Справа № 420/34156/24
27 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач (з урахуванням уточнення позовних вимог) просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 .
Як зазначила адміністративному позові представник позивача адвокат Сидор А.В., ОСОБА_1 07.05.2024 року був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та примусово доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Увечері того ж дня позивача було направлено на військовий об'єкт.
Водночас, за твердженням представника позивача, ОСОБА_1 не пройшов військо-лікарську експертизу в порядку, встановленому законодавством, та не отримав військово-обліковий документ, а також не підписував жодного документу, що пов'язані з його мобілізацією.
Не погоджуючись із вищевказаними діями відповідача щодо призову на військову службу за мобілізацією, сторона позивача звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 03.12.2024 року по справі №420/34156/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
24.12.2024 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що позивач 07.05.2024 року був взятий на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 за фактичним місцем знаходження в АДРЕСА_1 . Далі позивача було направлено на медичне обстеження ВЛК, за висновком якої він був визнаний придатним до військової служби, підстав для відстрочки не мав. На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №108-мд від 08.05.2024 року позивача було призвано на військову службу по мобілізації на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_1 . Призов по мобілізації станом на 08.05.2024 року відбувався на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній станом на 08.05.2024 року), наказу МО «Про затвердження тимчасової інструкції з організації та проведення призову громадян на військову службу по мобілізації», мобілізаційних планів та розпоряджень.
30.12.2024 року від сторони позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 16.12.2024 року провадження по справі №420/34156/24 було зупинено на підставі п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України та, відповідно, поновлено ухвалою суду від 16.01.2025 року.
На виконання ухвали суду від 16.12.2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав до суду витребувані матеріали по справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 07.05.2024 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відомостями журналу обліку прибуття військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЛК №547, дата прибуття -07.05.2024 року).
07.05.2024 року було проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якого було винесено довідку військово-лікарської комісії №2/440 від 07.05.2024 року, в якій зазначено, що солдат ОСОБА_1 є придатним до військової служби.
На підтвердження проходження медичного огляду ВЛК стороною відповідача додатково надано картку №547 обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного, визначення придатності до військової служби, повторне медичне обстеження, видану КП «Балтська Багатопрофільна лікарня» ПМР ПР ОО.
Також 07.05.2024 року позивачу був виданий військовий квиток, що підтверджується облікової карткою до військового квитка серії НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з питань мобілізації та мобілізаційної готовності) «Про призов на військову службу під час мобілізації» від 08.05.2024 року №108-мд було призвано на військову службу за привозом під час мобілізації, на особливий період до Військової частини (підрозділу) солдата ОСОБА_1 .
Згідно відомостей облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_2 також вбачається, що 08.05.2024 року позивач вибув для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 .
Не погоджуючись із вищевказаним наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 та посилаючись на порушення відповідачем порядку призову ОСОБА_1 на військову службу, сторона позивача звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII).
Згідно ст.1 Закону України №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Дія указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, зокрема дія воєнного стану на території України пролонгується станом на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України №2232-XII від 25.03.1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України №2232-XII).
Згідно ч.1 ст.1 Закону України №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону України №2232-XII).
За ч. 9 ст. 1 Закону України №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно ч.4 ст.2 Закону України №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.6 ст.2 Закону України №2232-XII видом військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно ч.1 ст. 3 Закону України №2232-XII правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом, зокрема, призову громадян України на військову службу.
Відповідно до ч.10 ст. 2 Закону України №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно з п. 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 зазначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
За п.2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
За п.п.2.3.1 п.2.3 розділу І Положення №402 закріплено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
За п.п.2.3.3 п.2.3 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Відповідно до п.п.2.3.4 п.2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (п.п.2.3.5 п.2.3 розділу І Положення №402).
За п.2.4.3 п.2.4 розділу І Положення №402 за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.
Згідно п.п.2.4.6 п.2.4 розділу І Положення №402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Відповідно до п.п.2.4.10 п.2.4 розділу І Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
За п.п.2.5.1 п.2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК ТЦК та СП.
Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК, ВЛК ТЦК та СП не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей (п.2.5.2 розділу І Положення №402).
За п.п.2.5.3 п.2.5 розділу І Положення №402 до складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).
Згідно п.п.2.5.4 п.2.5 розділу І Положення №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
Відповідно до п.п.2.8.1 п.2.8 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
За п.п.2.8.2 п.2.8 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян (п.п.2.8.4 п.2.8 розділу І Положення №402).
Аналізуючи вищевказане, з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я та прийняття громадян на військову службу проводиться військово-лікарська експертиза. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК), які можуть бути штатними та позаштатними. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) та ВЛК регіону, до позаштатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК ТЦК та СП. У той же час, ВЛК приймають постанови, які, зокрема, оформлюються довідками військово-лікарської комісії.
Пунктом 1.1 розділу II Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно п.1.2 розділу II Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Відповідно до п. 2.6 розділу II Положення №402 оцінка стану здоров'я та придатності до військової служби проводиться у відповідності з графою 1 Розкладу хвороб та графами 1-11 ТДВ "А".
Під час огляду призовників (допризовників) лікарі визначають стан їх здоров'я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховуються характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, до стану здоров'я для виконання обов'язків на посадах у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ (сил), іншому військовому формуванні (п.2.7 розділу II Положення №402).
Пунктом 2.8 розділу II Положення №402 закріплено, що після закінчення медичного огляду кожний лікар вносить до облікової картки призовника та інших документів, передбачених цим Положенням, дані про встановлений діагноз, висновок про придатність до військової служби, про обмеження призначення за видами (родами військ) Збройних Сил України та іншими військовими формуваннями, дату проходження медичного огляду і засвідчує своїм підписом та скріплює особистою печаткою.
Відповідно до п.2.9 розділу II Положення №402 за результатами проведеного медичного огляду призовників ВЛК при ТЦК та СП приймає постанови згідно з главою 20 цього розділу.
Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби призовників оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.
Інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках.
Постанова ВЛК вноситься лікарем - членом призовної комісії до облікової карти призовника (картки медичного огляду призовника на збірному пункті).
Крім цього, оформлена постанова ВЛК щодо придатності чи непридатності призовника до військової служби зберігається в особовій справі призовника.
За п.20.1 розділу ХХ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК (п.20.2 розділу ХХ Положення №402).
За п.п.а) п.20.3 розділу ХХ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: "Придатний": до військової служби; «Непридатний» до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: «Обмежено придатний до військової служби»).
Згідно п.22.7 розділу ХХІІ Положення №402 постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
Суд з цього приводу зауважує, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку даної комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись до ВЛК регіону щодо перегляду рішення ВЛК, яка наділена таким правом.
Суд акцентує увагу на тому, що призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації передує проходження останнім ВЛК, висновок якої є ключовим для прийняття рішення відносно такої особи щодо подальшого проходження ним військової служби.
З цього приводу судом було встановлено, що 07.05.2024 року було проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якого було винесено довідку військово-лікарської комісії №2/440 від 07.05.2024 року, в якій зазначено, що солдат ОСОБА_1 є придатним до військової служби.
Разом з тим суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до вищої за рівнем військово-лікарської комісії для перегляду довідки військово-лікарської комісії №2/440 від 07.05.2024 року, винесеною ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду щодо придатності до військової служби.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 05.03.2024 року по справі №400/10907/23 зауважив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби.
Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 року по справі № 420/23707/24 та від 19.02.2024 року по справі №420/16024/23.
У той же час, в межах даної адміністративної справи оскаржується саме наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08.05.2024 року №108-мд, яким ОСОБА_1 було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 року по справі №160/2592/23 сформував правову позицію, згідно якої вбачається, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі встановлених обставин у справі суд доходить висновку, що визнання протиправним наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з питань мобілізації та мобілізаційної готовності) «Про призов на військову службу під час мобілізації» від 08.05.2024 року №108-мд в частині призову позивача на військову службу за привозом під час мобілізації, на особливий період, фактично не відновить попереднє становище ОСОБА_1 , призваного на військову службу.
Аналізуючи вищевказане, у суду відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо інших доводів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький
.