65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4790/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/4790/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ" (65026, м.Одеса, Приморський бульвар, буд.14, офіс 5, код ЄДРПОУ 43249137)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТІНМАКС-УКРАЇНА" (65044, м.Одеса, проспект Шевченко, буд.4а, код ЄДРПОУ 35641036)
про стягнення 1 773 165,79 грн.
Представники:
від позивача - Притула А.С.;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТІНМАКС-УКРАЇНА" про стягнення 1 773 165,79 грн..
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 468 від 02.09.2021р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2024р. прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 02.12.2024р.
Ухвалою від 02.12.2024р. відкладено підготовче засідання на 30.12.2024р.
Ухвалою від 30.12.2024р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи по суті було призначено в засіданні суду.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"
Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Судом 17.03.2025 року, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
09.07.2021р. між ТОВ "Енерджі-Агент" та ТОВ "Рестінмакс-Україна" було укладено письмовий договір про постачання електричної енергії споживачу № 436 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергіюСпоживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно п. 3.1 договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком № 1 до цього договору. Так, відповідно до умов підписаної заяви-приєднання до договору, початок постачання електричної енергії - з 01 серпня 2021 року.
Пунктом 13.1 договору встановлено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та/або сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
При цьому, позивач вказує, що згідно умов Комерційної пропозиції до договору, визначено строк дії договору, зокрема договір набирає чинності з дня підписання заяви-приєднання та діє до 31.12.2021, договір вважається автоматично продовженим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не направила другій стороні письмове повідомлення про розірвання договору за 21 день до дня його закінчення. З урахуванням вищезазначеного та зважаючи на відсутність будь-яких звернень щодо розірвання договору зі сторони відповідача та продовження споживання електричної енергії споживачем, на переконання позивача, договір було пролонговано на 2022,2023,2024 роки.
Комерційна пропозиція була узгоджена між сторонами на строк з 09.09.2021 по 31.12.2021, та встановлено, що у випадку, якщо постачальником згідно порядку визначеним Договором чи діючим законодавством не погоджено іншу публічну комерційну пропозицію, дана пропозиція продовжує діяти на наступний календарний рік, тому дію останньої було пролонговано на 2022 рік.
При цьому позивач вказує, що відповідно до п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За п.8.6.1 розділу ХІІ “Кодексу комерційного обліку», що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.
Позивач посилається на п. 4.12 ПРРЕЕ, яким передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На даний час, за ствердженнями позивача, на підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ “ДТЕК Одеські Електромережі».
Водночас, позивач вказує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі-Агент» існують договірні відносини з Акціонерним товариством “ДТЕК Одеські Електромережі» на підставі договору електропостальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 436.
Як стверджує позивач, Товариством з обмеженою відповідалінстю “Енерджі-Агент» отримало від Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські Електромережі» за вказаний розрахунковий період дані про обсяги спожитої відповідачем електричної енергії, зокрема: у червні 2024 року - 60037 кВт./год., у липні 2024 року - 70993 кВт./год., у серпні 2024 року - 81939 кВт./год., у вересні 2024 року - 70213 кВт./год. При цьому, позивач звертає увагу суду на тому, що обсяг спожитої електричної енергії відповідачем у період з грудня 2021року по березень 2022 року підтверджується довідкою Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі».
На підставі вищезазначених даних, як вказує позивач, ТОВ “Енерджі-Агент» було підготовлено та направлено відповідачу рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії, а саме: № 436240619 від 04.07.2024 року та акт приймання-передачі електричної енергії у червні 2024 року; № 436240719 від 02.08.2024 року та акт приймання-передачі електричної енергії у липні 2024 року; № 436240819 від 05.09.2024р. та акт приймання передачі електричної енергії у серпні 2024 року; № 436240919 від 07.10.2024р. та акт приймання-передачі електричної енергії у вересні 2024 року.
Відповідно до п.5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.
Пунктом 5.6. Договору визначено, що оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Однак, станом на дату звернення до суду відповідачем було частково оплачено рахунки за спожиту у вищезазначений період електроенергію, тому залишок основного боргу за спожиту електроенергію складає 1 773 165,79 грн.
Отже, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 436 від 09.097.2021р., стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі-Агент» до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до п.1. ст.627 ГПК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п.1 ст.628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2021 р. між ТОВ "Енерджі-Агент" та ТОВ "Рестінмакс-Україна" було укладено письмовий договір про постачання електричної енергії споживачу №436 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергіюСпоживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно зі ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Абзацом 1 ч.1. ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.6. Договору визначено, що оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідалінстю “Енерджі-Агент» отримало від Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські Електромережі» за вказаний розрахунковий період дані про обсяги спожитої відповідачем електричної енергії, зокрема: у червні 2024 року - 60037 кВт./год., у липні 2024 року - 70993 кВт./год., у серпні 2024 року - 81939 кВт./год., у вересні 2024 року - 70213 кВт./год. При цьому, позивач звертає увагу суду на тому, що обсяг спожитої електричної енергії відповідачем у період з грудня 2021року по березень 2022 року підтверджується довідкою Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі».
На підставі вищезазначених даних, ТОВ “Енерджі-Агент» було підготовлено та направлено відповідачу рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії, а саме: № 436240619 від 04.07.2024 року та акт приймання-передачі електричної енергії у червні 2024 року; № 436240719 від 02.08.2024 року та акт приймання-передачі електричної енергії у липні 2024 року; № 436240819 від 05.09.2024р. та акт приймання передачі електричної енергії у серпні 2024 року; № 436240919 від 07.10.2024р. та акт приймання-передачі електричної енергії у вересні 2024 року.
В той же час, судом встановлено що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електричної енергії здійснив частково. При цьому, відповідачем встановлені судом обставини належним чином не спростовано.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу №436 від 09.07.2021р. в сумі 1 773 165,79 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі-Агент» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справив зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі-Агент» (65026, м. Одеса, Приморський бульвар, буд.14, офіс 5, код ЄДРПОУ 43249137) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТІНМАКС-УКРАЇНА" (65044, м.Одеса, проспект Шевченко, буд.4а, код ЄДРПОУ 35641036) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТІНМАКС-УКРАЇНА" (65044, м.Одеса, проспект Шевченко, буд.4а, код ЄДРПОУ 35641036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі-Агент» (65026, м. Одеса, Приморський бульвар, буд.14, офіс 5, код ЄДРПОУ 43249137) заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 1 773 165 (Один мільйон сімсот сімдесят три тисячі сто шістдесят п'ять)грн.79 коп. та судовий збір в сумі 21 277 (Двадцять одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 99 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 26 березня 2025 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна