27 березня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
головуючого: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
(в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42024261220000055 від 28 вересня 2024 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця станції Степ Олов'янинського району Читинської області російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з повною вищою освітою, аспіранта Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, одруженого, має на утриманні 2-х малолітніх дітей, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 369 України, за апеляційною скаргою прокурора - заступника керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону
КП №11-кп/822/74/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_8
Категорія: ст. 358, 369 КК України Доповідач: ОСОБА_9
ОСОБА_5 на вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2024 року,-
Вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 369 КК України та призначено йому покарання:
-за ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України у виді 2 (двох) років обмеження волі;
-за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України у виді 2 (двох) років обмеження волі;
-за ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного йому основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 , до вступу вироку в законну силу, залишено у виді застави.
Після вступу вироку в законну силу грошову заставу в розмірі 30280 гривень визначено повернути заставодавцю - ОСОБА_10 .
Вирішено долю речових доказів та розподіл процесуальних витрат.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кельменецького районного суду Чернівецької області від 30 вересня 2024 року.
Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_6 з метою виїзду за межі України в період воєнного стану та дії заборони на виїзд за межі держави осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років, 10 червня 2024 року, знаходячись в м. Київ, у квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність у нього на утриманні двох малолітніх дітей, а саме ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , за допомогою месенджера «Telegram» відшукав невстановлену досудовим розслідування особу, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка за грошові кошти в сумі 8000 доларів США погодилася та виготовила не пізніше 03 вересня 2024 року для ОСОБА_6 завідомо підроблені документи, а саме нібито видані в Республіці Молдова свідоцтва про народження дітей ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з метою їх подальшого використання в Управлінні молоді та спорту Білоцерківської міської ради для отримання статусу багатодітної сім'ї та відповідного посвідчення, а також у ІНФОРМАЦІЯ_4 для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідної довідки про відстрочку від мобілізації, які мав намір використати для подальшого безперешкодного перетину державного кордону України.
18 червня 2024 року ОСОБА_6 , діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, знаходячись в м. Київ, у квартирі АДРЕСА_3 , надіслав за допомогою месенджера «Telegram» невстановленій досудовим розслідуванням особі фото свого паспорта громадянина України для виїзду за кордон та фото паспорта громадянина України для виїзду за кордон своєї дружини ОСОБА_10 . На початку вересня 2024 року, не пізніше 03 вересня 2024 року, ОСОБА_6 отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи свідоцтво Республіки Молдова серії НОМЕР_1 від 14.11.2022 про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та свідоцтво Республіки Молдова серії НОМЕР_2 від 14.11.2022 про народження ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою подальшого їх використання.
03 вересня 2024 року ОСОБА_6 в м. Біла Церква Київської області, по вулиці Олеся Гончара 11, достовірно знаючи, що свідоцтво Республіки Молдова серії НОМЕР_1 від 14.11.2022 про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та свідоцтво Республіки Молдова серії НОМЕР_2 від 14.11.2022 про народження ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є підробленими, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, подав вищевказані свідоцтва республіки Молдова про народження дітей до Управлінні молоді та спорту Білоцерківської міської ради та отримав посвідчення багатодітної сім'ї серії НОМЕР_3 від 03 вересня 2024 року.
05 вересня 2024 року ОСОБА_6 в АДРЕСА_4 , достовірно знаючи, що свідоцтво Республіки Молдова серії НОМЕР_1 від 14.11.2022 про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та свідоцтво Республіки Молдова серії НОМЕР_2 від 14.11.2022 про народження ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є підробленими, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, подав вищевказані свідоцтва республіки Молдова про народження дітей до ІНФОРМАЦІЯ_6 та отримав довідку №20/5581 від 09.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто як особа, на утриманні якої перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
28 вересня 2024 року, біля 13 години, ОСОБА_6 , перебуваючи в міжнародному пункті пропуску «Росошани», в с. Росошани Дністровського району Чернівецької області, достовірно знаючи, що свідоцтво Республіки Молдова серії НОМЕР_1 від 14.11.2022 про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та свідоцтво Республіки Молдова серії НОМЕР_2 від 14.11.2022 про народження ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є підробленими, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, подав вищевказані свідоцтва Республіки Молдова про народження дітей разом із посвідченням багатодітної сім'ї серії НОМЕР_3 від 03 вересня 2024 року, виданим Управлінням молоді та спорту Білоцерківської міської ради, та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_6 №20/5581 від 09 вересня 2024 року, начальнику 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонного контролю відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » НОМЕР_4 прикордонного загону старшому лейтенанту ОСОБА_15 , як підставу перетину державного кордону України в умовах дії вищевказаних обмежень, та отримав відмову у праві виїзду з України за відсутності підстав на право перетинання державного кордону України під час воєнного стану.
28 вересня 2024 року біля 13 години ОСОБА_6 , перебуваючи в міжнародному пункті пропуску «Росошани», в с. Росошани Дністровського району Чернівецької області, отримавши від старшого лейтенанта ОСОБА_15 відмову у праві виїзду з України під час воєнного стану у зв'язку із пред'явленням вищевказаних підроблених свідоцтв Республіки Молдова про народження ОСОБА_13 , та про народження ОСОБА_14 , посвідченням багатодітної сім'ї серії НОМЕР_3 від 03 вересня 2024 року, виданим Управлінням молоді та спорту Білоцерківської міської ради, та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_6 №20/5581 від 09 вересня 2024 року, достовірно знаючи, що начальник 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонного контролю відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » НОМЕР_4 прикордонного загону старший лейтенант ОСОБА_15 при виконання своїх службових обов'язків за посадою здійснює функцію представника влади, у зв'язку з чим є службовою особою, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, надав службовій особі - начальнику 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонного контролю відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » НОМЕР_4 прикордонного загону старшому лейтенанту ОСОБА_15 неправомірну вигоду в сумі 2100 доларів США за вчинення службовою особою в інтересах ОСОБА_6 як особи, що надає таку вигоду, дій з використанням службового становища, що полягали у наданні дозволу на перетин державного кордону України на підставі пред'явлених ним вищевказаних документів в умовах дії вищевказаних обмежень.
На вказаний вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням поданих змін від 25 березня 2025 року, не заперечуючи правової кваліфікації дій ОСОБА_6 та доведеності його вини, просить вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2024 року скасувати. ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 369 КК України та призначити покарання за:
- ч. 3 ст. 358 КК України, з урахуванням щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, беззастережного визнання своєї винуватості, а також враховуючи особу винного, який раніше не судимий, наявності у обвинуваченого міцних родинних зв'язків, його поведінки як до, так і після вчинення злочинів, із застосуванням ст. 69 КК України - 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
- ч. 4 ст. 358 КК України - 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
- ч. 1 ст. 369 КК України - 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за ч.4 ст. 358, ч. 3 ст. 358 та ч. 1 ст. 369 КК України остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в розмірі 6050 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апеляційні доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково застосував положення ст. 75 КК України до кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України, а відтак допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що суд не врахував, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, відповідно до примітки до ст. 45 КК України, відноситься до корупційних кримінальних правопорушень, що, відповідно до положень ст. 75 КК України, виключає можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення.
Таким чином, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку, доводи, викладені в апеляційній скарзі, думку прокурора ОСОБА_5 , який просив задовільнити подану апеляційну скаргу, скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити часткового апеляційну скаргу прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, зазначених у вироку та правильність кваліфікації його дій, жодним з учасників провадження не оспорюються, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо законності призначеного ОСОБА_6 покарання судом першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається із оскаржуваного вироку, ОСОБА_6 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 358, а також ч. 1 ст. 369 КК України, на підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді 4 років обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно примітки до ст. 45 КК України, законодавцем визначено перелік статей, які відповідно до цього Кодексу, є корупційними кримінальними правопорушеннями, до яких також віднесено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України суд не може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням до осіб, які вчинили корупційне кримінальне правопорушення.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , судом першої інстанції залишено поза увагою положення статті 75 КК України щодо неможливості звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, які вчинили корупційне кримінальне правопорушення, що в свою чергу призвело до неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, що за приписами статтей 408, 409, 413 КПК України, тягне за собою зміну судового рішення.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінальних покарань», передбачено, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, а саме: ч. 4 ст. 358 КК України є кримінальним проступком, ч. 3 ст. 358 КК України є нетяжким злочином та ч. 1 ст. 369 КК України є нетяжким корупційним злочином, дані про особу обвинуваченого, який вину у вчиненні даних кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, має на утриманні двох малолітніх дітей (т. 1 а.с. 42-42а), раніше не судимий, його міцні родинні зв'язки та його поведінку, як до, так і після вчинення злочину.
Суд на підставі ст. 66 КК України, визнає обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також наявність на його утриманні двох малолітніх дітей.
Враховуючи в сукупності наведені вище обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, з урахуванням особи винного, колегія суддів, вважає за можливе застосувати вимоги ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 358 КК України за це кримінальне правопорушення, призначивши йому покарання у виді штрафу.
Враховуюче зазначені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_6 слід призначити покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення у виді штрафу за ч. 4 ст. 385 КК України, ч. 1 ст. 369 КК України, затасувати положення статті 69 КК України до ч. 3 ст. 358 КК України та остаточно призначити покарання ОСОБА_6 за сукупністю злочинів, відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим.
Саме покарання у виді штрафу буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Призначення апеляційним судом покарання у виді штрафу замість призначеного судом першої інстанції покарання у виді обмеження чи позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не є ані «застосуванням більш суворого покарання» в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, ані «неправильним звільненням від відбування покарання» в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, «іншим погіршенням становища обвинуваченого» в розумінні ч. 2 ст. 404 і ч. 1 ст. 421 КПК України, у зв'язку із чим задоволення відповідних апеляційних вимог з огляду на приписи ст. 420 КПК України не вимагає скасування у відповідній частині вироку суду першої інстанції і постановлення нового вироку.
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі №617/775/20.
У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, на підставі ст. 408, 409, 413 КПК України, приходить до висновку про необхідність зміни вироку місцевого суду.
Таким чином, апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, а вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2024 року слід змінити в частині призначеного покарання.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358 КК України та ч. 1 ст. 369 КК України - змінити в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_6 покарання за:
- ч. 3 ст. 358 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу розміром 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень;
- ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу розміром 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
- ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу розміром 4000 (чотирьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в розмірі 4000 (чотирьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий [підпис] ОСОБА_9
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3