вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 363/2068/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7439/2025Головуючий у суді першої інстанції - Лукач О.П., Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
20 березня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
за участю:
представника відповідача
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вишгородської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування,
У квітні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради, ОСОБА_1 , в якому просив: скасувати пункт 3 Рішення Вишгородської міської ради від 25.11.2021 за № 14/43, прийнятого на 14 сесії VIII cкликання, про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0700 га (кадастровий номер 8000000000:78:309:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадібна ділянка) (код згідно КВЦПЗ 02.01), яка розташована в межах АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 по справі № 320/7819/20 позов позивача задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 від 22.05.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зобов'язано Вишгордську міську раду надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 га, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться поряд з ділянкою за адресою АДРЕСА_2 , у відповідності до викопіювання з кадастровою картки.
Виконуючи рішення суду, 28.01.2021 відповідач повторно виніс клопотання позивача на розгляд чергової 5 сесії Вишгородської міської ради VIII скликання під питанням № 26 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 " (0,10 га)".
Разом з тим, жодного рішення прийнято не було, у зв'язку з тим, що голосування не набрало достатньо голосів.
Постановою від 14.01.2021 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Атабєгови М.І. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 по виконанню судового рішення по справі № 320/7819/20.
На виконання вказаної постанови 19.08.2021 відповідач виніс на розгляд чергової ХІ сесії Вишгородської міської ради VIII скликання під № 73 питання "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. Заматову".
Однак, вдруге голосування не набрало голосів для прийняття негативного або позитивного рішення.
Водночас, досліджуючи Кадастрову Карту України позивачем було встановлено, що на місці розташування бажаної земельної ділянки, яку позивач намагається отримати вже протягом 18 місяців, земельна ділянка має кадастровий номер 8000000000:78:309:0004 і згідно скриншоту № 4 вказаного у Додатку № 1 можливо побачити, що земельна ділянка зареєстрована 08.10.2021.
У зв'язку з зазначеним, позивачем до Вишгородської міської ради було надано запит відносно спірної ділянки, на що було надано відповідь, згідно з якою з'ясувалося, що рішенням ВМР № 30/14 від 20.10.2017 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, яка в подальшому 08.10.2021 була зареєстрована за кадастровим номером 8000000000:78:309:0004.
Також, позивачем було з'ясовано, що п. 3 рішення ВМР від 25.11.2021 за № 14/43 ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано йому й власність земельну ділянку площею 0,0700 га (кадастровий номер 8000000000:78:309:0004) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадібна ділянка), яка розташована в межах АДРЕСА_1 .
У свою чергу, позивач вважає, що рішення ВМР від 25.11.2021 за № 14/43 винесено незаконно, оскільки він пройшов визначені законом етапи, які дають йому право на першочергове отримання земельної ділянки у власність, однак відповідач надав необгрунтовану і незаконну перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, чим неправомірно позбавив позивача права власності на майно у вигляді "правомірних очікувань" та допустив порушення конституційного права позивача на рівність перед законом.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14.11.2024 у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 98).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинами справи, а також порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що оскільки відповідачем не було подано відзив на позовну заяву, а надані лише письмові пояснення, суд повинен був залишити без розгляду вказані письмові пояснення, адже в такий спосіб відповідач, пропустивши процесуальний строк надання відзиву на позов, намагався надати суду документи, подання яких ЦПК України не передбачає.
Вказує, на неврахування судом першої інстанції того, що саме недобросовісні дії і зволікання ОСОБА_1 по виготовленню проекту землеустрою призвели до ситуації, коли на одну і ту саму ділянку було подано 2 клопотання (т. 2, а.с. 104-112).
Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.
Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з посвідченням серія НОМЕР_1 від 14.12.1996 ОСОБА_3 є учасником бойових дій (т., 1 а.с.42).
22.05.2020 позивач звернувся до голови Вишгородської міської ради Момот О.В. з клопотанням про надання земельної ділянки, у якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), шляхом розміщення модульного будинку, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти (т. 1, а.с. 14-15).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року у справі №320/7819/20 зобов'язано Вишгородську міську раду надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться поряд з ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 у відповідності до викопіювання з кадастровою карти (т., 1 а.с. 17-28).
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо примусового виконання вказаного вище рішення суду (т. 1, а.с. 29-31), а 24.03.2021 за заявою ОСОБА_3 щодо невиконання рішення суду внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 382 КК України (т. 1, а.с. 31).
10.11.2021 Виконавчий комітет ВМР надіслав ОСОБА_3 листа, у якому зазначено, що 04.09.2017 до апарату виконавчого комітету Вишгородської міської ради надійшла заява гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,0700 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .
20.10.2017 Вишгородською міською радою прийнято рішення №30/14 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» (пункт 5 даного рішення - гр. ОСОБА_1 ). ОСОБА_3 повідомлено про неможливість надання копії рішення від 20.10.2017 №30/14 та рекомендовано завернутися до архівного відділу Вишгородської районної державної адміністрації, а також про можливість ознайомитися із вказаним рішення у вільному доступі, зазначивши посилання на сайт.
Також, ОСОБА_3 повідомлено, що до апарату виконавчого комітету Вишгородської міської ради 26.10.2021 надійшло клопотання гр. ОСОБА_1 стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0700 га (кадастровий номер 8000000000:78:309:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 . Станом на час складання листа, зазначено, що Вишгородською міською радою не приймалося рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 8000000000:78:309:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 32-33).
25.11.2021 чотирнадцятою сесією VIII скликання Вишгородської міської ради Київської області було прийнято рішення «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» №14/43, згідно з яким:
- пунктом 1 - затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність гр. ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0700 га (кадастровий номер 8000000000:78:309:0003) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ 02.01), яка розташована в межах АДРЕСА_1 , за умови дотримання земельного, містобудівного законодавства та виконання вимог, викладених у пунктах 4-7 даного рішення;
- пунктом 2 - затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0700 га (кадастровий номер 8000000000:78:309:0001) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ 02.01), яка розташована в межах АДРЕСА_1 , за умови дотримання земельного, містобудівного законодавства та виконання вимог, викладених у пунктах 4-7 даного рішення;
- пунктом 3 - затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0700 га (кадастровий номер 8000000000:78:309:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ 02.01), яка розташована в межах АДРЕСА_1 , за умови дотримання земельного, містобудівного законодавства та виконання вимог, викладених у пунктах 4-7 даного рішення (т. 1, а.с. 34-35).
Як убачається із долучених до письмових пояснень Вишгородської міської ради додатків, заяву ОСОБА_3 від 20.05.2020, з доданими до неї документами, прийнято та зареєстровано у ВМР 26.05.2020 за вх.№2-31/3-2892 (т., 1 а.с. 124- 128).
На підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №320/7655/20 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №320/7819/20, повторно розглянувши звернення гр. ОСОБА_3 , інші подані документи, враховуючи висновки і рекомендації постійної комісії Вишгородської міської ради з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, 24.12.2021 шістнадцятою сесією VIII скликання Вишгородської міської ради Київської області прийнято рішення №16/53, яким було:
- відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, у зв'язку з тим, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:78:309:0001) передана у власність гр. ОСОБА_6 рішенням Вишгородської міської ради №14/43 від 25.11.2021;
- відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована поряд із ділянкою за адресою АДРЕСА_2 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, у зв'язку з тим, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:78:309:0003) передана у власність гр. ОСОБА_4 рішенням Вишгородської міської ради №14/43 від 25.11.2021 (том 1 а.с. 129-130).
Також, у матеріалах справи містяться документи, на підставі яких ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1 , а саме: заява ОСОБА_4 від 15.09.2017 з додатками (т. 1, а.с. 132- 134), клопотання ОСОБА_4 від 29.10.2021 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 8000000000:78:309:0003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з додатками (т.1, а.с. 135-141).
Так, правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій»
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідно до частини дев'ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 186-1 ЗК України, чинними на час виникнення спірних правовідносин, розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.
У постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19) зазначено, що орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.
У постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16 (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
У постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 450/2477/19 (провадження № 61-17933св20) зроблено висновок, що рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди».
Як вже зазначалося вище, у зв'язку з тим, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:78:309:0001) передана у власність гр. ОСОБА_6 , а земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:78:309:0003) передана у власність гр. ОСОБА_4 , 24.12.2021 Вишгородською міською радою прийнято рішення №16/53, яким відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.
При цьому, вказане рішення ВМР позивачем не оскаржується.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, на час прийняття Вишгородською міською радою оскаржуваного пункту 3 рішення Вишгородської міської ради від 25.11.2021 №14/43, у ОСОБА_3 не існувало жодних прав на цю земельну ділянку, які б могли бути порушені внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, а вказаний пункт рішення жодним чином не стосується клопотання позивача від 22.05.2020.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування пункту 3 рішення Вишгородської міської ради від 25.11.2021 за №14/43, адже Вишгородська міська рада діяла в межах наданих їй повноважень та за відсутністю будь-яких заборон та обмежень затверджувати проекти землеустрою для вказаних у рішенні осіб.
Разом з тим, відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) вказано, що: «обов'язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.
З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.
Таким чином, встановивши, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 не довів наявності підстав для скасування пункту 3 рішення Вишгородської міської ради від 25.11.2021 за №14/43, прийнятого на 14 сесії VIII скликання, про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0700 га (кадастровий номер 8000000000:78:309:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ 02.01), яка розташована в межах АДРЕСА_1 .
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не мав права приймати до розгляду подані відповідачем ОСОБА_1 письмові пояснення, колегія суддів вважає безпідставними, адже подання таких пояснень є правом сторін, у тому числі і відповідача, яке гарантоване їм положеннями п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.
Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вишгородської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 31 березня 2025 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова