вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи753/13573/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1385/2025Головуючий у суді першої інстанції - Коренюк А.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
20 березня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_10,
представника відповідача Шкварко В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Шкварко Валерією Іванівною, та ОСОБА_2 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Аветисяном Робертом Миколайовичем, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ такого майна,
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просила:
- встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 01 серпня 2014 року по 01 серпня 2017 року;
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : квартиру АДРЕСА_1 , машиномісце (гараж) АДРЕСА_2 , автомобіль JAGUAR XF R Sport 3.0, 2015 р.в., НОМЕР_1 ;
- у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на: частину квартири АДРЕСА_1 та 1/2 машиномісця (гараж) АДРЕСА_2 , та стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію у сумі 264 372 грн. 22 коп. як різницю у відступі від рівності вартісних показників часток кожного із подружжя, виходячи із такого розрахунку: 81 321 грн. 51 коп. - вартість машиномісця + 610 065 грн. 94 коп. - вартість транспортного засобу (автомобіля) = 691 387 грн. 45 коп.: 2 = 345 693 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що з 2009 року вона з відповідачем почали зустрічатися, а з 01 серпня 2014 року почали проживати однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_3 , у якій вона зареєстрована як внутрішньо переміщена особа. У них був спільний побут, вони надавали один одному необхідну допомогу, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, брали участь у спільних витратах, пов'язаних з оплатою комунальних послуг, спільно харчувались, купували продукти харчування, побутову техніку, інше майно для спільного користування. Спільно планували та здійснювали сімейний відпочинок, відвідували заходи, а також здійснювали поїздки до батьків та родичів, організовували спільне дозвілля тощо. Також,мали взаємні права та обов'язки. Зокрема, вобов'язки відповідача входило забезпечення підтримки орендованої квартири та інші витрати, пов'язані з проживанням. Він був відповідальним за ведення сімейних фінансів, планування бюджету, контроль за витратами та відкладення грошей на майбутні потреби, а також щодо їх автомобіля, він займався його технічним обслуговуванням, ремонтом. У її обов'язки входило забезпечення чистоти та порядку в квартирі, готування їжі, прання, прасування тощо.
Окрім сімейних обов'язків вона працювала повний робочий день, щоб спільно забезпечувати сімейний бюджет. Її заробітна плата надавала можливість покривати спільні витрати, а також відкладати гроші на придбання власної квартири, що підтверджує доданими до позовної заяви документами про працевлаштування на той час.
Під час проживання однією сім'єю сторони вирішили придбати квартиру для сумісного проживання. Так, 17.12.2015 вони уклали Договір № 72953 про участь у Фонді фінансування будівництва з ПАТ АКБ «Аркада», а 04.03.2017 - Договір № 72953 про уступку майнових прав з ПАТ АКБ «Аркада» згідно з якими об'єктом інвестування (будівництва) є квартира АДРЕСА_1 , яка була придбана за спільні гроші. Крім того, що вона працювала, мала особисті гроші, які їй подарувала бабуся. Переїхали вони до придбаної квартири після ремонту у ній, який провели за спільні гроші, а саме у жовтні 2018 року.
01.08.2017 вони зареєстрували шлюб у Печерському районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві, актовий запис №2091. Від шлюбу дітей не мають.
12.04.2023 шлюб між ними було розірвано, про що Подільським відділом реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (м.Київ) складено актовий запис № 57.
Станом на 29.01.2018 року, тобто під час шлюбу, будівництво квартири АДРЕСА_1 , було про інвестовано на 100%, про що отримано довідку № 52449 про право Довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування ПАТ АКБ «Аркада», згідно якої будівництво квартири проінвестовано у повному обсязі на 100% у сумі 883 615 грн. 00 коп., і 15.08.2018 зареєстрували право власності на вказану квартиру, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до довідки про оціночну вартість такої квартири № 201-20230820-0006458617 від 20.08.2023 року оціночна вартість квартири складає 3 231 716 грн. 38 коп.
Також, за час шлюбу ними, окрім вказаної квартири, набуто й інше майно:
- машиномісце за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Витяом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №231049654 від 04.11.2020. Згідно довідки про оплату повної вартості майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав на паркувальне місце ТОВ «Будеволюція» від 10.09.2020 року нею було оплачено повну вартість згідно договору купівлі-продажу майнових прав на паркувальне місце 04.08.2020 у сумі 101 502 грн. Право власності на машиномісце зареєстровано 30.10.2020, вартість якого згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості склала 81 321 грн. 51 коп.;
- транспортний засіб марки «JAGUAR XF R Sport 3.0, д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 р.в., який був привезений з-за кордону, зареєстрований 27.02.2020 на ім'я відповідача, оціночна вартість якого станом на 30.06.2023 складає 610 065 грн. 94 коп.
За вказаних обставин, а також посилаючись на положення ст.ст. 60, 74 СК України, зазначала, що оскільки вищенаведене майно було набуто ними за час спільного проживання та у період шлюбу, й належить їм на праві спільної сумісної власності, позивачка просила суду здійснити поділ спільного майна подружжя за запропонованим нею варіантом.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.05.2024 позов задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без шлюбу в період з 01.08.2014 по 31.07.2017 включно.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 , машиномісце (гараж) АДРЕСА_2 , - спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на:
- частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована відповідно до рішення про державну реєстрацію прав 15.08.2018 на праві власності за ОСОБА_1 , індексний номер: 42593052 від 17.08.2018;
- частину машиномісця (гараж) АДРЕСА_2 , яке зареєстроване відповідно до рішення про державну реєстрацію прав 04.11.2020 на праві власності за ОСОБА_3 , індексний номер: 54951643 від 04.11.2020.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
- частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована відповідно до рішення про державну реєстрацію прав 15.08.2018 на праві власності за ОСОБА_1 , індексний номер: 42593052 від 17.08.2018;
- частину машиномісця (гараж) АДРЕСА_2 , яке зареєстроване відповідно до рішення про державну реєстрацію прав 04.11.2020 на праві власності за ОСОБА_3 , індексний номер: 54951643 від 04.11.2020.
У решті вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 112 грн. 60 коп. судового збору (т. 2, а.с. 213-221).
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати в частині встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в частині формулювання "факт проживання як чоловіка та жінки без шлюбу", в частині відмови у визнанні спільною сумісною власністю позивача та відповідача транспортного засобу: марка JAGUAR XF R Sport 3.0, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2015, об'єм двигуна 2995, способу і порядку поділу майна; визнання за ОСОБА_2 права власності на частину машиномісця (гараж) АДРЕСА_5 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на частину машиномісця (гараж) АДРЕСА_5 ; розподілу судових витрат, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 7112,60 грн. судового збору і ухвалити у цій частині нове судове рішення:
- встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивача ОСОБА_2 з відповідачем ОСОБА_4 в період з 01.08.2014 по 01.08.2017;
- визнати спільною сумісною власністю сторін транспортний засіб: марка JAGUAR XF R Sport 3.0, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2015, об'єм двигуна 2995;
- у порядку поділу майна визнати за позивачем право власності на машиномісце за адресою: АДРЕСА_4 ;
- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 264372,22 грн. за розходження вартості об'єктів права спільної сумісної власності подружжя;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 10736,00 грн. за провадження у суді першої інстанції, 12239,04 грн. за провадження у суді апеляційної інстанції, всього 22975,04 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не врахував, що правильним формулюванням буде "встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу сторін", а не встановити факт проживання сторін як чоловіка та жінки без шлюбу", як зазначено у рішенні.
Зазначає, що індивідуальною ознакою транспортного засобу є номер кузова, а не державний номерний знак (який може змінюватися), як зазначено у рішенні.
Зауважує, що суд позбавив представника позивача можливості з'ясувати у повному обсязі у свідка обставини, як мають значення у справі, зокрема про номерні знаки на автомобіль, про те, що саме відповідач був відповідальний за автомобіль, його технічне обслуговування, ремонт тощо (т. 3, а.с. 17-23).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом було проігноровано його доводи про те, що до укладення шлюбу з позивачем він не перебував у будь-яких фактичних відносинах, звик проживати один, самостійно вести домашнє господарство та займатися побутовими питаннями.
Зазначає, що суд не звернув увагу на відсутність доказів на підтвердження спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, ремонт такого, що потягло за собою ухвалення рішення, що порушує права та законні інтереси відповідача (т. 3, а.с. 30-34).
У судовому засіданні представник позивачки свою апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Щодо задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Представник відповідача у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Щодо задоволення апеляційної скарги позивачки заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2017 сторони уклали шлюб, зареєстрований у Печерському районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у м. Києві, актовий запис № 2091, який розірвано 12.04.2023, актовий запису № 57.
Під час шлюбу сторонами було набуте наступне майно:
- машиномісце за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Витяом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №231049654 від 04.11.2020;
- транспортний засіб марки «JAGUAR XF R Sport 3.0, д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 р.в., який був привезений з-за кордону, зареєстрований 27.02.2020 на ім'я відповідача.
Згідно з довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 28.06.2023 оціночна вартість машиномісця складає 92481 грн. 01 коп. (т. 2, а.с. 52, 53).
Згідно з листом суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 № 30/06/23 від 30.06.2023 вартість автомобіля станом на 30.06.2023 складає 610065 грн. 94 коп. (т. 2, а.с. 57).
Разом з тим, до реєстрації шлюбу між сторонами між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 був укладено Договір № 72953 про участь у Фонді фінансування будівництва від 17.12.2015, Додаткову угоду до Договору № 72953 про участь у Фонді фінансування будівництва від 04.03.2017 щодо двокімнатної квартири АДРЕСА_6 , площею 54,05 кв м, Договір № 72953 про уступку майнових прав від 04.03.2017.
ПАТ АКБ «Аркада» надано ОСОБА_1 . Довідку № 52449 від 29.01.2018 про право Довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування - квартири АДРЕСА_6 площею 64,00 кв м, яким будівництво проінвестовано у повному обсязі на 100% згідно із Договором № 72953 про участь у Фонді фінансування будівництва, внесено кошти в сумі 883 615 грн. 00 коп.
Право власності на вказану квартиру зареєстровано відповідно до рішення про державну реєстрацію прав 15.08.2018 на праві власності за ОСОБА_1 , індексний номер: 42593052 від 17.08.2018 (а.с.14).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка, яка на підставу для задоволення своїх позовних вимог, посилалася на те, що з серпня 2014 року та до реєстрації шлюбу (01.08.2017) вони з відповідачем вони проживали спільно однією сім'єю, а отже вищенаведене майно є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу між ними.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексушлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, у свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної раці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України тощо.
При цьому, має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склалися та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
При цьому, факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів.
Без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, спільний відпочинок осіб не є достатнім для визнання факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 367/7714/16-ц, від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20, від 04.12.2023 у справі №543/563/22, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц.
Так, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем однією сім'єю позивачка вказувала на те, що з 01 серпня 2014 року вони почали проживати однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_3 , у якій вона зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, а також додала до матеріалів позовних заяви спільні фотографії з відповідачем.
Факт проживання у одній квартирі з позивачкою відповідачем не заперечувавася, однак він пояснив, що вони дійсно винаймали одну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , проте не як сім'я, а як знайомі, які бажали зменшити витрати за оренду житла м. Києві.
Будь-яких належних доказів, окрім нетривалого спільного проживання з відповідачем та періодичних відпочинків, стороною позивачки надано не було.
Показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , допитаних у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки останні надані зацікавленими особами, є суперчливими, непослідовними і незмістовними, а тому не можуть беззаперечно підтвердити факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.08.2014 по 01.08.2017.
Разом з тим, факт спільного проживання в орендованій квартирі, а також спільні фотографії, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Однак, суд першої інстанції на вищевстановлені обставини та наведені положення законодавства уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що факт проживання позивачки ОСОБА_2 з відповідачем ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.08.2014 по 31.07.2017 доведений.
Отже, за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні й підстави, передбачені 74 СК України, вважати квартиру АДРЕСА_1 такою, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, а відтак висновок суду першої інстанції про зворотнє є також помилковим.
При цьому, слід наголосити, що матеріали справи містять належні та допустимі докази майнового стану відповідача, які дозволяють дійти висновку, що у останнього була фінансова спроможність інвестувати кошти у придбання житла.
Щодо позовних вимог в частині поділу між сторонами майна, яке було набуто ними під час перебування у шлюбі, слід зазначити наступне.
Вирішуючи вказані позовні вимоги, суд визнав за сторонами право власності на машиномісце АДРЕСА_2 , із визначенням рівності володіння часток кожного із подружжя у розмірі 50%, проте, встановивши, що JAGUAR XF R Sport 3.0, 2015 р.в. є спільним майном сторін як подружжя, відмовив позивачці у вирішенні вимог про його поділ через відсутність доказів про те, що автомобіль зареєстрований у встановленому законом порядку, має відповідні держані реєстраційні номерні знаки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу,
Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити право власності на свою частку в спільному майні з отримання грошової компенсації на свою користь, регулюються також положенням частини другої статті 364 ЦК України, яка передбачає, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15 зазначила, що поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
У постанові від 03.08.2022 у справі № 756/13997/15 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що, оскільки майно подружжя складається, як правило, з різних за призначенням та вартістю речей, розподіл здійснюється таким чином, щоб в остаточному підсумку кожен одержав у натурі таку кількість речей, вартість яких була б тотожна величині частки дружини та чоловіка. У випадку, коли такої натуральної точності досягти неможливо, виходом із ситуації є доплата одному з подружжя грошової компенсації.
У постанові від 09.02.2022 у справі № 521/1963/19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зауважив, що правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 зазначила, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.
Як вже зазначалося вище, сторонами під час перебування у шлюбі було набуто наступне майно:
- машиномісце за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Витяом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №231049654 від 04.11.2020;
- транспортний засіб марки «JAGUAR XF R Sport 3.0, д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 р.в., який був привезений з-за кордону, зареєстрований 27.02.2020 на ім'я відповідача.
Факт належності вказаного майна до спільного сумісного майна подружжя сторонами під час апеляційного перегляду не заперечувався.
При цьому, сторони під час апеляційного перегляду фактично погодилися з доцільністю поділу цього майна між ними у запропонований позивачкою спосіб, окремими об'єктами з відшкодуванням різниці у вартості майна.
Висновок суду першої інстанції про неможливість поділу автомобіля через відсутність доказів про те, що автомобіль зареєстрований у встановленому законом порядку, має відповідні держані реєстраційні номерні знаки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві Головного сервісного центру МВС за № 31/26-403аз та копією митної декларації від 17.12.2019.
Також, слід зауважити, що індивідуальною ознакою транспортного засобу є номер кузова (VIN), а не державний номерний знак.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, а також з урахуванням пояснень сторін під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає найбільш прийнятним, дієвим та справедливим способом здійснити наступний поділ майна між сторонами:
- У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на машиномісце (гараж) АДРЕСА_2 .
- У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки JAGUAR XF R Sport 3.0, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску.
Також, оскільки вартість майна, яка виділяється позивачці, становить 92481 грн. грн. 01 коп., а відповідачу - 610065 грн. 94 коп., колегія суддів, з огляду на те, що частка кожного у вищенаведеному спільному майні подружжя складає 351273 грн. 48 коп., приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація різниці у вартості майна у розмірі 258792 грн. 46 коп.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Отже, ухвалене судом рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Також, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1231 грн. 58 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1872 грн. 00 коп., а з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9037 грн. 06 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, оскільки з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню більша сума судового збору, ніж з останнього на її користь, колегія суддів, з урахуванням положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі 5933 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 49 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Шкварко Валерією Іванівною, та ОСОБА_2 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Аветисяном Робертом Миколайовичем,- задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ такого майна - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ такого майна - задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 машиномісце (гараж) АДРЕСА_2 , який зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав 04 листопада 2020 року на праві власності за ОСОБА_9 , індексний номер: 54951643 від 04 листопада 2020 року.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 транспортний засіб марки JAGUAR XF R Sport 3.0, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, зареєстрований 27 лютого 2020 року на ім'я ОСОБА_1 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на машиномісце (гараж) АДРЕСА_2 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки JAGUAR XF R Sport 3.0, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію різниці вартості машиномісця та транспортного засобу у розмірі 258792 (двісті п'ятдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 46 коп.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 5933 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 49 коп.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 31 березня 2025 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова