Справа № 308/2597/18
Іменем України
18 березня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Бедьо В.І. у справі за позовом Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку та державної реєстрації права власності
встановив:
У березні 2018 року Ужгородська окружна прокуратура звернулася до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позову вказувала, що досудовим розслідуванням в рамках кримінального провадження № 42015070030000163 від 25.11.2015 встановлено, що 27 сесія 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 відбулася в порушення вимог Конституції та законодавства, а тому на думку позивача рішення, прийняті на цій сесії підлягають скасуванню.
Так, позивач вказує, що Ужгородська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, яка виконує повноваження, передбачені ст. ст. 140-143 Конституції України та вирішує інші питання, віднесені законом до її компетенції.
У ст. 17 Регламенту Ужгородської міської ради 6 скликання, затвердженого рішенням 5 сесії Ужгородської міської ради 6 скликання від 08.04.20211 року № 149, передбачено, що сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. А відповідно до ст. 159 Регламенту, такий є обов'язковим до виконання всіма посадовими особами місцевого самоврядування та депутатами Ужгородської міської ради.
На інформаційному Інтернет порталі «Місцеві вибори» розміщено інформацію про те, що в 2010 році до Ужгородської міської ради обрано 60 депутатів.
З позовної заяви слідує, що перед початком сесії 09.11.2015 року о 10 год. 06 хв. у відповідності до ст. 34 Регламенту згідно роздруківки ПТК «Віче» шляхом застосування персональних карток «Віче» зареєстровано 30 депутатів, а в подальшому 09.11.2015 року о 10 год. 07 хв. проведено повторну реєстрацію 33 депутатів Ужгородської міської ради.
Всупереч вказаним вище даним щодо реєстрації депутатів, депутат Беляков Ю.В. (пульт для голосування № 57), ОСОБА_2 ( пульт для голосування № 33), ОСОБА_3 (пульт для голосування № 13) та ОСОБА_4 (пульт для голосування № 49) не були присутні на сесії міської ради 09.11.2015 року та персональну участь у голосування не приймали.
Вказану обставину позивач доводить: листом № 394 від 13.04.2016 року командира військової частини НОМЕР_1 полковника м/с ОСОБА_5 про те, що з 05.11.2015 по 08.12.2015 ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні військової частини НОМЕР_1 (військовий госпіталь АДРЕСА_1 ); інформацією Державної прикордонної служби, викладеної в листі № 5/13-93 від 07.04.2016 року ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що ОСОБА_3 з 08.11.2015 року по 12.11.2015 рік перебував за межами Державного кордону України; розмовою ОСОБА_4 з журналістом телеканалу «Тиса» про його відсутність на вказаній сесії; допитом в режимі телефонної розмови ОСОБА_2 , про що складено відповідний рапорт.
Крім того позивач вказує, що відсутність вказаних вище депутатів підтверджується і відеозаписом пленарного засідання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 року, який міститься в матеріалах кримінального провадження.
Таким чином позивач стверджує, що участь в 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11. 2015 року прийняло 29 депутатів, що складає менше половини депутатів від загального складу ради, а тому вказана сесія не була повноважною у зв'язку з відсутністю кворуму, а тому зміни до порядку денного і всі прийняті на цій сесії рішення є незаконними.
Окрім того судом встановлено, що ОСОБА_7 , будучи депутатом Ужгородської міської ради, під час виникнення конфлікту інтересів не повідомив про нього в установленому порядку колегіальний орган Ужгородську міську раду і вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів на 27 сесії Ужгородської міської ради 6 скликання (4 пленарне засідання) взяв участь у голосуванні і голосував за рішення № 1882 від 09.11.2015 «Про затвердження та відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
Так згідно роздруківки ПТК «Віче» шляхом застосування персональних карток віче щодо прийняття проекту рішення № 1626 за основу проголосувало 32 депутати Ужгородської міської ради, в тому числі і депутати ОСОБА_6 , Лях Є.Й., Шафарь Я.В. та ОСОБА_4 , які насправді були відсутні в сесійній залі.
Позивач обґрунтовує своє представництво у даній справі положеннями ст. 131-1 Конституції України та ст. 56 ЦПК України. Крім того позивач вказує, що відповідно до ст. 5 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Постанови КМУ за № 15 від 14.01.20215 року Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якої належить здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, однак вказаний контролюючий орган не наділений повноваженнями звертись до суду про скасування незаконних рішень ради.
Таким чином позивач вважає, що право власності на земельну ділянку набуте всупереч суспільним інтересам на підставі незаконного рішення, а тому суперечить інтересам держави і суспільства в цілому, зокрема мешканців м. Ужгорода, що є достатньою підставою для пропорціонального втручання в інтереси однієї особи. З цих підстав вважає звернення прокурора до суду в інтересах держави у сфері регулювання земельних відносин і охорони землі спрямованим на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо порядку та правомірності розпорядження земельної ділянки.
На підставі викладеного позивач просив суд визнати незаконними та скасувати:
- пункт 1.40 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 року за № 1882;
- свідоцтво за №48663984 від 30.11.2015 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:29:001:0255 площею 0,0607 га, вартістю 475606,02 грн;
- скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:29:001:0255 площею 0,0607 га.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2023 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.40 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 №1882.
Скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:29:001:0255 площею 0,0607 та вартістю 475606,02 грн за №48663984 від 30.11.2015.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:29:001:0255 площею 0,0607 та вартістю 475606,02 грн за №48663984 від 30.11.2015.
Стягнуто з Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 33868924, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) на користь Ужгородської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6) судовий збір у сумі 5 329,05 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Ужгородської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. вул. Небесної Сотні, 6) судовий збір у сумі 5 329,05 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Ужгородська міська рада подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував доводи Ужгородської міської ради щодо належності та допустимості доказів на яких грунтується позовна заява. З обставин справи вбачається, що представником позивача не надано жодного документального підтвердження обсягу доказів, які були отримані при здійсненні кримінального провадження; узаконення таких доказів із зазначенням правової та фактичної підстави, тобто із зазначенням правової норми та процесуального рішення уповноваженого суб'єкта, на підставі яких представнику позивача надано доступ до матеріалів досудового розслідування; ознайомлення з наданими матеріалами кримінального провадження, а лист старшого слідчого вих.№36687/106/25/1-2017 від 23.11.2017 не є актом індивідуальної дії та не створює жодних правових наслідків у розумінні процесуального закону.
У зв'язку з відсутністю вироку по кримінальному провадженню № 42015070030000163 від 25.1 1.2015, посилання прокурора про те, що 27 сесія 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 відбулась з порушенням вимог Конституції та законодавства України є передчасними, а документи, які нібито отримані з матеріалів досудового розслідування, не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки одержані й надані суду з порушенням порядку, встановленого законом.
При цьому голос ОСОБА_7 не був вирішальним при прийняті оскаржуваного рішення.
Оскаржуване рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки в нього виникло право володіння відповідними земельними ділянками, і це право грунтується на правовстановлюючих документах. Тому вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.
Закарпатська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Вказує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводляться до переоцінки доказів.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що у 2010 році до Ужгородської міської ради Закарпатської області обрано 60 депутатів, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Ужгородської міської ради.
Пунктом 1.40 рішення XXVII сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 року № 1882 затверджено проект землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер: 2110100000:29:001:0255) площею 0,0607 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , та передано у власність.
На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування Управлінням Держземагенства в Ужгородському районі було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.
Разом з тим, судом встановлено, що старшим слідчим слідчого відділу Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Пекарем В.І. здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015070030000163 від 25.11.2015 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.
09.11.2015 відбулось голосування за рішення Ужгородської міської ради №1882 від 09.11.2015 «Про затвердження та відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (проект №1882), відповідно до якого оспорювану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Перед початком 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради, 09.11.2015 о 10 год. 06 хв., у відповідності до ст. 34 Регламенту, згідно роздруківки ПТК «Віче», шляхом застосування персональних карток «Віче» зареєстровано 30 депутатів. В подальшому, 09.11.2015 о 10 год. 07 хв. проведено повторну реєстрацію, згідно роздруківки ПТК «Віче», шляхом застосування персональних карток «Віче» зареєстровано 33 депутати Ужгородської міської ради.
Відповідно до роздруківки ПТК «Віче», шляхом застосування персональних карток «Віче» щодо прийняття проекту рішення №1882 за основу проголосувало 32 депутати Ужгородської міської ради.
Так, серед присутніх депутатів значаться, зокрема, депутати ОСОБА_6 (пульт для голосування № 57), ОСОБА_2 ( пульт для голосування № 33), ОСОБА_3 (пульт для голосування № 13) та ОСОБА_4 (пульт для голосування № 49).
А з протоколу огляду відеозапису пленарного засідання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 від 25.10.2017 видно, що депутати ОСОБА_6 , Лях Є.Й., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у залі голосування Ужгородської міської ради відсутні.
З оглянутого у судовому засіданні листа №394 від 13.04.2016 командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 встановлено, що з 05.11.2015 по 08.12.2015 ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Також згідно з інформацією Державної прикордонної служби, викладеної в листі №5/13-93 від 07.04.2016 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 з 08.11.2015 по 12.11.2015 та ОСОБА_2 з 08.11.2015 по 20.11.2015 перебували за межами Державного кордону України.
Окрім того судом встановлено, що ОСОБА_7 , будучи депутатом Ужгородської міської ради, під час виникнення конфлікту інтересів не повідомив про нього в установленому порядку колегіальний орган Ужгородську міську раду і вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів на 27 сесії Ужгородської міської ради 6 скликання (4 пленарне засідання) взяв участь у голосуванні і голосував за рішення № 1882 від 09.11.2015 «Про затвердження та відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
Згідно з Роздруківкою результатів голосування із зазначенням прізвищ депутатів Ужгородської міської ради на четвертому пленарному засіданні XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання 09 листопада 2015 року за проект № 1882 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в цілому, депутат ОСОБА_7 проголосував «ЗА». З даної Роздруківки також встановлено, що всього проголосувало 33 депутати, з них: «ЗА» - 32; «ПРОТИ» - 0; «УТРИМАЛОСЬ» - 0; «НЕ ГОЛОСУВАЛО» - 1. РІШЕННЯ ПРИЙНЯТО.
Прийняття оспорюваного рішення в умовах реального конфлікту інтересів та допущення ОСОБА_7 порушення вимог ст. 28, ч.2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» та ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підтверджено в постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.04.2017 у справі № 308/12880/16-п, якою ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Вказана постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в цій частині залишена без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11.07.2017.
05.06.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області встановлюється факт вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню №42015070030000163 доказами.
ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК Ураїни, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №42015070030000163 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, - закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Частинами першою та другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 ЗК України).
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Звернувшись до суду з позовом у цій справі, прокурор, діючи в інтересах держави в особі територіальної громади м. Ужгород та посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула із земель житлової та громадської забудови комунальної власності у власність ОСОБА_9 внаслідок незаконного рішення № 1882 від 09.11.2015 року 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради за яке не проголосувало більше половини депутатів міської ради від їх загальної кількості, просив таке як незаконне скасувати.
Як визначено частиною 2 статті 5 Основного Закону України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Положення “носієм суверенітету… є народ» закріплює принцип народного суверенітету, згідно з яким влада Українського народу є первинною, єдиною і невідчужуваною, тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Україні, що походить від народу (підпункт 4.1. пункту 4, рішення Конституційного Суду України за №6-рп/2005 від 05.10.2005 року в справі № 1-5/2005).
Здійснення народного волевиявлення через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії є реалізацією народом своєї влади шляхом затвердження відповідних рішень (законів) і формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні (абзац 3 підпункту 4.2. пункту 4, рішення Конституційного Суду України за №6-рп/2005 від 05.10.2005 року в справі № 1-5/2005).
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними (абзац 3 пункту 3, рішення Конституційного Суду України за № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року в справі № 1-9/2009).
Відтак, Ужгородська міська рада являється представницьким органом місцевого самоврядування, через який здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України.
Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
У частині 1 статті 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР йдеться про те, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Як передбачено частиною 12 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, серія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Такаж вимога закріплена і в статті 17 Регламенту Ужгородської міської ради, затвердженого рішення № 149 від 08.04.2011 року 5 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради, згідно якої сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Згідно частини 6 статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано. Так само і в частині 1 статті 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року № 93-IV зазначено, що депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень. Кожний депутат місцевої ради у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос.
Стаття 159 Регламенту Ужгородської міської ради передбачає, що регламент є обов'язковим до виконання всіма посадовими особами місцевого самоврядування та депутатами Ужгородської міської ради.
На інформаційному інтернет порталі «Місцеві вибори» за посиланням www.cvk.gov.ua/pls/vm2010/wp001 розміщено інформацію, згідно з якою в 2010 році до Ужгородської міської ради обрано 60 депутатів.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Регламенту Ужгородської міської ради пленарне засідання ради відбувається в наступному порядку: 1) Реєстрація депутатів; 2) Вступне слово головуючого про відкриття сесії ради; 3) Затвердження порядку денного та регламенту роботи сесії; 4) Вирішення процедурних питань проведення сесії; 5) Обговорення порядку денного та голосування по них; 6) Закриття сесії або пленарного засідання.
У частині 2 цієї статті закріплено норму, за якою кожен депутат перед засіданням зобов'язаний особисто (персональною карткою «Віче) зареєструватися на сесії.
Для автоматизації процесу проведення пленарних засідань сесії міської ради застосовується програмно-технічний комплекс системи електронного голосування «Віче» відповідно до Положення про порядок застосування програмно-технічного комплексу «Віче» в Ужгородській міській раді, яке є невідємною частиною регламенту.
У відповідності до статті 45 Регламенту програмно-технічний комплекс «Віче» дозволяє приймати рішення міської ради на її засіданнях поіменним голосуванням.
Згідно норм закріплених у пунктах 2.1.1, 2.1.2, 3.1.1, 3.5.11, 3.5.12 Положення ПТК «Віче» повинно забезпечити:
Оперативну реєстрацію та ідентифікацію депутатів міської ради. Проведення поіменного голосування. Для ідентифікації депутатів у ході засідання використовуються картки депутата, що містять унікальний індивідуальний код депутата, який розпізнається ПТК «Віче».
При проведенні відкритого голосування формується інформація з результатами голосування у стандартному режимі «за», «проти», «утримався», «не голосували» без списку депутатів.
У випадку поіменного голосування формується список депутатів, що голосували «за», «проти», «утримався», «не голосували», тобто.
Так як п. 1.26 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882 прийнято за участі депутата Ужгородської міської ради ОСОБА_7 в результаті корупційних адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у зв'язку із невиконанням останнім покладеного ст.ст. 28, 35 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття оспорюваного рішення, що встановлено постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.04.2017, яка в частині залишена без змін постановою Апеляційного суду від 11.07.2019 року, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування пункту 1.26 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882.
Відсутність даних депутатів на сесії підтверджується і відеозаписом пленарного засідання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 року, який міститься у матеріалах кримінального провадження.
На час апеляційного розгляду кримінальне провадження №42015070030000163 від 25.11.2015 року завершено. Та ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.06.2023 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України.
Закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності та звільнення ОСОБА_8 (відповідальної особи по роботі з депутатами та постійними комісіями) від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України відноситься до нереабілітуючих підстав, тобто таких які не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності.
Зміст та висновки вказаної ухвали підтверджують доводи позовної заяви про відсутність окремих депутатів на сесії Ужгородської міської ради від 09 листопада 2015 року при прийнятті рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер: 2110100000:29:001:0255) площею 0,0607 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 .
Відтак, Ужгородська міська рада прийняла рішення № 1882 від 09.11.2015 року на 27 сесії 6 скликання під час свого пленарного засідання не повноважним складом, оскільки в голосуванні брало участь менше половини депутатів від загального складу ради, а саме, 28 депутатів та голова міської ради, що вказує на незаконність такого рішення сесії Ужгородської міської ради яке не несе правових наслідків для осіб стосовно яких розглядальсь відповідні питання.
У спірних правовідносинах, прокурор діючи в інтересах держави в особі територіальної громади міста Ужгород, втручаючись у право мирного володіння відповідною земельною ділянкою з боку приватної особи, при цьому захищає загальні інтереси, які реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок, які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) та через інші законодавчо обмежувальні процедури. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цим осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц та Верховний Суд в постанові від 27 липня 2019 року в справі № 369/6601/15-ц.
Варто зазначити, що зміни до порядку денного внесені в порушення вимог статей 20, 21, 23 Регламенту Ужгородської міської ради, зокрема щодо проекту рішення № 1866 «Про затвердження містобудівної документації». Відтак й рішення про затвердження проекту землеустрою оспорюваної земельної ділянки також не відповідає вимогам статей 19, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Позаяк з 01 січня 2015 року набрали чинності частини 3 та 4 статті 24 даного Закону України, відповідно до яких передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється у разі відсутності плану зонування або детального плану території. В даному випадку, ні плану зонування, ні детального плану території, станом на момент прийняття рішення на сесії про відведення земельної ділянки, не було.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, відповідно до положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки судом скасовується пункт 1.40 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882 на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:29:001:0255 площею 0,0607 га по АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 , то відповідно має бути скасована державна реєстрація прав ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на спірну земельну ділянку.
Відтак, апеляційний суд з огляду на викладене зазначає, що відповідачу надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені в апеляційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги у спірних правовідносинах не являються тими обставинами, які б слугували підставою для колегії суддів стосовно відхилення заявлених позовних вимог, та не впливають на правові висновки у спірних правовідносинах і не спростовують викладеного вище.
А звідси, дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов'язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі приписів статті 375 ЦПК України, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний судапеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу Ужгородської міської ради, залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2023 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 березня 2025 року
Суддя-доповідач:
Судді: