03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6490/2024
04 вересня 2024 року м. Київ
Справа № 755/3219/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Дубінкіної М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яка подана представником Тимошенком Олександром Олександровичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Катющенко В.П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко Іван Андрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Подолянко І.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачу стало відомо про виконання в примусовому порядку виконавчого напису №75813 від 02 квітня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., яким запропоновано звернути стягнення зі ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 44577 від 10 грудня 2016 року, укладеним з ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №40071779-01 від 26 квітня 2018 є ТОВ «Фінфорс», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення права вимоги за кредитними договорами 28/1220-01 від 28 грудня 2020 року є ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», заборгованість за кредитним договором №44577 від 10 грудня 2016 року у загальному розмірі 12 833 грн. 37 коп.
З тексту виконавчого напису позивачем було встановлено, що нібито позивач уклала кредитний договір № 44577 від 10.12.2016 з ТОВ «СС ЛОУН», проте жодний кредитний договір нею ніколи не укладався. Докази, які б ідентифікували позивача як боржника, відсутні. Таким чином, відсутні будь-які належні та допустимі докази безспірності боргу.
На підставі викладеного, позивач просила:
- визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №75813, вчинений 02 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., в якому запропоновано звернути стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» суму заборгованості у розмірі 12 833 грн. 37 коп.;
- стягнути із ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати - за сплату судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 11 200 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №75813, вчинений 02 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., в якому запропоновано звернути стягнення зі ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №44577 від 10 грудня 2016 року, укладеним з ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами 28/1220-01 від 28 грудня 2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».
Стягнуто із ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати - за сплату судового збору за подання позову в розмірі 1073 грн. 60 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 11 200 грн.
Не погоджуючись з рішенням в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, представник ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» - Тимошенко О.О. звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Крім того, просив судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 1610 грн. 40 коп. покласти на позивача.
Вказує, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Таким чином, при вирішенні питання про компенсацію понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності і відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Посилання суду, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов'язане з наявністю клопотання, є неправильними, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення,) відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 3-7, 9 ст. 141 ЦПК України.
Вказує, що зазначені представником позивача роботи, виконані адвокатом, який має вищу юридичну освіту, володіє спеціальними знаннями, тому витрати значно завищені відносно складності справи № 755/3219/23, які не потребують спеціальних знань. Розгляд позовної заяви в суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також не може свідчити про її складність, як того вимагає ч.4 ст.137 ЦПК України.
Наголошує, що представник позивача не надав документально підтвердженого опису виконаних робіт, розрахунків понесених витрат, інших документів, що підтверджують співмірність обсягів та вартості наданих послуг або витрат адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Понесені витрати не відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, а заявлений розмір витрат є необґрунтованим та недоведеним. Тобто, витрати на правничу допомогу в сумі 11 200 грн. не підтверджені належним чином, а вартість наданих послуг є завищеною та необґрунтованою, а тому стягненню зі скаржника не підлягають.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за відсутності учасників справи відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, 02 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. було вчинено виконавчий напис за реєстровим №75813 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 44577 від 10 грудня 2016 року у загальному розмірі 12 833 грн. 37 коп.
17 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Подолянко І.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису №75813, виданого 02 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 44577 від 10 грудня 2016 року у загальному розмірі 12 833 грн. 37 коп
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що укладений між боржником за кредитним договором № 44577 від 10.12.2016 року укладеним з ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником всіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 40071779-01 від 26.04.2018 року є ТОВ «ФІНФОРС», правонаступником всіх прав і обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 28/1220-01 від 28.12.2020 року є ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», який став підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, був нотаріально посвідчений, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Крім того, матеріали справи не містять і доказів того, що позивач отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом вчинення виконавчого напису. Також боржнику не було представлено можливості надання будь-яких пояснень та аргументів на предмет наявності ознак безспірності заборгованості, яку визначено до стягнення у оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса. Викладене свідчить, що на момент вчинення виконавчого напису від 02 квітня 2021 року були наявні обставини, які викликають сумніви щодо існування та безспірності розміру заборгованості між ТОВ «СС ЛОУН» і ОСОБА_1 за кредитним договором №44577 від 10 грудня 2016 року.
Вчиняючи 02 квітня 2021 року виконавчий напис, нотаріус не звернув уваги на те, що до загального розміру заборгованості були включені суми, які не могли бути нараховані після пред'явлення банком вимоги у порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що спростовувало безспірність заявленої стягувачем суми заборгованості, а також на те, що внаслідок визнання нечинною постанови КМУ від 26.11.2014 року №662, якою внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, щодо можливості стягнення за кредитними договорами - на час вчинення виконавчого напису не передбачалась можливість стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів заборгованості за кредитними договорами, які не були нотаріально посвідчені при укладенні.
Враховуючи викладене вище, в тому числі, і відсутність на момент розгляду справи належних та допустимих доказів, які б вказували на безспірність заборгованості позивача ОСОБА_1 за кредитним договором № 44577 від 10 грудня 2016 року перед ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на суму 12 833 грн. 35 коп., відсутність доказів того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена відповідачем при подачі документів нотаріусу та що про таку заборгованість боржник достеменно знав, однак, проігнорував вимогу про її погашення, та, беручи до уваги, що відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позов з обґрунтуванням його заперечень проти позовних вимог з посиланням на відповідні письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позову та визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення боргу за кредитним договором із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, позивачем підтверджено витрати на правову допомогу та надано на їх підтвердження письмові докази: копію угоди про надання правничої допомоги № б/н від 06 березня 2023 року, копію ордера Серії АА №0026971 від 08.03.2023 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4930 від 24.04.2012 року, видане на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.04.2012 року № 22-5-23, додатковий договір №1 до угоди про надання правової допомоги від 06.03.2023 року, підписаний сторонами 01 червня 2023 року.
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню, не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
Ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивача про стягнення заявлених витрат на правову допомогу у повному обсязі - 11 200 грн., суд першої інстанції виходив з того, що такі витрати є співмірними із складністю справи, та судом не було прийнято до уваги заперечення представника відповідача щодо суттєвого завищення розміру витрат на правничу допомогу відносно складності справи.
Проте колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1, п.1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У п. 135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.»
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 369/576/22, «суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував вищенаведену судову практику і, застосовуючи норми ЦПК України, зробив висновок про те, що критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України. Апеляційний суд правильно зазначив, що таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.»
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача Бондаренко А.О. додано до позовної заяви:
- копію угоди про надання правничої допомоги № б/н від 06 березня 2023 року,
- копію ордера Серії АА №0026971 від 08.03.2023 року,
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4930 від 24.04.2012 року, видане на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.04.2012 року № 22-5-23.
Відповідно до п. 5 Угоди про надання правничої допомоги № б/н від 06 березня 2023 року, клієнт відшкодовує адвокату витрати на відрядження й інші витрати в погодженому між сторонами розмірі. Робота адвоката оплачується клієнтом на підставі рахунків, що виставляються адвокатом, або у інший спосіб окремо (додатково) обумовлений сторонами.
Згідно з п. 3 цього Договору, адвокат зобов'язаний здійснювати клієнту:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського та адміністративного судочинства, кримінального провадження, а також в інших державних органах, в тому числі в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, фізичними та юридичними особами;
- представництво інтересів клієнта, як потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
- своєчасно інформувати клієнта про хід виконання зобов'язань за договором.
Встановлено, що предметом даного спору є визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 75813, виданого 02 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 44577 від 10 грудня 2016 року в розмірі 12 833 грн. 37 коп.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
01 травня 2023 року представником відповідача ТОВ ФК «Онлайн-Фінанс» Дрешель А.В. було надіслано до суду заперечення на позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача вказувала, що вартість виконаних представником заявника робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч.3 ст. 141 ЦПК України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми. Згідно з попереднім (орієнтованим) розрахунку суми судових витрат та опису робіт (наданих послуг), який міститься за текстом позовної заяви, не зрозуміло, скільки адвокат витратив часу на надання послуг, та яка вартість кожної послуги окремо. Разом з тим, відомостей про те, яка вартість години роботи адвоката матеріали справи не містять. При цьому, в матеріалах справи відсутні відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, тобто представником позивача не подано детального опису виконаних робіт та акту прийому-передачі виконаних робіт, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну допомогу.
08 липня 2023 року представником позивача було подано до суду копію додаткового договору № 1 від 01 червня 2023 року до угоди про надання правової допомоги, в якому зазначено перелік , вид та вартість послуг з надання правової допомоги.
27 листопада 2023 року судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін.
Досліджуючи співмірність, визначених судом першої інстанції до стягнення витрат на професійну правничу допомогу (11 200 грн.) із складністю справи, сумою боргових зобов'язань за виконавчим написом, який позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню (12 833 грн. 37 коп.), суд апеляційної інстанції бере до уваги ту обставину, що дана справа відноситься до категорії незначної складності, розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з додаткового договору від 01 червня 2023 року, представником позивача надано наступні послуги:
- системний аналіз документів отриманих від клієнта на предмет з'ясування існування наявності спору вартістю 1500 грн.;
- ознайомлення з матеріалами справи, наданими клієнтом, - 1500 грн.,
- вивчення документів та їх системний аналіз для оцінки судової перспективи вартістю 1500 грн.;
- вивчення нормативно-правових актів та судової практики, вартістю 1500 грн.;
- побудова стратегії захисту порушених прав позивача - 1000 грн.;
- узгодження правової позиції щодо захисту прав та законних інтересів клієнта вартістю 1000 грн.;
- консультації клієнта, пов'язані з підставами для обґрунтування заявлених позовних вимог вартістю 1000 грн.;
- підготовка позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з подальшим її оформленням та поданням до суду, вартістю 2200 грн.
З викладеного вбачається, що правова допомога в цілому зводиться до вивчення поданих документів та складання позовної заяви, оскільки зазначення адвокатом про «системний аналіз документів отриманих від клієнта на предмет з'ясування існування наявності спору», «вивчення документів та їх системний аналіз для оцінки судової перспективи», «побудова стратегії захисту порушених прав позивача», з огляду на матеріали справи, не відповідає змісту вказаних дій та обсягу документів, виходячи із того, що дана справа є справою незначної складності, судова практика у цій категорії справ є усталеною та не потребує додаткового вивчення нормативно-правових актів, а обсяг документів, наданий для вивчення адвокату, складається із двох документів - виконавчого напису ( 1 аркуш) та постанови про відкриття виконавчого провадження (1 аркуш). Отже, вивчення і опрацювання таких документів не становить значної складності.
З огляду на викладене вбачається, що витрати позивача на правову допомогу в зазначеному розмірі не відповідають критерію розумності та обґрунтованості таких витрат, а тому не можуть бути покладені на відповідача у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, приймаючи до уваги обсяг вчинених процесуальних дій , обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, а також враховуючи критерій розумності розміру витрат позивача на правову допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для зменшення суми витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на користь ОСОБА_1 , із суми 11 200 грн. до суми в розмірі 3000 грн., у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні.
Відповідно до пунктів 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, встановивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та вимогам цивільного процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного рішення в частині визначення суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає до стягнення.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» - Тимошенко О.О. також просив витрати, а саме судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1610 грн. 40 коп. покласти на позивача ОСОБА_1 . Проте такі вимоги не ґрунтуються на нормах процесуального права, виходячи з наступного.
Судові витрати, передбачені статтею 133 ЦПК України, становлять два види судових витрат: судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).
Таким чином, оскарження судового рішення щодо розподілу судових витрат може відбуватися або шляхом оскарження рішення по суті спору в частині розподілу судових витрат, або шляхом оскарження додаткового судового рішення.
Стаття 1 Закону України «Про судовий збір» визначає поняття судового збору, як збору, що справляється по всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом.
Стаття 3 Закону визначає як загальний перелік об'єктів справляння судового збору, так і процесуальні документи, за подання яких до суду збір не сплачується.
Враховуючи те, що оскаржуване судове рішення оскаржується лише в частині розподілу судових витрат, а не за позовними вимогами по суті спору, підстави для сплати судового збору, при зверненні до суду із цією апеляційною скаргою були відсутні.
Отже, сплачена відповідачем сума судового збору при зверненні до суду апеляційної інстанції згідно зі статтею 7 Закону України «Про судовий збір» може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яка подана представником Тимошенком Олександром Олександровичем - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року - змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу та визначити, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 ( три тисячі) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 31 березня 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.