27 березня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого: ОСОБА_1
Суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
(в режимі відеоконференції)
представника
власника майна ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кельменецького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2025 року про задоволення клопотання слідчого про арешт майна,-
Ухвалою слідчого судді Кельменецького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2025 року задоволено клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 та накладено арешт на автомобіль марки «BMW» моделі Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , який перебуває у володінні ОСОБА_9 та на мобільні телефони «Iphone 15 Pro Max», «ОРРО AGO CPH 2631», які належать ОСОБА_10 , «Iphone 13 Pro», «REDMI Note 13 Pro», які належать ОСОБА_11 , «Xiaomi 11 Lite», який належить ОСОБА_12 , «Iphone 7 Plus», який належить ОСОБА_9 .
На вказану ухвалу слідчого судді представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій, не оскаржуючи рішення про накладення арешту на мобільні телефони, просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині заборони права користування автомобілем та повернути власнику майна даний Провадження № 11-сс/822/89/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_13
Категорія: ст. 422 КПК України Доповідач: ОСОБА_14
транспортний засіб.
Вказує, що транспортний засіб належить ОСОБА_8 на праві власності, жодного відношення до кримінального провадження він не має, а обмеження права власності у користуванні арештованим майном істотно впливає на його інтереси, як власника майна.
Зазначає, що слідчий суддя мав би обрати менш обтяжливий спосіб арешту, який не спричинив би суттєвих негативних наслідків для власника автомобіля.
Стверджує, що автомобіль не містить слідів кримінального правопорушення, не є знаряддям злочину, а обшук транспортного засобу вже проведено, тому відсутня необхідність у подальшому обмеженні права користування.
Вказує, що слідчий суддя у оскаржуваному рішенні не навів об'єктивних ризиків, які підтверджують необхідність арешту, зокрема можливості знищення або втрати майна.
Апелює тим, що автомобіль необхідний власнику ОСОБА_8 для пересування, зокрема у зв'язку з похилим віком та потребою в медичному обстеженні та лікуванні.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи представника власника майна ОСОБА_6 , який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, думку захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу представника власника майна та просив її задовольнити, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження в межах поданої апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Рішення слідчого судді в частині накладення арешту на мобільні телефони не оскаржується в поданій апеляційній скарзі, а отже і не переглядається.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, пересування, відчуження.
З матеріалів судового провадження встановлено, що СВ Дністровського РВП ГУНП України в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 19 березня 2025 року за №12025262100000060 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало те, що ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими на даний час особами, умисно, з корисливих мотивів,, на виконання раніше розробленого плану із незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за грошову винагороду в розмірі від 2000 до 7000 доларів США з особи, 18 березня 2025 року на автомобілі марки «BMW» моделі Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив перевезення з м. Київ та м. Чернівці в напрямку лінії державного кордону ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 з метою подальшого незаконного переправлення їх через державний кордон України в напрямку Республіки Молдова, однак був затриманий. ОСОБА_9 консультував ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 про механізм та умови незаконного перетину державного кордону України. Вказані особи були викриті працівниками ДПС України близько 22 години 30 хвилин 18 березня 2025 року.
Протоколом огляду місця події від 18 березня 2025 року вилучені мобільні телефони і автомобіль марки «BMW» моделі Х6 та постановою від 19 березня 2025 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частина 3 статті 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно приписів п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Прокурор, в поданому клопотанні, визначив спосіб, вказаний в ч. 1 ст. 170 КПК України, накладення арешту на автомобіль, зазначивши про необхідність у позбавленні права його відчуження, користування та розпорядження.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником автомобіля «BMW» моделі «X6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_16 .
На переконання апеляційного суду, транспортний засіб може містити сліди злочину та бути доказом факту й обставин, що встановлюються у межах кримінального провадження.
Відповідно, такий транспортний засіб має ознаки речового доказу та може бути використаний сторонами кримінального провадження. Це спростовує доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності вилученого автомобіля критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.
При цьому на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб та ступінь їх вини. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей визначає, що кримінальне правопорушення могло бути вчинено за описаних слідчим обставин.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_8 жодним чином не причетний до події даного злочину колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно з КПК України арешт на майно може бути накладено на майно будь - якої фізичної особи (третьої особи) в незалежності від її процесуального статусу, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження під час апеляційного перегляду рішення слідчого судді не встановлено, а адвокатом ОСОБА_6 не надано суду жодних підтверджуючих документів, що арешт вказаного автомобіля може порушити права та інтереси власника майна.
Факт користування підозрюваним ОСОБА_9 транспортним засобом «BMW» моделі Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 підтверджується протоколом огляду місця події від 18 березня 2025 року.
Разом з цим, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що власник транспортного засобу ОСОБА_8 користується автомобілем, що у сукупності з тим, що ОСОБА_8 проживає у м. Вінниця, ставить під сумнів факт користування останнім вказаним транспортним засобом.
Також апеляційному суду не надано будь-яких медичних документів, які б підтверджували необхідність користування транспортним засобом ОСОБА_8 в медичних цілях.
Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення слідчого судді є обґрунтованим, оскільки транспортний засіб, на який накладено арешт у цьому кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відповідає критерію речових доказів та може мати юридичне значення для встановлення обставин такого кримінального правопорушення, тому доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів зазначає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують законних та вмотивованих висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованих підстав для накладення арешту на вказане майно, зазначені в клопотанні слідчого.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не виявлено.
За таких обставин, апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. 132, 170, 171, 172, 173, 309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справі про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2025 року про задоволення клопотання слідчого про арешт майна - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий, суддя [підпис] ОСОБА_14
Судді [підпис] ОСОБА_3
[підпис] ОСОБА_2