Справа № 755/21913/24 Головуючий у І інстанції Федосєєв С.В.
Провадження № 22-ц/824/1470/2025 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
24 березня 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Кіщака Дмитра Сергійовичана постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2025року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Кіщак Д.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2025року скасувати, провадження у даній справі закрити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції, допущено спрощений підхід до розгляду зазначеної справи, справу розглянуто не об'єктивно, з обвинувальним нахилом, упереджено, з грубим порушенням норм як матеріального так і процесуального права, не надано правової оцінки тим доказам, зокрема на допитано свідка, про допит якого було заявлено в судовому засіданні.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кіщак Д.С. вказує на те, що його довіритель не був водієм у розумінні п. 1.10 ПДР України, тобто не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
В даному випадку автомобіль ОСОБА_1 працівниками поліції не зупинявся, доказ на підтвердження того, що зупинка автомобіля була з підстав визначених в ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», в матеріалах справи відсутні.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кіщак Д.С. звертає увагу на те, що на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності законодавцем не покладено обов'язку доведення своєї невинуватості, а навпаки - обов'язок по доведенню вини особи, покладений на того суб'єкта владних повноважень, який склав протокол та зібрав, щодо можливого порушника докази на підтвердження обставин, викладених у протоколі.
Крім того, всупереч вимог ст. ст. 266, 265-2 КУпАП, від керування автомобілем ОСОБА_1 не відсторонили, тимчасового затримання транспортного засобу не відбулося.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кіщак Д.С. вказує на те, що не можливо також використовувати як доказ наявний в матеріалах справи відеозапис події з нагрудної камери працівників поліції, оскільки даний відеозапис не є безперервний та на ньому немає факту керування ОСОБА_1 автомобілем.
Адвокат Кіщак Д.С. звертає увагу на те, що поліцейські не інформували ОСОБА_1 про порядок застосування технічного засобу, а також його права, крім того свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про повірку спеціальних технічних засобів для перевірки стану сп'яніння ОСОБА_1 не надавалось і дані норми підзаконних актів не роз'яснювались.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, наявний в матеріалах справи складено в одному примірнику без зазначення дати часу та місця складення акту та без вручення другого примірника ОСОБА_1 , крім того, вказаний акт містить відомості про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння.
Крім того, на уривках відеозапису не зафіксовано результатів огляду ОСОБА_1 з приладу «DRAGER».
Таким чином, адвокат Кіщак Д.С. вважає, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведений з рядом порушень «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та «Порядку» , що відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП визначає його недійсність.
Крім того, захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є особою, яка вже має певний життєвий досвід, загострене почуття відповідальності, а ситуація яка виникла, пов'язана виключно з тим, що він в обставинах, які склалися, через юридичну необізнаність та недолугі дії працівників патрульної поліції, які не відповідали вимогам встановленого порядку і відсутності роз'яснення необхідного обсягу прав, зокрема і права на правову допомогу, а також воєнний стан, обрав не вірний спосіб поведінки.
Також, захисник вказує на те, що ОСОБА_1 жодного разу не притягувався судом до адміністративної відповідальності, зокрема і за ст. 130 КУпАП, що підтверджується роздруківкою з сайту Судової Влади України, доданою до клопотання та вказує на те, що йому не був відомий порядок, обставини та права особи при складанні протоколу за ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_1 одружений та має двох дітей, яких утримує разом з дружиною та допомагає, а його робота пов'язана з постійним керуванням транспортним засобом і позбавлення його права керування позбавить ОСОБА_1 роботи, а його сім'ю коштів для існування.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кіщак Д.С. підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити її.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
На підставі цих вимог закону, а також ст.ст. 251, 252 КУпАП суд приймаючи постанову, повинен навести докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та дати їм належну оцінку в їх сукупності.
Однак, всупереч вказаним вимогам закону, судом першої інстанції не були в повному обсязі з'ясовані та перевірені всі обставини справи, у зв'язку з чим оскаржувана постанова не може бути визнана законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов неправильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, не ґрунтується на наявних у справі доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол відносно ОСОБА_1 , є зокрема керування транспортними засобами особами в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Отже, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного/наркотичного сп'яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкція 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п. 2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Встановивши винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №178344 від 20 листопада 2024 року;
- результат чек-тесту приладу «DRAGER ARJL-0309» № 4865 від 20 листопада 2024 року - відповідно до результату - 0,83% проміле;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- відеозапис з місця події на цифровому носії;
- рапорт працівника поліції.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (ч. 1 ст. 266 КУпАП, п. 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).
Вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (п. 6).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №178344 від 20 листопада 2024 року зроблено запис про те, що працівниками поліції здійснювалась відео фіксація.
Із даного відеозапису вбачається, що працівники поліції, стоячи біля автомобіля патрульної поліції спілкуються між собою та з невідомим чоловіком. Особу невідомого чоловіка працівники поліції не встановлювали, а лише повідомили йому, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, при цьому ознак стану алкогольного сп'яніння не називали. Жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_1 , відеозапис не містить.
Не вбачається з відеозапису і встановлення поліцейськими кола осіб, які дійсно бачили, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
З відеозапису вбачається, що невідомий чоловік, обличчя якого не видно, проходить огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «DRAGER», результату - 0,83% проміле. Після проходження тесту відеозапис переривається та відтворюється знову на моменті підписання протоколу, однак працівник поліції не ознайомив невідому особу зі змістом складеного протоколу.
Тобто, встановити особу, яка проходила тест на стан алкогольного сп'яніння не є можливим.
З відеозапису, який міститься в матеріалах справи не вбачається, викладених в протоколі та в оскаржуваній постанові обставин події учасником якої є ОСОБА_1 .
Перевірити правильність дій працівників поліції відповідно до Інструкції у суду з наявного в матеріалах справи відеозапису немає можливості. Свідків в протоколі не зазначено.
Не є належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в розумінні ст. 251 КУпАП і наявне в матеріалах справи направлення останнього на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки воно жодним чином не підтверджує вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, слід визнати, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що працівники поліції дотримались порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння у відповідності до положень КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» під час керування транспортним засобом, в матеріалах справи немає.
Отже, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності не свідчать про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, однак суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про встановлення факту керування та перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння.
Будь-яких беззаперечних доказів факту керування чи перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, встановлених за допомогою об'єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону, пояснення свідків) матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутність доказів, підтверджуючих факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, свідчить відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 рокущодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасуванню, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кіщака Дмитра Сергійовича задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О. Таргоній