Справа № 308/482/25
Закарпатський апеляційний суд
24.03.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/67/25, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.01.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора й продовжено строк тримання під вартою до 26.03.2025 включно із раніше визначеним розміром застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає - с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; не спілкуватися зі свідками, потерпілим у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження № 12024071030002227 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.
Прокурор 17.01.2025 подав клопотання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, а ризики, зазначені в п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати.
Задовольняючи клопотання прокурора і продовжуючи дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції вказав на те, що з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення у сукупності із даними про особу обвинуваченого, який раніше судимий, є доведеними ризики,
-2-
передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, взявши до уваги те, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не завершено, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. На переконання суду, обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та даними про особу обвинуваченого, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 стверджує про незаконність, безпідставність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції від 27.01.2025 про продовження йому строку тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду від 27.01.2025 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою скасувати та застосувати щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Посилається на те, що прокурором не доведено ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Також захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання та на утриманні неповнолітнього сина, тобто міцні соціальні зв'язки, має середню спеціальну освіту, працював різноробочим, служив у лавах ЗСУ та брав участь в бойових діях, у 2022 році був донором по здачі крові для постраждалих осіб, визнає вину в настанні події, яка сталася через конфлікт із потерпілим, але наміру спричини будь-якої шкоди останньому не мав, а також не має наміру переховуватися від слідства чи суду, впливати на свідків чи потерпілого та будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. Звертає увагу на відсутність у потерпілого будь-яких претензій щодо обвинуваченого.
Апеляційні скарги розглядаються у відсутності прокурора, обвинуваченого та його захисника, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційних скарг і від них не надходили заяви про відкладення розгляду контрольного провадження на інший день, і при цьому обвинувачений не виявив бажання брати участі в судовому засіданні.
Перевіривши матеріали контрольного провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
За приписами до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти, передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального
-3-
правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду уважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу .
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
-4-
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.
Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (до десяти років позбавлення волі); фактичні обставини, за яких ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину; дані про особу обвинуваченого (раніше судимий, не одружений); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судового розгляду кримінального провадження, у тому числі допит свідків, дослідження доказів тощо.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведення прокурором наявності передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків: переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на потерпілого чи свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень, які на даний час не відпали та не зменшилися.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, наявність у обвинуваченого визначеного місця проживання та малолітнього сина, на що посилається сторона захисту, жодним чином не зменшує встановлені судом ризики та не є беззаперечною обставиною для висновку щодо можливості застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Апеляційний суд бере до уваги аргументи, які наведені в апеляційній скарзі захисника, проте в даному конкретному випадку колегія суддів приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає
-5-
у встановленні істини у кримінальному провадженні, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по кримінальному провадженні.
Не спростовують висновків суду про наявність передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків та неможливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 менш суворих запобіжних заходів, і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 має середню спеціальну освіту, працював різноробочим, служив у лавах ЗСУ та брав участь в бойових діях, у 2022 році був донором по здачі крові для постраждалих осіб, визнає вину в настанні події, яка сталася через конфлікт із потерпілим, але наміру спричини будь-якої шкоди останньому не мав, у потерпілого відсутні будь-які претензії.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані обставини не стали перешкодою для настання подій, у яких обвинувачується ОСОБА_5 .
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від слідства чи суду, впливати на свідків чи потерпілого та будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою.
Колегія суддів також вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин, за яких ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.
Відхиляючи доводи апеляційних скарг, апеляційний суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та, відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких сторонами захисту не надано.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на потерпілого чи свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов'язки, однак, обставини, за яких ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційних скарг не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу на інший, більш м'який, запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
-6-
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , виходячи з вимог ст. 177, 178, 183, 199 КПК України, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого чи свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
Крім того, колегія суддів уважає, що постановляючи ухвалу про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, негативні наслідки для потерпілого від кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дані про особу обвинуваченого, його майновий і сімейний стан, і обґрунтовано визначив ОСОБА_5 розмір застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, який на переконання апеляційного суду у разі його внесення буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Погоджуючись з вказаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 . Разом з тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 .
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою з урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, до 26.03.2025 включно, з визначенням розміру застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційних скаргах не наведено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційні скарги обвинуваченого та захисника задоволенню не підлягають.
-7-
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною не наведено таких обставин та не надано таких доказів (документів), які б спростовували чи впливали на висновки суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника-адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.01.2025 щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді