Провадження 33/824/1471/2025 Категорія: ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП
ЄУН: 757/46079/24-п Суддя у І інстанції: Смик С.І.
3 березня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
учасника ДТП ОСОБА_1
захисника
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 6 січня 2025 року, якою
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні:
- адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та звільнений від адміністративної відповідальності у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності;
- адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки,
Постановою суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що 14 вересня 2024 року о 23.15 год., керуючи автомобілем «MAZDA 3» державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Києві на вул. Грушевського, 3, не був уважний, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «AUDI А6» державний номерний знак НОМЕР_2 . При ДТП обидва авто отримали механічні пошкодження та власникам завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 13.1 б, 2.3 (б) ПДР України.
Окрім цього, 15 вересня 2024 року о 01.45 год. у м. Києві на вул. Грушевського, 3, водій ОСОБА_2 вживав алкоголь після ДТП за його участю, тест проводився на місці у встановленому законом порядку зі згоди водія за допомогою приладу «Драгер», тест позитивний 0,90 ‰, чим порушив вимоги п. 2.10 Є ПДР України.
Відповідальність за вказані адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а провадження про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Одночасно, ОСОБА_2 заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, яке обґрунтоване тим, що станом на день подання апеляційної скарги повний текст постанови вручений не був, про зміст судового рішення дізнався 16 січня 2025 року з Єдиного державного реєстру судових рішень (надання загального доступу забезпечено 13 січня 2025 року). Враховуючи наведене, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 6 січня 2025 року.
Щодо доводів на обґрунтування апеляційних вимог, то ОСОБА_2 , з посиланням на положення ст.ст. 7, 9, 10, 11, 245, 251, 280, КУпАП, ст. 19 Конституції України, судову практику Київського апеляційного суду, вважає постанову протиправною, незаконною, такою, що підлягає скасуванню, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає.
ОСОБА_2 зазначає, що увечері 15 вересня 2024 року разом з друзями святкували день народження свого товариша та не заперечує факт вживання алкоголю, проте після святкування за кермо автомобіля не сідав. У своїх поясненнях повідомляв, що, виїжджаючи з прилеглої території, відбулось зіткнення із транспортним засобом «AUDI А6», але дані пояснення не містять інформацію, що саме він керував транспортним засобом та допустив зіткнення з іншим транспортним засобом. Такі пояснення були надані у зв'язку з його перебуванням в шоковому стані внаслідок події, що сталась. Докази протилежного, як зазначає апелянт, в матеріалах справи відсутні. З відеозаписів не вбачається факт керування ним транспортним засобом, пояснення потерпілих та свідків, які б підтверджували його вину у завданні шкоди також відсутні.
ОСОБА_2 зазначає, що Печерський районний суд міста Києва дійшов правильного висновку про звільнення його ( ОСОБА_2 ) від адміністративної відповідальності у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, але суд залишив поза увагою, що у випадку такого звільнення від відповідальності на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження не відкривається, а відкрите підлягає негайному закриттю, що виключає можливість встановлення вини особи, яка притягується до відповідальності.
Так, апелянт звертає увагу, що 7 листопада 2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України надала узагальнений науково-консультативний висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності», відповідно до якого під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
ОСОБА_2 зазначає, що не керував транспортним засобом «MAZDA 3» після вживання алкоголю, докази цього в матеріалах справи відсутні. І навіть, як вказує апелянт, якщо вважати його пояснення про визнанням ним вини (хоча ОСОБА_2 вина в інкримінованих йому адміністративних правопорушеннях не визнається), дана обставина не є достатнім доказом та достатньою підставою для притягнення останнього до відповідальності. За відсутності в матеріалах справи доказів вживання ним алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної приходи (відповідний відеозапис, пояснення потерпілих, пояснення свідків) виключають його відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Висновок УПП про вчинення ним ( ОСОБА_2 ) правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, зроблений за результатами усного спілкування з ним і такі пояснення помилково ним надані у зв'язку з хибним уявленням про їх можливий вплив на кваліфікацію правопорушення. Насправді вживання ним ( ОСОБА_2 ) алкоголю саме після ДТП не відбувалось, докази цьому в матеріалах справи відсутні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_1 , дослідивши наявні у справі докази, апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
6 січня 2025 року за результатами розгляду матеріалів справи за участю захисника, проте, за відсутності ОСОБА_2 , винесена оскаржувана постанова.
Відомості про вручення ОСОБА_2 копії постанови матеріали справи не містять. У матеріалах справи наявний лист від 6 січня 2025 року про направлення ОСОБА_2 копії постанови, однак, будь-яких даних на підтвердження направлення цього листа з додатком, а також вручення або невручення його ОСОБА_2 , як і повернення розписки або конверту, матеріали справи не містять.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він дізнався зміст оскаржуваної постанови з ЄДРСР 16 січня 2025 року, не спростовані, оскільки згідно з даними сайту ЄДРСР 10.01.2025. Зареєстровано: 11.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124331782).
Клопотання про поновлення строку та апеляційна скарга подані 24 січня 2025 року.
За встановлених судом апеляційної інстанції обставин, з метою забезпечення права ОСОБА_2 на апеляційне оскарження судового рішення, слід поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд доходить такого висновку.
Згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд обґрунтував прийняте рішення тим, що вина ОСОБА_2 підтверджується даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ААД № 862587 від 15 вересня 2024 року, серії ААД № 862586 від 15 вересня 2024 року, даними письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , даними відеозапису з боді-камери 470640, 473571, даними схеми ДТП, даними огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 прилад ARMF-0293, згідно якого вміст алкоголю становить 0.90 ‰, актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, які долучені до матеріалів справи.
Судом не прийнято до уваги доводи сторони захисту щодо недоведеності факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом, оскільки вказане спростовується зібраними по справі доказами, зокрема відеозаписом бодікамери, а також письмовими поясненнями ОСОБА_2 , який будь-яких заперечень з цього приводу не висловлював.
Разом з тим, з огляду на те, що строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закінчився 14 грудня 2024 року, суд закрив у цій частині провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та враховує таке.
ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду, підтримуючи доводи апеляційної скарги, не заперечував факт ДТП, однак, наполягав, що вживав алкоголь до ДТП. Пояснити, чому він сказав, що вживав алкоголь після ДТП, не може.
Однак, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду беззаперечно встановлено, що 14 вересня 2024 року о 23.15 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «MAZDA 3» державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Києві на вул. Грушевського, 3, порушив вимоги п. 13.1 б, 2.3 (б) ПДР України та скоїв зіткнення з транспортним засобом «AUDI А6» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
При цьому апеляційний суд враховує, що в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що саме внаслідок порушень Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_2 , який керував автомобілем Мазда, сталася ДТП. ОСОБА_4 був п'яний, що знайшло потім своє підтвердження і за участю працівників поліції. Він ( ОСОБА_5 ) не бачив, щоб ОСОБА_2 після ДТП вживав алкоголь, там не було, де. Однак, чітко сказати, коли саме ОСОБА_4 вживав алкоголь, не може. При спілкуванні з ОСОБА_6 після ДТП він бачив, що останній був п'яний. ОСОБА_2 , навіть, у нього пробачення не попросив.
Окрім пояснень ОСОБА_2 та потерпілого, винуватість ОСОБА_2 у порушенні п. 13.1 б, 2.3 (б) ПДР України, що призвело до зіткнення з транспортним засобом «AUDI А6» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, підтверджується даними, викладеними у письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , даними відеозапису з боді-камери 470640, 473571, даними схеми ДТП.
Суд першої інстанції, встановивши, що станом на час постановлення рішення спливли строки, передбачені ст. 38 КУпАП, обґрунтовано визнав ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та звільнив його від адміністративної відповідальності у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності
Щодо доводів апелянта, з посиланням на висновок Науково-консультативної Ради при Вищому адміністративному суді, відповідно до якого при закритті провадження у справах про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється, апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Статтею 280 КУпАП встановлено обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 284 КУпАП передбачено, що у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП; про закриття справи.
При цьому, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Пункт 7 ст. 247 КУпАП, за яким закрито провадження у справі щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, регламентує, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 38 КУпАП передбачено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
За змістом наведених правових норм в їхньому взаємозв'язку закриття провадження на підставі ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов:
- вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення;
- сплив встановленого законом тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні - з дня його виявлення).
При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
Тобто закриття провадження у справі за п. 7 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, а тягне за собою закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Таким чином, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент її розгляду строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою, а відтак не звільняє суд обов'язку з'ясувати передбачені ст. 280 КУпАП обставини про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, та навести виклад установлених під час розгляду справи обставин у постанові.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції у цій частині є законною, вмотивованою, обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_2 у цій частині задоволенню не підлягає.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він вживав алкоголь перед ДТП, а після ДТП - не вживав; поліцейським сказав, що вживав алкоголь після ДТП, думаючи, що це пом'якшить відповідальність;, що він готовий понести відповідальність, але не за ч. 4 ст. 130 КУпАП, що накладене на нього стягнення він не у змозі оплатити, оскільки не володіє такою сумою, що її можна було розбити по частинам, а позбавлення права керування на 3 роки - це теж багато, є непереконливими.
Відповідно до пункту 2.10 (є) Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП необхідно:
- встановлення факту ДТП, до якої особа причетна, а також вживання такою особою саме після ДТП алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);
- або вживання особою алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником) після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Дослідженим відеозаписом подій, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від сприйняття будь-якої особи, підтверджується як факт ДТП за участю ОСОБА_2 , оформлення документів за ст.124 КУпАП, так і факт того, що працівниками поліції встановлено перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння. При цьому з відеозапису встановлено, що ОСОБА_2 повідомив, що вийшов на вулицю, щоб переставити автомобіль. Присутні особи повідомляють, що ОСОБА_2 в автомобілі був сам. Відомості про те, що ОСОБА_2 вживав алкоголь після ДТП, надав працівникам поліції сам ОСОБА_2 . Під час ознайомлення зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_2 підтвердив викладені обставини, не заперечував проти цього, переймаючись лише через втрату ключів від автомобіля, намагаючись з'ясувати, щоб було, якби він сказав, що не перебував за кермом. Поліцейським йому повідомив, що все на запису, вирішує суд.
За результатами перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги підстав вважати, що суддя місцевого суду неправильно застосував норми матеріального закону, у суду апеляційної інстанції немає.
Таким чином, оцінка перевірених та досліджених під час апеляційного розгляду наявних у справі доказів в їх сукупності об'єктивно спростовують твердження в апеляційній скарзі про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Висновки судді місцевого суду, викладені в оскаржуваній постанові, про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого як ст. 124 КУпАП та закриття у цій частині провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, так і за ч. 4 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, як про це просить апелянт.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.
Питання розстрочення штрафу вирішується на стадії виконання судового рішення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 6 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 6 січня 2025 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А.Васильєва