27 березня 2025 р.Справа № 539/140/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
представник відповідача Дзюба О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Алтухова О.С., вул. Монастирська, 17, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, повний текст складено 29.01.25 року по справі № 539/140/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу,
ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд: скасувати постанову № 10 від 02 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Засулля, Лубенського р., Полтавської обл., паспорт НОМЕР_2 , виданий Лубенським МВ УДМС України в Полтавській області від 24.01.2013) у вигляді накладення штрафу у розмірі 2040 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 02 січня 2025 року посадовою особою в. о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області Рябковою Аллою Михайлівною було винесено Постанову № 10 про накладення адміністративного стягнення. З постанови вбачається, що ОСОБА_1 , який працює начальником Філії «Лубенська дорожня експлуатаційна дільниця» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 2040,00 грн. за порушення ч. 4 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-Х, абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в розмірі 930 106,82 грн., в т.ч. за 2 квартал 2023 - 343 030,85 грн, 3 квартал 2023 - 309 596,9 грн, 4 квартал 2023 - 277 479,07 грн.
Вважає постанову № 10 від 02 січня 2025 року такою, що винесена без повного та всебічного дослідження всіх обставин вчиненого порушення, а тому вона підлягає скасуванню, оскільки, накладаючи адміністративне стягнення, не було враховано, що в його діях не було протиправного, умисного характеру, оскільки від його рішень сплата вказаного платежу не залежала.
Так, згідно п. 2.6. Посадової інструкції начальника філії, він забезпечує своєчасне і повне внесення платежів до бюджету, внесків до Пенсійного фонду згідно з встановленим порядком, а також не допускає заборгованості із заробітної плати за умов бюджетного фінансування та наявності коштів на рахунках філії. Відповідно до положення про філію: п. 3.1. Філія є відособленим підрозділом Підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього Положення; п. 3.2. Філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства. Підприємство несе відповідальність по зобов'язанням філії; п. 5.9. Забезпечення діяльності Філії здійснюється начальником за рахунок коштів, переданих Філії Підприємством як оборотні кошти, отримані Філією за результатами господарської діяльності; п. 5.10. Всю повноту відповідальності за матеріальні цінності, що знаходиться у Філії, облік і звітність, а також виконання вимог цього Положення несе начальник Філії. Відповідальність за організацію бухгалтерського і податкового обліку покладається на головного бухгалтера Філії; п. 5.11. Ступінь відповідальності інших працівників Філії визначається їхніми функціональними обов'язками (посадовими інструкціями).
Тож, філія повністю залежна від фінансування підприємства - ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України ", а він, як начальник філії, відповідальний за невиплату обов'язкових платежів лише за умови наявності достатніх коштів на рахунку філії, отриманих від ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України". Підприємство несе відповідальність по зобов'язаннях філії.
Протягом 2023-2024 року філією не проводиться господарська діяльність, не укладаються договори щодо виконання робіт чи надання послуг, філія, як і підприємство в цілому, знаходиться у скрутному фінансовому становищі та перебуває у процесі банкрутства з 11.05.2021 року. Тож, розрахунки з контрагентами, сплата обов'язкових платежів до держави, а також заробітна плата, виплачується невчасно.
Кошти на оплату єдиного соціального внеску сплачуються одночасно із перерахуванням коштів на оплату заробітної плати, виплата якої є пріоритетною по відношенню до усіх інших виплат.
Філією «Лубенська дорожня експлуатаційна дільниця» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування за 4 квартал 2023 разом із заробітною платою за відповідні місяці при надходженні коштів з ДП «Полтавський облавтодор».
До прикладу, за жовтень - заробітна плата в сумі - 214 474,21 грн. платіжна відомість № 31 від 01.02.2024 року, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 47 185,00 гр. - платіжна відомість № 25 від 01.02.2024 року, № 30 від 01.02.2024 року, за листопад заробітна плата в сумі 480 600,00 грн. платіжна відомість № 114 від 13.05.2024 року, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 138 155,00 грн. платіжна відомість № 110 від 13.05.2024 року, за грудень - заробітна плата 609620,72 грн. - платіжна відомість № 62 від 19.02.2024 року, № 68 від 23.02.2024 року, № 131 від 05.07.2024 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування в сумі - 136950,00 грн. - платіжна відомість № 59 від 19.02.2024 року, платіжна відомість № 65 від 23.02.2024 року, платіжна відомість № 128 від 05.07.2024 року.
При накладенні адміністративного стягнення не було враховано, що в його діях не було протиправного, умисного характеру, оскільки від його рішень сплата вказаного платежу не залежала.
Крім того, останнім періодом, коли було вчинено адміністративне правопорушення, згідно оскаржуваної постанови є 4 квартал 2023 року (грудень 2023 року). Тож, згідно ст. 38 КУпАП накладення адміністративного стягнення пізніше двох місяців з дня його вчинення - неправомірне.
Тобто, при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача 02.01.2025 року не враховано положення ст. ст. 38, 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, постанова № 10 від 02 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення прийнята поза межами строків, встановлених ст. 38 КУпАП.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.01.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління ДПС у Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу задоволено.
Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 02.01.2025 № 10, винесену в.о. начальника головного управління ДПС у Полтавській області Рябкової А.М., за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП - закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального та процесуального права, просило суд апеляційної інстанції рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.01.2025 по справі № 539/140/25 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що Філія «Лубенська ДЕД» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» в розумінні ПК України є податковим агентом, а в розумінні Закону № 2464 - платником єдиного внеску - роботодавцем, який зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Перевіркою своєчасності перерахування або зарахування банками на рахунки органів ДПС України сум єдиного внеску, нарахованого Філією «Лубенська ДЕД» ДП «Полтавський облавтодор» - акт від 11.12.2024 № 16792/16-31-07-01-02/03448971, встановлено порушення п. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI в результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями, визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 930 106,82 грн., в т.ч. за 2 квартал 2023 - 343 030,85 грн., 3 квартал 2023 - 309 596,9 грн., 4 квартал 2023 - 277 479,07 гривень.
Останній період, за який несвоєчасно сплачено єдиний внесок за даними перевірки - 4 квартал 2023, але граничний термін сплати 13.02.2024, а фактична сплата внеску здійснювалась з липня по листопад 2024.
В ході проведення планової документальної перевірки Філії «Лубенська ДЕД» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» встановлено, що платником неодноразово порушувалися терміни сплати єдиного внеску до бюджету. За результатами проведених камеральних перевірок застосовувались фінансові санкції та нараховувалась пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Тому порушення, виявлене в ході документальної перевірки, було неодноразово.
Крім того, повноту нарахування та своєчасність перерахування до бюджету сум єдиного внеску можна встановити в ході проведення документальної перевірки на підставі первинних бухгалтерських та інших документів, що передбачено ч. 2 ст. 9 Закону № 2464.
Враховуючи вищевикладене, на думку апелянта, постанова № 10 від 02.01.2025 про накладення адміністративного стягнення на начальника філії - Ткаченка Володимира Васильовича була прийнята в межах строків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 № 8073 (зі змінами та доповненнями) - не пізніш як через два місяці з моменту виявлення правопорушення (акт документальної планової виїзної перевірки від 11.12.2024 № 16792/16-31-07-01-02/03448971) та скасуванню не підлягає.
Апелянт вважає, що судом першої інстанцій порушено основоположні принципи судочинства, закріплені КАС України, зокрема, положеннями ст. 2 КАС України щодо прийняття судового рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Також, судом першої інстанції не дотримана така основна засада судочинства, передбачена ст.129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.
В результаті порушення судом норм процесуального та матеріального права, суд дійшов невірного висновку в частині задоволених позовних вимог Позивача.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності позивача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 02.01.2025 в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області Рябковою Аллою Михайлівною винесено Постанову № 10 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 4 ст.165-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2040 грн.
Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив ч. 4 ст. 165-1 КУпАП від 07.12.1984 № 8073-Х, абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI у результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями, визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 930 106,82 грн, в.т.ч. за 2 квартал 2023 - 343 030,85 грн, 3 квартал 2023 - 309 596,9, 4 квартал 2023 - 277 479,07 грн.
Позивач, вважаючи свої права порушеними у зв'язку з прийняттям спірної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позов підлягає задоволенню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП підлягає закриттю у відповідності до п. 7 ст. 247 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк, передбачений статтею 38 КУпАП.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 1, 2 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно ст. 26 Закону № 2464-VI посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Філія «Лубенська ДЕД» ДП «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», є самостійним платником єдиного внеску.
Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено терміни, які вживаються в Законі в такому значенні, зокрема:
1) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
2) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
3) страхувальники - роботодавці та інші особи, як і відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
В даному випадку філія «Лубенська ДЕД» ДП «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є страхувальником, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний сплачувати єдиний внесок.
За змістом частини четвертої статті 165-1 КУпАП несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вказані приписи дають підстави для висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судовим розглядом встановлено, що 02.01.2025 в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області Рябковою Аллою Михайлівною винесено Постанову № 10 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 4 ст.165-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2040 грн.
Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив ч. 4 ст. 165-1 КУпАП від 07.12.1984 № 8073-X, абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI у результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями, визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 930 106,82 грн, в.т.ч. за 2 квартал 2023 - 343 030,85 грн, 3 квартал 2023 - 309 596,9, 4 квартал 2023 - 277 479,07 грн.
Колегія суддів зазначає, що обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Тож, згідно приписів ст. 38 КУпАП, адміністративні правопорушення поділяють на: триваючі правопорушення; правопорушення, що мають разовий характер.
Обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому статтею 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю (п. 7 ст. 247 КУпАП).
Отже, для більшості правопорушень перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності починається з дня вчинення правопорушення. Cтаття 38 КУпАП не передбачає інших умов відліку строку, окрім, як для триваючих правопорушень.
Триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
При цьому, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 804/401/17, від 11.12.2018 у справі № 242/924/17 та від 11.06.2020 у справі № 345/4368/16-а відповідно до якої триваюче правопорушення це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Правопорушення, що інкримінується позивачеві не відноситься до категорії триваючих, оскільки відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця, а тому передбачений двомісячний строк має обчислюватися з дати вчинення самих правопорушень щомісячно.
Колегія суддів звертає увагу на те, що останнім періодом, коли було вчинено адміністративне правопорушення, згідно оскаржуваної постанови, є 4 квартал 2023 року (грудень 2023 року).
Враховуючи, що зазначене у постанові № 10 від 02.01.2025 правопорушення носить разовий характер, його не можна вважати триваючим. Тож, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Отже, згідно ст. 38 КУпАП накладення адміністративного стягнення пізніше двох місяців з дня його вчинення, є неправомірним.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Оскільки адміністративне правопорушення, яке позивач вчинив, не носить характер триваючого, то відповідач, наклавши адміністративне стягнення 02 січня 2025 року, пропустив строки накладення адміністративного стягнення передбачені ч. 1 ст. 38 КУпАП, що є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірної постанови.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням висновків суду про наявність підстав для скасування постанови № 10 від 02.01.2025, колегія суддів вважає наявними підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.01.2025 по справі № 539/140/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва О.А. Спаскін