Справа №592/8811/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/443/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Домашнє насильство
Іменем України
19 березня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції в м. Суми кримінальне провадження № 592/8811/24 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.08.2024, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , раніше судимий
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 просить змінити вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, оскільки він перебуває у близьких стосунках з потерпілою ОСОБА_11 , вона фактично є цивільною дружиною, а тому відбуваючи покарання у виді обмеження волі, він мав би можливість матеріально їй допомагати.
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.08.2024 ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, і йому призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.04.2024 і призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком два роки.
Згідно вироку суду, 13.12.2023 о 15:50 ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_11 , з якою спільно проживав однією сім'єю, що відповідно п. 14 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 відноситься до психологічного насильства, а саме: ображав, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, під час якого була присутня малолітня дитина - ОСОБА_12 , 2012 року народження, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю останніх.
Відносно ОСОБА_9 складено протокол від 13.12.2023 серії ВАД № 37611 та постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.02.2024 його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, і накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн на користь держави.
11.02.2024 о 14:40 ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_11 , з якою спільно проживав однією сім'єю, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, кричав, погрожував фізичною розправою, штовхав, під час якого була присутня малолітня дитина ОСОБА_12 , чим завдав шкоди психологічному здоров'ю останніх.
Відносно ОСОБА_9 складено протокол серії ВАД № 192675 від 16.02.2024 та постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.03.2024 його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, і накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
21.03.2024 о 09:53 ОСОБА_9 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство щодо ОСОБА_11 , з якою спільно проживає однією сім'єю, з якою разом перебувала її малолітня дитини ОСОБА_12 , а саме: кричав, вибивав двері, намагався потрапити до приміщення квартири, ображав, кричав, висловлювався нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_9 , який підтримав свою апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі обвинуваченим не оспорюються.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_9 про суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та вимогам закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, КК має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням; для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК).
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 1-2 ст. 50 КК), а згідно ч. 1-2 ст. 65 КК суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
З огляду на ці положення закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов'язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
Відповідно ч. 1 ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо. При цьому під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду першої чи апеляційної інстанції (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника), а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
На національному рівні КСУ у своєму рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що «справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання повинно бути домірним кримінальному правопорушенню».
При визначенні виду і розміру покарання підлягає також врахуванню й те, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «пропорційності», тобто коли призначене особі покарання повинно бути пропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12). При цьому колегія суддів дотримується автономної концепції поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98).
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції дотримався вимог кримінального закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, особу винного, який на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вже засуджувався вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.04.2024 за ст. 126-1 КК до покарання у виді пробаційного нагляду. При цьому обставинами, які пом'якшують покарання суд вважав визнання обвинуваченим своєї вини та те, що він не перебуває на медичних обліках, а обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.
Суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення в межах санкції статті у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, а при призначення ОСОБА_9 остаточного покарання застосував ч. 1 ст. 71 КК, частково приєднавши до цього покарання невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.04.2024 у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки і визначив покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, що на переконання колегії суддів відповідає меті покарання, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Визначене судом покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_9 на те, що він перебуває у близьких стосунках з потерпілою ОСОБА_11 , а тому відбуваючи покарання у виді обмеження волі, він мав би можливість матеріально їй допомагати, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини не є підставами для зміни призначеного судом покарання.
Таким чином, призначене покарання відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав та інтересів особи, не становить «особистий надмірний тягар», а також є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_9 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а будь-яких законних підстав для призначення йому більш м'якого покарання колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення є належним чином обґрунтованим та умотивованим, тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.08.2024 відносно ОСОБА_14 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цей вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4