Справа № 452/4320/24
"27" березня 2025 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Галина В.П.,
секретар судового засідання Задорожна В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Самборі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Костича Остапа Івановича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
за участю представника позивача Костича О.І.,
представника відповідача Буловчака В.І.,
ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Костича О.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. У обґрунтування позову представник посилався на те, що протягом 2021 року ОСОБА_1 було укладено договори позики та надано в борг ОСОБА_2 , а останнім отримано, грошові кошти, про що свідчать наявні у позивача оригінали боргових розписок від 17.05.2021р., 15.06.2021р., 18.06.2021р. та 01.07.2021р.
17.05.2021 року відповідачем було отримано від позивача 5 000 доларів США, що підтверджується розпискою. При цьому, строк повернення позики сторонами встановлено не було. Тому, керуючись вимогами ст. 1049 ЦК України, позивач 07.10.2024 року надіслав відповідачу вимогу про повернення позики протягом 30 днів з моменту її пред'явлення, яка була вручена відповідачу 15.10.2024 року.
15.06.2021 року відповідачем отримано позику від позивача в розмірі 1 100 доларів США до 15.06.2022 року, що підтверджується розпискою.
18.06.2021 року відповідачем отримано позику від позивача 1 100 доларів США до 18.06.2022 року, що підтверджується розпискою.
01.07.2021 року відповідачем отримано позику від позивача 5 800 доларів США строком на один рік, тобто до 01.07.2022 року, що підтверджується розпискою.
Станом на день подачі позовної заяви відповідачем прострочено виконання своїх зобов'язань по поверненню вищевказаних позик. Загальний борг відповідача перед позивачем становить 13 000 доларів США.
Відповідач ухиляється від вирішення спору, про що свідчить направлена вимога про повернення боргу за розпискою від 17.05.2021 року відповідачеві, на яку жодним чином відповідач не відреагував, та неповернення боргу хоча б частково.
У зв'язку з простроченням відповідачем терміну виконання зобов'язань, а також уникненням мирного вирішення спору, позивач вимушений звернутись до суду з відповідним позовом. Відповідач порушив умови договорів позики та вимоги чинного законодавства не повернувши вказані грошові кошти. Враховуючи викладене та подані документи, сторона позивача просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 13 000 доларів США; судові витрати покласти на відповідача.
18.02.2025 року представником відповідача адвокатом Буловчаком В.І. подано до суду додаткові пояснення у справі, де зокрема зазначено, що як зазначає позивач, вказані правовідносини є саме позикою коштів. Однак, така позиція ОСОБА_1 , на думку представника відповідача, не зовсім відповідає реальним обставинам передачі вказаних коштів.
Зокрема, три останні розписки дійсно були позикою, про що власне вбачається з тексту самої розписки. А саме, вжито словосполучення про позику коштів, а також зазначається строк їх повернення, що є логічним для боргових зобов'язань пов'язаних із позикою.
Водночас, перша розписка, яка була написана 17.05.2021р., згідно якої відповідачем отримано 5000 дол. США не є позикою. З її тексту не вбачається, що це саме позика коштів, тому і не вказувалась дата їх повернення.
Між позивачем та відповідачем існували ряд інших взаємин та фінансових відносин, не пов'язаних із отриманням коштів у борг. Зокрема, сторони є співзасновниками ТОВ «БАБУСИН ЗБАНОК» 44205064 (вказана інформація міститься у відкритому доступі).
Зі слів відповідача представнику відомо, що вказані кошти, передавались для діяльності підприємства, де сторони були засновниками. Через вказану обставину при формулюванні розписки, використовувалась фраза «отримав», а не позичив, чи отримав в борг тощо. Із цієї ж причини не було вказано строку повернення коштів, оскільки це не була позика.
ОСОБА_2 заперечує той факт, що кошти в сумі 5 000 дол. США, які отримані ним 17.05.2021р., були отримані саме як позика.
Враховуючи вищевказане, сторона відповідача просить в частині стягнення з ОСОБА_2 коштів у розмірі 5000 дол. США за розпискою від 17.05.2021р. - відмовити.
13.03.2025 року представником позивача адвокатом Костичем О.І. подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що зважаючи на те, що відповідач визнає позов у частині стягнення з нього боргу по розписках від 15.06.2021р., 18.06.2021р., 01.07.2021р. та заперечує щодо стягнення боргу в розмірі 5 000 доларів США на підставі розписки від 17.05.2021р., позивач вважає за необхідне надати ці додаткові письмові пояснення саме щодо підставності заявленого позову в частині стягнення боргу по розписці від 17.05.2021р.
Позивач категорично заперечує існування будь-яких інших фінансових відносин між ним та відповідачем, окрім як відносин щодо надання позик, що підтверджується зокрема і розпискою від 17.05.2021р., які не були повернуті позивачу. Твердження відповідача про наявність якихось інших фінансових відносин позивач вважає надуманими, такими, що не підтверджуються будь-якими доказами та обставинами справи.
Як вбачається із змісту розписки від 17.05.2021 року, в ній жодним чином не йдеться про передачу відповідачу грошових коштів для діяльності підприємства, де вони були засновниками. Окрім цього, відповідач навіть не намагається хоч якось обгрунтувати, як саме грошові кошти передані однією фізичною особою іншій (хоч і співзасновниками одного підприємства) могли б бути використані відповідачем в діяльності підприємства. За умови необхідності поповнення обігових коштів на підприємстві для забезпечення його діяльності доцільним було б зі сторони позивача, для прикладу, ініціювати збільшення статутного капіталу за рахунок поповнення грошовими коштами, або надати фінансову допомогу підприємству у вигляді безповоротної чи поворотної фінансової допомоги, але аж ніяк не передавати готівкові кошти іншому співзасновнику.
Відтак, позивач вважає, що твердження відповідача про отримання для діяльності підприємства, а не отримання у позику грошових коштів, є недоведеними, не підтверджуються жодними доказами і грунтуються на припущеннях, і за таких обставин не можуть бути взяті до уваги судом.
Щодо позиції відповідача, про те що зі змісту розписки від 17.05.2002 року не вбачається обов'язку та строку повернення відповідачем грошових коштів в розмірі 5 000 дол. США, позивач вважає за необхідне зазначити, що розписка, якщо вона знаходиться у позикодавця, засвідчує факт отримання грошей або речей позичальником і неповернення їх позикодавцю. Розписка, яка видається позичальником, і підтверджує укладення договору позики, може не містити строку повернення грошових коштів, які передані позичальнику. У такому випадку, позикодавець, маючи намір отримати повернення позики, зобов'язаний пред'явити позичальнику вимогу про це, надавши строк в тридцять днів на таке повернення. Відтак, саме вимогою про повернення позики, яка була надіслана позивачем відповідачу 07 жовтня 2024 року і отримана останнім 15 жовтня 2024, було встановлено строк повернення позики в порядку передбаченому ЦК України, а у відповідача відповідно виник обов'язок повернути позику у визначений вимогою строк.
Щодо відсутності в розписці обов'язку повернення коштів, позивач вважає за необхідне зазначити, що за своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.
Таким чином, за наявності розписки, в якій засвідчені факт отримання відповідачем грошових коштів, така підтверджує факт укладення договору позики між позивачем та відповідачем. А наявність оригіналу розписки саме у позивача підтверджує факт невиконання відповідачем свого обов'язку по поверненню позики. Відсутність у розписці запису про зобов'язання відповідача повернути отримане ним у борг не є підставою для відмови в позові, оскільки, складаючи вказану розписку та підписуючи її, відповідач тим самим взяв на себе зобов'язання повернути кошти.
На підставі вищенаведеного, представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Під час розгляду справи по суті позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача адвокат Костич О.І. у судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі. Додатково пояснив, що у вказаному позові мова йде про боргові розписки, яких є чотири. Стосовно трьох розписок - від 15.06.2021 р., 18.06.2021 р., 01.07.2021 р. - відповідач визнає боргові зобов'язання, а не визнає в частині розписки від 17.05.2021 року. Сторона відповідача посилається на те, що у розписці від 17.05.2021 р. відсутній строк повернення коштів та обов'язок повернення коштів. Відповідач стверджує, що вказані у цій розписці кошти не були позикою, а що це якісь інші правовідносини. Позивач категорично заперечує проти існування будь-яких інших фінансових відносин між ним та відповідачем, окрім як відносин щодо надання позики і вважає, що сама наявність розписки це підтверджує. Оскільки будь-яких інших відносин між сторонами не було, посилання відповідача на те, що це було пов'язане із участю двох осіб у одному підприємстві, там де вони є засновниками, не відповідає дійсності і не підтверджується жодними доказами. Щодо відсутності строку повернення коштів в розписці самої позики, зазначив, що Цивільний кодекс України в самому договорі позики і розписці, як одній з форм укладення договору позики, передбачає можливість не вказувати строк, в чому прямо передбачена процедура. Якщо строк не встановлено, відповідно надсилається вимога, надається обов'язковий строк 30 днів на повернення такої вимоги. Тому, говорити що якісь умови не погоджені, бо не встановлений строк, на думку представника, неможливо. Щодо того, що у борговій розписці відсутній обов'язок повернення коштів, слід зазначити, що договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим, або безстроковим. Договір позики вважається укладеним на момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості. Ця особливість реальних договорів зазначена у ч. 2 ст. 640 ЦК України. Відповідно, в момент отримання грошових коштів, що підтверджується розпискою, договір був укладений. Наявність же самого оригіналу розписки у позивача підтверджує той факт, що ці кошти мали бути повернуті. В іншому випадку, відповідачу не було змісту надавати розписку, якщо б це були кошти які б не підлягали поверненню. Вважає, що розписка від 17.05.2021 року однозначно підтверджує надання грошових коштів у розмірі 5 000 доларів США в позику і породжує обов'язок повернути зазначені кошти. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позов у повному обсязі і стягнути із відповідача на користь позивача кошти в розмірі 13 000 доларів США по чотирьох розписках. Також просив стягнути сплачений судовий збір в розмірі 5 395 грн. 45 коп.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, представник відповідача адвокат Буловчак В.І. у судовому засіданні заперечував щодо позову частково, тобто з приводу розписки від 17.05.2021 року на суму 5 000 доларів США заперечує, що це була саме позика. Додатково показав, що між позивачем та відповідачем було складено чотири розписки. По трьох з них - від 15.06.2021 р., 18.06.2021 р., 01.07.2021 р. на загальну суму 8 000 доларів США відповідач не заперечує щодо позову. Із змісту наведених розписок вбачається, що кошти у вказаних сумах передавались саме у позику. Натомість, перша розписка від 17.05.2021 р. на суму 5 000 доларів США не містить головних атрибутів, які вказують, що сторони мають відносини як позичальник і позикодавець та не вказано дату повернення коштів. Представник відповідача зазначив, що саме на позивача в даному випадку покладається обов'язок довести, що ці відносини, згідно даної розписки, є саме позикою. Сторони були засновниками одного товариства, де ОСОБА_2 був директором, а ОСОБА_1 - одним із співзасновників. У межах діяльності даного підприємства існували витрати, на які були потрібні кошти. Тобто, мали місце відносини, пов'язані із самою діяльністю підприємства. Відповідач отримав ці кошти, однак це не був договір позики. Вони заперечують дану розписку від 17.05.2021 року. Позика має виникати із самого формулювання розписки. Не кожна розписка є позикою. Позивач має довести, що це була саме позика. Сторона відповідача заперечує, що розписка від 17.05.2021 року була позикою. Зі змісту розписки не вбачається, що це була позика. Тому в цій частині проти позову заперечують. Щодо решти розписок не заперечують.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав:
Згідно долучених до справи копій розписок відомо, що:
-15.06.2021 року відповідачем отримано позику від позивача в розмірі 1 100 доларів США до 15.06.2022 року (а.с. 8);
-18.06.2021 року відповідачем отримано позику від позивача на суму 1 100 доларів США до 18.06.2022 року (а.с. 9);
-01.07.2021 року відповідачем отримано позику від позивача в розмірі 5 800 доларів США строком на один рік, тобто до 01.07.2022 року (а.с. 10).
Щодо вказаних боргових зобов'язань у сторони відповідача заперечень не має. Представник відповідача адвокат Буловчак В.І. під час розгляду справи по суті визнав позов у частині даної суми боргу на загальну суму 8 000 доларів США.
Натомість, наявність боргу за розпискою від 17.05.2021 р. сторона відповідача категорично заперечує та зазначає, що дана розписка не містить головних атрибутів, які вказують, що сторони мають відносини як позичальник і позикодавець та не вказано дату повернення коштів.
У відповідності до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно із вимогами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Із копії розписки від 17.05.2021 року відомо, що ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , отримав кошти в сумі 5 000 доларів США від ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 7).
Як вбачається із копії вимоги про повернення позики від 07.10.2024 року, у вказаній вимозі чітко зазначено, що позикодавець, яким є ОСОБА_1 , звертається до позичальника - ОСОБА_2 із вимогою, вказуючи про те, що 17.05.2021 року ОСОБА_2 було отримано грошові кошти від ОСОБА_1 в розмірі 5 000 доларів США. Зазначені грошові кошти були отримані ОСОБА_2 у борг на підставі укладеного між сторонами договору позики, що підтверджується розпискою від 17.05.2021 року. Оскільки сторонами не було встановлено строк повернення позики, то відповідно до ст. 1049 ЦК України позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це. На підставі викладеного, позивач просить повернути вищезазначену позику в розмірі 5 000 доларів США протягом 30 днів з моменту пред'явлення даної вимоги. В іншому випадку зазначає, що змушений буде звертатися за захистом своїх законних прав та інтересів в судовому порядку (а.с. 13).
Вказана вимога була надіслана позивачем на адресу відповідача та отримана ОСОБА_2 , що підтверджується долученими до справи копіями документів, зокрема: квитанцією АТ «Укрпошта» про оплату поштового відправлення, описом вкладення у цінний лист, даними про отримання поштового відправлення одержувачем (а.с. 14-16).
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Представник позивача під час розгляду справи категорично заперечував щодо існування будь-яких інших фінансових відносин між позивачем та відповідачем, окрім як відносин щодо надання позик, зокрема і за розпискою від 17.05.2021 р. Як вбачається із змісту розписки від 17.05.2021 року, в ній жодним чином не йдеться про передачу відповідачу грошових коштів для діяльності підприємства, де сторони були засновниками. Відтак, розписка, якщо вона знаходиться у позикодавця, засвідчує факт отримання грошей або речей позичальником і неповернення їх позикодавцю.
Із змісту ст. 1049 ЦК України вбачається, що договір позики (укладений в усній чи письмовій формі) не обов'язково повинен містити строк повернення позики. Отже, і розписка, яка видається позичальником, та підтверджує укладення договору позики, може не містити строку повернення грошових коштів, які передані позичальнику. В такому випадку, позикодавець, маючи намір отримати повернення позики, зобов'язаний пред'явити позичальнику вимогу про це, надавши строк в тридцять днів на таке повернення. Відтак, саме вимогою про повернення позики, яка була надіслана позивачем відповідачу 07 жовтня 2024 року і отримана останнім 15 жовтня 2024, було встановлено строк повернення позики в порядку, передбаченому ЦК України, а у відповідача відповідно виник обов'язок повернути позику у визначений вимогою строк.
Щодо відсутності в розписці обов'язку повернення коштів, слід зазначити, що у відповідності до вимог ст. 1046 ЦК України договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.
Частинами 1, 2 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Таким чином, за наявності розписки, в якій засвідчені факт отримання відповідачем грошових коштів, така підтверджує факт укладення договору позики між позивачем та відповідачем.
Як вбачається із позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 року, справа № 686/21857/16-ц, «За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.
Вказана розписка містить прізвище, ім'я, по батькові позичальника та позикодавця, суму позики з посиланням на її еквівалент, дату написання.
Відсутність у розписці запису про зобов'язання ОСОБА_5 повернути отримане ним у борг не є підставою для відмови в позові, оскільки, складаючи вказану розписку і підписуючи її, відповідач тим самим взяв на себе зобов'язання повернути кошти. Такий висновок випливає з реальності укладеного між сторонами договору та положень вищенаведеної статті 1049 ЦК України щодо обов'язку позичальника повернути позикодавцеві передану йому позику.
Доводи заявника про те, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-1967цс15, згідно з якою розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів, є помилковими і спростовуються зазначеними вище обставинами справи та положеннями законодавства. Оскаржувані судові рішення не суперечать наведеному висновку Верховного Суду України.
Оскільки договором позики, оформленим розпискою, не встановлений строк повернення позики, кошти мають бути повернені позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це (абзац 2 частини першої статті 1049 ЦК України).
В укладеному між сторонами договорі позики не було визначено повернення коштів та процентів за користування позикою періодичними щомісячними платежами, тому перебіг позовної давності починається саме з дати направлення позивачем вимоги про повернення позики».
Виходячи з наведеного, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 порушує умови договорів позики, не виконуючи взяті на себе зобов'язання, зокрема і щодо боргу згідно розписки від 17.05.2021 року. Представником відповідача під час розгляду справи не спростовано своїх заперечень з приводу наведеної розписки та документально не підтверджено, що даний документ не засвідчує договір позики між сторонами. Натомість підтверджено, що факт отримання коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_1 в сумі 5 000 доларів США мав місце. Стороною позивача надано для огляду стороні відповідача оригінали розписок, щодо яких заперечень суду не надано.
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що відповідач порушив умови договорів позики та вимоги чинного законодавства не повернувши грошові кошти в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) доларів США по борговій розписці від 17.05.2021р.; 1 100 (одна тисяча сто) доларів США по борговій розписці від 15.06.2021р.; 1 100 (одна тисяча сто) доларів США по борговій розписці від 18.06.2021р.; 5 800 (п'ять тисяч вісімсот) доларів США по борговій розписці від 01.07.2021р. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по усіх боргових розписках складає 13 000 (тринадцять тисяч) доларів США.
За таких обставин суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог сторони позивача, оскільки такі підтверджуються долученими до справи доказами. Відтак, даний позов підлягає до задоволення в повному обсязі заявлених вимог.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 5 395 грн. 45 коп.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спачений судовий збір у розмірі 5 395 (п'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 45 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 27.03.2025 року.
Суддя