65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" березня 2025 р. Справа № 916/5426/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Приватного підприємства "Нефросервіс" (65098, м. Одеса, вул. Остапа Вишні, буд. 1, будівля 1; код ЄДРПОУ 36680233),
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр нефрології та діалізу" Одеської обласної ради (65017, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 1; код ЄДРПОУ 01111138),
про стягнення 553029,47 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Корнілкова Л.В., ордер ВН №1444385;
від відповідача - Подгорний С.С., самопредставництво.
Обставини справи.
Приватне підприємство "Нефросервіс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр нефрології та діалізу" Одеської обласної ради про стягнення заборгованості за договором № 2202 у розмірі 553029,47 грн, з яких: 441670,32 грн - сума основного боргу, 62226,04 грн - сума пені, 12032,80 грн - сума 3% річних та 37100,31 грн - сума інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 справу № 916/5426/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 прийнято позовну заяву Приватного підприємства "Нефросервіс" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5426/24. Справу № 916/5426/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.01.2025 о 10:30 год. Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
21 січня 2025 року підготовче засідання у справі не відбулось, через відсутність електроенергії в Господарському суді Одеської області, що підтверджується відповідним актом суду.
Ухвалою суду від 21.01.2025 призначено підготовче засідання у справі на 25.02.2025 о 10:20 год. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/5426/24 на 30 днів. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 25.02.2025 о 10:20 год.
Ухвалою суду від 25.02.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/5426/24. Призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2025 о 10:00 год.
Представник позивача у судовому засіданні 20.03.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.03.2025 надав усні пояснення, в яких не заперечив проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 20.03.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про орієнтовний час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що 22 лютого 2023 між Приватним підприємством "Нефросервіс" (надалі - позивач або постачальник) і Комунальним некомерційним підприємством "Одеський обласний центр нефрології та діалізу" Одеської обласної ради (надалі - відповідач або покупець) був укладений договір № 2202 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки Покупцеві товар (дезінфекційний засіб для хімічної дезінфекції апаратів гемодіалізу) код ДК 021:2015-24450000-3 Агрохімічна продукція (надалі - товар), перелік, кількість, ціни та ідентифікаційні особливості якого зазначені у специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказані товари і сплатити за них певну грошову суму на умовах цього Договору.
Доказом передачі товару Покупцю є накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою Покупця (п. 3.7. Договору).
Згідно умов п. 5.2. Договору ціна цього Договору становить 1022500,00 грн без ПДВ.
Загальна сума Договору може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 5.3. Договору).
Відповідно до умов п. 5.5. Договору оплата Покупцем товару за цим Договором здійснюється з відстроченням платежу - 30 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю за накладною, або не пізніше 3 днів з моменту надходження фінансування Покупцеві на розрахунковий рахунок.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023 (п. 9.2 Договору).
08 серпня 2023 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, в якій домовились: зменшити суму Договору на 63,94 грн, тому виклали п. 5.2 Договору у наступній редакції: "Ціна цього Договору становить 1022436,06 грн з ПДВ"; затвердити додаток № 1 (специфікацію) до Договору у новій редакції.
Позивач зазначає, що на виконання Договору Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято товар на загальну суму 1022436,06 грн, що підтверджується видатковими накладними (т. 1, а.с. 56-82).
Покупцем перераховано за товар грошові кошти у загальному розмірі 580765,74 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку Постачальника та актами звірки взаєморозрахунків.
Відповідно до актів звірки взаєморозрахунків (т. 1, а.с. 54, 55), станом на 31.12.2023 та 06.10.2024 заборгованість Покупця перед Постачальником складає 441670,32 грн.
Як зазначає позивач, несвоєчасне та не у повному обсязі виконане відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару, є підставою для застосування до відповідача санкцій, передбачених Договором та чинним законодавством України, з урахуванням чого заборгованість відповідача становить 553029,47 грн, яка складається з суми основного боргу у розмірі 441670,32 грн, суми пені у розмірі 62226,04 грн, суми 3% річних у розмірі 12032,80 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 37100,31 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Нефросервіс" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
У відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши зміст Договору № 2202 від 22.02.2023, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1, ч. 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач на виконання умов Договору та Специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1022436,06 грн.
Факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 1022436,06 грн підтверджено доданим до матеріалів справи видатковими накладним (т. 1, а.с. 56-82), які підписані сторонами без будь-яких претензій і зауважень.
Матеріали справи свідчать, що відповідач частково здійснив оплату поставленого позивачем товару, лишу у розмірі 580765,74 грн.
Строк та умови здійснення відповідачем оплати повної вартості товару поставленого за Договором, визначені розділом 5 Договору.
Відповідно до умов п. 5.5. Договору оплата Покупцем товару за цим Договором здійснюється з відстроченням платежу - 30 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю за накладною, або не пізніше 3 днів з моменту надходження фінансування Покупцеві на розрахунковий рахунок.
Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення приписів розділу 5 Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлений товар.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 441670,32 грн відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 441670,32 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 62226,04 грн та суми 3% річних у розмірі 12032,80 грн, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено, що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із частинами першою, другою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних втрат та % річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Право на нарахування штрафних санкцій сторони узгодили в розділі 6 Договору.
Згідно умов п. 6.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені та 3% річних (т. 1, а.с. 166-174), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 62226,04 грн та суми 3% річних у розмірі 12032,80 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків суми інфляційних втрат у розмірі 37100,31 грн (т. 1, а.с. 164-166), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках, які призвели до зайвого нарахування інфляційних втрат.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за період з 15.01.2024 по 31.10.2024, на суму основного боргу у розмірі 441670,32 грн.
Розрахунок здійснюється за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період:
IIc (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) x (101,80 : 100) = 1.08374999
Інфляційне збільшення:
441 670,32 x 1.08374999 - 441 670,32 = 36989,89 грн.
Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальний розмір інфляційних втрат за період з 15.01.2024 по 31.10.2024 становить 36989,89 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат лише у розмірі 36989,89 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних втрат заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо клопотання позивача, яке викладене в третьому пункті прохальної частини позовної заяви про зазначення в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму боргу до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Вирішуючи вказане клопотання, суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, згідно яких суд має вказане право, а не обов'язок, та ті обставини, що у разі задоволення вказаного клопотання, є значна ймовірність того, що під час виконання рішення суду в даній частині, у стягувача виникнуть труднощі з його виконанням, які пов'язані з недосконалим законодавчим врегулюванням даного питання, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр нефрології та діалізу" Одеської обласної ради (65017, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 1; код ЄДРПОУ 01111138) на користь Приватного підприємства "Нефросервіс" (65098, м. Одеса, вул. Остапа Вишні, буд. 1, будівля 1; код ЄДРПОУ 36680233) суму основного боргу у розмірі 441670,32 грн, суму пені у розмірі 62226,04 грн, суму 3% річних у розмірі 12032,80 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 36989,89 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 8293,78 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 26.03.2025.
Суддя Нікітенко С.В.