Дата документу 25.03.2025 Справа № 333/5446/19
ЄУН 333/5446/19 Головуючий у І інстанції: Наумова І.Й.
Провадження № 22-ц/807/604/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
25 березня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Онищенка Е.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2024 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати внесків за управління багатоквартирним будинком та внесків на поточний ремонт,-
У вересні 2019 року ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» в особі представника - адвоката Фофанова Я.Л. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати в зі сплати внесків за управління багатоквартирним будинком та внесків на поточний ремонт.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 10 травня 2024 року, позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» заборгованість зі сплати внесків за управління багатоквартирним будинком та внесків на поточний ремонт за період з 01 жовтня 2017 року до 31 жовтня 2019 року в розмірі 5604 грн та 1921 грн судового збору.
У лютому 2024 року ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» в особі представника - адвоката Фофанова Я.Л. звернулось до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі, в якій просило ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10430 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що під час ухвалення рішення про задоволення позовних вимог ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» суд не вирішив питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яких зазнало об'єднання.
Додатковим рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2024 року заяву ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» витрати на професійну правничу допомогу у цій справі у розмірі 5000 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм про процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2024 року та залишити заяву без розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача не надав суду доказів понесених витрат на правову допомогу та не просив про надання строку на їх подання, а також сторона позивача не зробила відповідну заяву про розподіл витрат до закінчення судових дебатів. Заяву про ухвалення додаткового рішення подано поза межами п'ятиденного строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України. За твердженням скаржниці, вона не отримувала копії заяви про ухвалення додаткового рішення. Вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на орієнтовний розрахунок судових витрат на правову допомогу позивача, який відсутній в матеріалах справи. На думку заявниці, розмір витрат, стягнутих з неї на правничу допомогу перевищує розмір позовних вимог, що є порушенням принципу пропорційності, співмірності та розумності.
Крім того, апеляційна скарга містить прохання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, однак, будь-якого обґрунтованого посилання щодо необхідності розгляду справи з викликом сторін вказане клопотання не містить.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу третя особа у справі - ОСОБА_2 підтримує доводи апеляційної скарги. Вказує на те, що представник позивача є неналежним, у зв'язку з відсутністю у нього повноважень, що свідчить про зловживання позивачем його процесуальними правами, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув. Крім того ОСОБА_2 зазначає, що також не отримував ні копії заяви про ухвалення додаткового рішення, ні доказів, наданих позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу. З посиланням на ч. 3 ст. 369 ЦПК України, ОСОБА_2 стверджує, що суд першої не розглянув його клопотань (без зазначення конкретних документів).
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, спір у цій справі за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Щодо прохання ОСОБА_1 , зазначеного в апеляційній скарзі, про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням викликом осіб, а також посилань ОСОБА_2 на доцільність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням осіб, колегія суддів зазначає таке.
Як вже було зазначено, згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у цій справі складає 5604 грн, що становить значно менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 містить тільки прохання про її розгляд з повідомленням учасників справи без жодного обґрунтованого посилання щодо такої необхідності, а доводи ОСОБА_4 щодо необхідності проведення розгляду справи з повідомленням сторінфактично зводяться до незгоди з діями суду першої інстанції щодо прийняття та оцінки доказів, також не містить належного обґрунтування таких доводів, що не може свідчити про необхідність перегляду справи в апеляційному порядку з повідомленням сторін.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Апеляційний суд зауважує, що підстави для визнання обов'язковою явки для надання особистих пояснень будь-кого з учасників цієї справи відсутні.
На думку колегії суддів, учасникам процесу створено належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надано сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
Натомість, додаткове судове рішення не вирішує/змінює спір сторін по суті, не містить висновків про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимоги, не досліджені у судовому засіданні щодо спору по суті, тобто оскарження додаткового судового рішення не є окремим судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи.
Враховуючи вищевикладене, оскільки предметом позову у цій справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а відповідач та третя особа не обґрунтували необхідності розгляду справи з повідомленням сторін, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотань.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.
За вимогами п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване додаткове рішення суду не відповідає повною мірою.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі та частково задовольняючи заяву представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги саме в цій частині є обґрунтованими та підтверджені належними доказами, врахувавши про попереднє зазначення позивачем таких витрат саме в розмірі 5000 грн.
В цілому колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для відшкодування витрат, яких позивач зазнав під час розгляду справи в суді першої інстанції, проте не погоджується з розміром такого відшкодування, з огляду на таке.
Так, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 10 травня 2024 року, позовні вимоги ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» до ОСОБА_1 задоволено.
16 лютого 2024 року ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» в особі представника - адвоката Фофанова Я.Л. засобами поштового зв'язку звернулось до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі. До заяви додано, зокрема, докази направлення її копій усім учасникам справи експрес листами з описами поштових вкладень..
Вказані обставини свідчать про дотримання позивачем п'ятиденного строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу, а також дотримання правил ст. 83 ЦПК України щодо надсилання копій заяви іншим учасникам справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача адвокат Фофанов Я.Л. надав суду такі докази, досліджені судом першої інстанції в судовому засіданні,: копію договору №16 про надання правничої допомоги, що укладений адвокатом Фофановим Я.Л. та ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016».
Відповідно до п.п. 1.1. Договору, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу Клієнту в судових органах України (у Комунарському районному суді м. Запоріжжя, Запорізькому апеляційному суді. Верховному Суді), всіх державних установах, організаціях, по всіх судових справах за поданими позовами Клієнта, використовуючи при цьому усі передбачені Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України права, що надані сторонам в цивільному процесі (позивачу, відповідачу), а Клієнт обов'язується виплатити Адвокату гонорар за надання правничої допомоги. Пунктом 5 Договору передбачено, що гонорар підлягає сплаті в повному обсязі за результатом надання послуг за цим Договором протягом 5 робочих днів з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. За домовленістю Сторін оплата може здійснюватися Клієнтом в безготівковій формі; в готівковій формі з видачею документу і оплату послуг. Гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до Договору. У разі збільшення обсягу послуг, необхідних для виконання доручення Клієнта, сторони можуть переглянути обсяг правничої допомоги, що надається, та розмір гонорару за цим Договором шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору.
На підставі вищевказаного договору адвокатом Фофановим Я.Л. видано ордер на надання правової допомоги ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016».
Згідно з п. 10.1 Договору, він діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного розрахунку між його сторонами.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 26.06.2019 до договору № 16 від 25.06.2019, укладеної між адвокатом Фофановим Я.Л. та ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» вартість складення претензії на ім'я ОСОБА_1 визначена у розмірі 500 грн. Відповідно до Акту виконаних робіт від 10.07.2019 до цієї додаткової угоди та платіжного доручення №348 від 12.07.2019, ця правнича послуга надана адвокатом та оплачена позивачем.
Згідно з додатковою угодою №2 від 14.08.2019 до договору №16 від 25.06.2019, укладеної між адвокатом Фофановим Я.Л. та ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» вартість складення позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 визначена у розмірі 1000 грн. Відповідно до Акту виконаних робіт від 14.08.2019 до цієї додаткової угоди ця правнича послуга надана адвокатом. Належного доказу оплати позивачем у відповідності до вимог 5 Договору від 25.06.2019 зазначеної правничої послуги суду не надано, при цьому, що додатковою угодою №2 передбачена 100% попередня оплата. Відомості про витрачений адвокатом час на надання цієї правничої послуги в додатковій угоді та акти виконаних робіт відсутні.
Відповідно до Акту від 24.08.2019 до договору № 16 з платіжним дорученням №377 від 24.08.2019, адвокатом Фофановим Я.Л. надана позивачу правнича допомогу у вигляді консультування та узгодження правової позиції по справі на суму 130 грн та оплачена.
Згідно з додатковою угодою №3 від 12.11.2019 до договору № 16 від 25.06.2019, укладеної між адвокатом Фофановим Я.Л. та ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» вартість участі у судовому засіданні 12.11.2019 та ознайомлення зі справою визначена у розмірі 1000 грн. Відповідно до протоколу судового засідання у справі від 19.11.2019, Акту виконаних робіт від 13.11.2019 до цієї додаткової угоди та платіжного доручення № 431 від 12.11.2019 ця правнича послуга надана адвокатом та оплачена позивачем.
Відповідно до додаткової угоди №4 від 13.11.2019 до договору № 16 від 25.06.2019, укладеної між адвокатом Фофановим Я.Л. та ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» вартість послуг (гонорар) адвоката визначається за домовленістю сторін та складає: - 1 одна) година роботи адвоката по складенню документів, участі у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, під час ознайомлення з матеріалами справи - 700,00 грн. Сторони домовились про те, що вартість послуг (гонорар) адвоката за участь у судових засіданнях оплачується з розрахунку від 5 хвилин до 1 години - 700 грн.
Згідно з протоколом судового засідання у справі від 31.01.2020, Акту виконаних робіт від 31.01.2020 та платіжного доручення №440 від 31.01.2020 правнича послуга у вигляді участі у зазначеному судовому засіданні надана адвокатом та оплачена позивачем.
Відповідно до протоколу судового засідання у справі від 23.04.2020, Акту виконаних робіт від 24.04.2020 та платіжного доручення №116 від 24.04.2020 правнича послуга у вигляді участі у зазначеному судовому засіданні надана адвокатом та оплачена позивачем у розмірі 700 грн.
Згідно з протоколом судового засідання у справі від 15.05.2020, Акту виконаних робіт від 25.05.2020 з платіжним дорученням №133 від 25.05.2020 правнича послуга у вигляді участі у зазначеному судовому засіданні надана адвокатом та оплачена позивачем у розмірі 700 грн.
Відповідно до протоколу судового засідання у справі від 16.07.2020, Акту виконаних робіт від 16.07.2020р. з платіжним дорученням №174 від 16.07.2020 р. правнича послуга у вигляді участі у зазначеному судовому засіданні надана адвокатом та оплачена позивачем у розмірі 700,00 грн.
Згідно з додатковою угодою № 5 від 30.12.2020 до договору № 16 від 21.06.2019, укладеної між Адвокатом Фофановим Я.Л. та ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016», вартість послуг (гонорар) адвоката визначається за домовленістю сторін та складає: - 1 (одна) година роботи адвоката по складенню документів, участі у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, під час ознайомлення з матеріалами справи - 1000,00 грн. (одна тисяча гривен 00 коп.). Сторони домовились про те, що вартість послуг (гонорар) адвоката за участь у судових засіданнях оплачується з розрахунку від 5 хвилин до 1 години - 1000, 00 грн. (одна тисяча грн.00 коп.). Цією додатковою угодою №5 від 30.12.2020 договір №16 від 25.06.2019 був пролонгований до 31.12.2024.
Відповідно до протоколу судового засідання у справі від 16.07.2020, Акту виконаних робіт від 16.07.2020 з платіжним дорученням №174 від 16.07.2020 правнича послуга у вигляді участі у зазначеному судовому засіданні надана адвокатом та оплачена позивачем у розмірі 700 грн.
Згідно з Актом від 20.09.2022 до договору №16 з платіжним дорученням №108 від 20.09.2022, адвокат Фофанов Я.Л. надав позивачу правничі послуги зі складання процесуальних документів (заяви про приєднання доказів у справі та відкладення слухання справи) на суму 1000 грн.
Відповідно до Акту від 10.12.2022 до договору № 16 з платіжним дорученням №152 від 09.12.2022, протоколу судового засідання у справі від 08.12.2020, відмітки адвоката на його заяві про ознайомлення з матеріалами справи, адвокатом Фофановим Я.Л. надані позивачу правничі послуги у вигляді участі у вищевказаному судовому засіданні вартістю 1000 грн та ознайомлення з матеріалами справи - 500 грн, всього на суму 1500 грн, яка оплачена позивачем.
Згідно з Актом від 08.02.2023 до договору №16 з платіжним дорученням №10 від 08.02.2023 адвокат Фофанов Я.Л. надав позивачу правничі послуги у вигляді участі у вищевказаному судовому засіданні вартістю 1000 грн та зі складання процесуальних документів (заяви про приєднання доказів у справі) 500 грн, на суму 1500 грн.
Відповідно до Акту від 28.11.2023 до договору № 16, протоколу судового засідання у справі від 28.11.2023, адвокат надав правничу послугу у вигляді участі вищевказаному судовому засіданні вартістю 1000 грн, в акті зазначено, що ця послуга оплачена позивачем, при цьому належних доказів оплати суду не надано.
Також матеріали справи містять заяву представника ОСББ «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» - адвоката Булдигіної М.С. 18.12.2023 про подання клопотання щодо стягнення витрат на правничу допомогу (т. 2 а.с. 193), а в позовній заяві зазначено, що позивач планує понести витрати на правничу допомогу адвоката у зв'язку з розглядом цієї справи, в розмірі 5000 грн (т. 1 а.с 2, зворот)
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 26 лютого 2024 ОСОБА_2 отримав судову повістку-повідомлення з інформацією про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі (т. 3 а.с. 45).
22 березня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву щодо ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну допомогу, у якій зазначила, що суд не може вирішувати питання судових витрат, так як, позивач не заявляв їх в судовому засіданні про вимоги стягнення витрат на професійну допомогу та не робив відповідну заяву відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Таким чином підстав для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну допомогу додатковим рішенням, немає. Заперечень щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача не може надати суду по об'єктивним причинам, у зв'язку не надсиланням (наданням) позивачем учасникам справи доказів щодо розміру витрат. На рішення суду по справі подано апеляційну скаргу, що може вплинути на вирішення питання розподілу судових витрат по справі. Також відповідачка зазначила, що в судове засідання по справі не може з'явитись так, як 25 та 26 березня 2024 року буде знаходитись в службовому відрядженні для підвищення кваліфікації.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, можна дійти висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту за явлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 27 липня 2022 року у справі № 686/28627/18, провадження № 61-3410св20, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, провадження № 61-14735св20 та ін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", заява №71660/11, пункт 95).
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).
У справі "Бєлоусов проти України" (заява №4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними" (див. вищезазначене рішення у справі "Савін проти України", заява №34725/08, пункт 97); Суд зазначає, що вже постановляв у деяких справах, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справах "Тогджу проти Туреччини", заява №27601/95, пункт 158; "Начова та інші проти Болгарії" [ВП], заяви №43577/98 і №43579/98, пункт 175; "Імакаєва проти Росії", заява №7615/02; "Карабуля проти Румунії", заява №45661/99, пункт 180).
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, яких зазнав позивач під час розгляду справи в місцевому суді, правильним є також висновок про недоведеність розміру заявленого відшкодування у 10430 грн, проте, з урахуванням ціни позову у справі 5604 грн, розмір стягнутого судом відшкодування у 5000 грн є також непропорційним та неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, і не відповідає принципам розумності.
Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що заявлені представником позивача суми є не співмірними зі складністю справи, враховуючи що справа є малозначною, що ціна позову складає 5604 грн, розгляд справи здійснено у спрощеному позовному провадженні, тому доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню в суді першої інстанції необхідно зменшити.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим, додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2024 року на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід скасувати, ухвалити нову постанову про часткове задоволення заяви та стягнення з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі в розмірі 1500 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2024 року- скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:
«Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» в особі представника - адвоката Фофанова Ярослава Леонідовича про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОЛІМПІЄЦЬ 2016» витрати на професійну правничу допомогу, яких воно зазнало під час розгляду справи в суді першої інстанції, в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.»
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 25 березня 2025 року.
Головуючий:
Судді: