладення договору про закупівлю;
- Зварювальний інвертор 310A Tesla Weld MMA 310, у кількості 2 шт, строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з дати укладення договору про закупівлю;
- Інверторний зварювальний напівавтомат 200 A Paton Promig-15-2-200, у кількості 3 шт, строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з дати укладення договору про закупівлю;
- Інверторний зварювальний напівавтомат 350 A PATON Pro Mig-350-15-4-400, у кількості 2 шт, строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з дати укладення договору про закупівлю.
Згідно додатку №3 до договору № 23Т-485 від 19.12.2023, сторони погодили технічні характеристики товару.
З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2023 позивачем було направлено на електронну адресу постачальника (відповідача) рознарядку № 305.4-305-2 - 6438 від 20.12.2023 на поставку товару згідно додатку №1 специфікації №1 та у відповідності з Додатком №3 «Технічні характеристики товару».
Тож, відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару у строк до 18.01.2024.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
10.01.2024 відповідачем була здійснена часткова поставка товару на загальну суму 311 599, 99 грн, що підтверджується видаткової накладною № ГТ-0000037 від 08.01.2024, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Поставка товару на суму 86 400, 00 грн відповідачем - не здійснена, принаймні матеріали справи доказів такої поставки не місять.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.
Відповідно до п. 7.9. договору, у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 стаття 217 Господарського кодексу України).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі прострочення Постачальником виконання зобов'язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.
Позивач до позовної заяви надає розрахунок пені. Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, зазначає, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у загальному розмірі 28 252, 80 грн підлягають задоволенню.
Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.
Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.9. договору, та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 6 048, 00 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.
VI. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрансінвест» про стягнення штрафу та пені у загальному розмірі 34300, 80 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрансінвест» (01013, м. Київ, Наддніпрянське шосе, 2-а, кв. 195; ідентифікаційний код 35217247) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) пеню у розмірі 28 252 (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн 80 коп., штраф у розмірі 6 048 (шість тисяч сорок вісім) грн 00 коп. та суму судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких