іменем України
25 березня 2025 року м. Кропивницький
справа № 388/886/24
провадження № 22-ц/4809/569/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство «Галковське»,
відповідачі - ОСОБА_1 , Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря»,за позовом Фермерського господарства «Галковське» до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про визнання недійсним договору оренди землі, на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2024 року у складі судді Степанова С.В.
У травні 2024 року Фермерське господарство «Галковське» (далі по тексту - ФГ «Галковське») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (далі по тексту - СТОВ «Зоря» ) про визнання недійсним договору оренди землі.
В обґрунтування позову посилалося на те, що 17 жовтня 2008 року між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, зареєстрований в Долинському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель 21 листопада 2008 року вчинено запис за №040837000017. Орендарем ОСОБА_2 у подальшому було створено Фермерське господарство «Галковське», що стало користувачем земельної ділянки. 14 лютого 2020 року за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3521981300:02:000:9301 сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3521981300:02:000:5625 площею 2 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, власником якої на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 10 березня 2020 року за №11-3720/14-20-СГ став ОСОБА_3 (за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 06 березня 2021 року право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06 березня 2021 року), про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 05 лютого 2024 року вчинено запис про речове право (право власності) за №364564736.
Постановою Верховного Суду від 16 січня 2024 року у справі №912/2688/21 визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 17.10.2008, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_2 і зареєстрованого у Долинському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 21.11.2008 вчинено запис за №040837000017 у визначеній редакції на тих самих умовах та на той самий строк, тобто з 21 листопада 2018 року до 21 листопада 2028 року.
Вказувало, що ОСОБА_1 , незважаючи на чинність вказаного договору оренди землі уклав із СТОВ «ЗОРЯ» договір оренди землі від 25 січня 2024 року, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за СТОВ «ЗОРЯ» 26 січня 2024 року за записом про інше речове право № 53510405.
Посилаючись на зазначені обставини просило суд визнати недійсним договір оренди землі від 25 січня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «ЗОРЯ», на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 січня 2024 року зареєстровано право оренди за №53510405.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2024 рокупозов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 25 січня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ», на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано 26 січня 2024 року за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» право оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521981300:02:000:5625 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2062334935219) за номером запису про інше речове право 53510405. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням СТОВ «Зоря» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ФГ «Галковське».
ФГ «Галковське» направило до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу СТОВ «Зоря» - без задоволення. Вважало, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ФГ «Галковське» адвокат Загородній І.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідачі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Представниця СТОВ «Зоря» Нетреба К.О. направила заяву про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.204). Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності відповідачів та їх представників на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 17 жовтня 2008 року між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі площею 26,64 га, у тому числі ріллі - 26,64 га на строк десять років, що розташована на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Гурівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, зареєстрований в Долинському реєстраційному відділі КРФ ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 21 листопада 2008 року, книга №4 за №040837000017 (а.с.13-14)
Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26 квітня 2024 року 11 лютого 2011 року за №14391020000000468 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про ФГ «Галковське», ідентифікаційний код: 36652845, засновником, кінцевим бенефіціарним власником, керівником та підписантом якого є ОСОБА_2 (а.с.15-17).
Постановою Верховного Суду від 16 січня 2024 року у справі №912/2688/21 визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 17 жовтня 2008 року, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_2 і зареєстрованого в Долинському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 21 листопада 2008 року вчинено запис за № 04083700017, у редакції, визначеній цією постановою (а.с.35-39).
25 січня 2024 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Зоря» було укладено договір оренди землі площею 2 га, кадастровий номер 3521981300:02:000:5625, строком на десять років, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право: 53510405 від 26 січня 2024 року (а.с.61-65).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на час підписання оспорюваного договору оренди був чинним інший договір оренди цього ж об'єкта, підписаний раніше, є підстави для визнання оспорюваного договору оренди недійсним, як такого, що суперечить акту цивільного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.
Частиною першою статті четвертої ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій ст.627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до частин першої та другої ст.638 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).
Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 жовтня 2008 року між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Долинському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель 21.11.2008 вчинено запис за № 040837000017.
З моменту створення 11.02.2011 ФГ «Галковське», користувачем (орендарем) земельної ділянки 26,64 га, у тому числі і площею 2 га, яка надана в оренду ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі, є ФГ «Галковське».
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 зазначено: «Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об'єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі №587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі №587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі №587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі №587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18)».
У постанові від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що у разі, якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.
Враховуючи те, що постановою Верховного Суду від 16 січня 2024 року у справі №912/2688/21 було визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 17 жовтня 2008 року, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_2 і зареєстрованого у Долинському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 21.11.2008 вчинено запис за №040837000017, а оспорюваний договір оренди укладено у період його дії, суд дійшов правильного висновку про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2 га від 25 січня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «ЗОРЯ».
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2024 року - беззмін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 березня 2025 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко