Справа № 756/16388/23 Головуючий у І інстанції Діденко Є.В.
Провадження № 33/824/1241/2025 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
24 березня 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 2ст.173-2 КУпАП,
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 173-2 КУпАП та призначено йому стягнення у виді штрафу у розмірі 20 (двадцять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Направлено ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Оболонської районної державної в місті Києві адміністрації (м. Київ, вул. Озерна, 18 А) для проходження корекційної програми для кривдників на строк три місяці відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року скасувати та притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 .
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду є незаконною, оскільки він не був повідомлений про розгляд справи.
Вважає винним у домашньому насильстві ОСОБА_2 , з яким у нього виник конфлікт і який наніс йому тілесні ушкодження та пограбував. Також, постанова є необґрунтованою, оскільки судом не досліджено усі обставини справи, зокрема ті, що характеризують особу ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову службу та матері ОСОБА_3 пробив голову, в наслідок чого остання отримала травму
ОСОБА_1 разом з апеляційною скаргою подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначає, що йому ніяким чином не можливо було повідомити про день, час та місце розгляду справи, оскільки він знаходився на лікуванні, а потім перебував за іншою адресою.
Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, з урахуванням наведених апелянтом обставин, вважає можливим поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, оскільки пропущений він був з поважних причин.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції за закриття провадження у даній справі з огляду на таке.
Суд першої інстанції, оцінивши наявні матеріали справі про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, є доведеною та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ВАВ № 277261 від 07 грудня 2023 року; рапортом про виклик поліції на телефон 102 за фактом правопорушення, відповідно до якого надійшло повідомлення від ОСОБА_1 ; рапортом ДОП сектору ДОП Оболонського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції; письмовими поясненнями ОСОБА_2 .
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 вдруге протягом року притягається до адміністративної відповідальності, востаннє 22 січня 2024 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП , також 03 травня 2023 року за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Апеляційний суд не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального й процесуального права, а також доказам, що містяться в матеріалах справи враховуючи таке.
Ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, ця форма домашнього насильства з об'єктивної сторони повинна характеризуватися діянням, наслідками та причинним зв'язком між ними.
Разом із цим, вказані дії повинні бути умисними тобто особа, яка його вчинила, має усвідомлювати протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачати її шкідливі наслідки та бажати їх або свідомо допускати настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
В супереч цьому в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, окрім пояснень самих учасників події, які б вказували на те, що ОСОБА_1 вчиняв щодо сина своєї колишньої дружини ОСОБА_2 діяння, що підпадають під ознаки домашнього насильства, зокрема психологічного насильства, що виражалося у криках і словесних образах, як це описано у протоколі про адміністративне правопорушення.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства сформований лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який сам по собі без підтвердження іншими доказами не може слугувати належним доказом вини особи в описаному, оскільки за своєю природою є лише способом фіксації правопорушення, а також на поясненнях учасників події, яким суд не надав належної оцінки.
Суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).
Апеляційний суд зазначає, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак домашнього насильства. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплених агресією і бажанням завдати шкоди. Натомість матеріалами справи не доведено умислу ОСОБА_1 на заподіяння шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції не були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є помилковим, оскільки не відповідає обставинам справи та наявним у ній доказам.
Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», апеляційний суд приходить до висновку, що протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Поряд із цим, вимоги апеляційної скарги про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не можуть бути задоволені, оскільки виходять за межі розгляду даної справи.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, постанова Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року - скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній
Справа № 756/16388/23 Головуючий у І інстанції Діденко Є.В.
Провадження № 33/824/1241/2025 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
24 березня 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній