Справа № 308/121/25
24.03.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: захисника - адвоката ОСОБА_5 , прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/75/25 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2025 року частково задоволено клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 , заявлене у кримінальному провадженні за №12025070000000004, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 263 КК України, про арешт майна.
Накладено арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на вилучені 04.01.2025 року в ході обшуку за адресою АДРЕСА_1 ключі до автомобіля марки «Лексус», мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», IMEI: НОМЕР_1 , з сім карткою № НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro MAX», IMEI: НОМЕР_3 , з сім карткою № НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro», IMEI: НОМЕР_5 , з сім карткою № НОМЕР_6 ; cервер марки «Ajhua».
У задоволенні решти клопотання відмовлено.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурор Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №12025070000000004, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 263 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.01.2025 року.
Прокурор вказує, що 04.01.2025, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- ключі до автомобіля марки «Лексус»;
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_8 ;
- посвідка на ім'я ОСОБА_9 № НОМЕР_7 ;
- предмет схожий на рушницю з маркуванням « НОМЕР_8 , 300 WSM», яка міститься у спеціальному пластмасовому кейсі, в якому такому також міс-тяться 13 предметів схожих на набої з маркуванням «300 WSM»;
- предмет схожий на рушницю в розібраному стані, що складається з 2-ох частин на одній із яких маркування «10С3023» на іншій частині «16GA2314»;
- предмет схожий на пістолет типу «ПМ» з маркуванням « НОМЕР_9 », разом з магазином до нього та 8 набоями, на яких наявні маркування «9мм. Р.А., SA - 9»;
- дозвіл на зберігання зброї серії НОМЕР_10 ;
- мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», IMEI: НОМЕР_1 , з сім карткою № НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro MAX», IMEI: НОМЕР_3 , з сім карткою № НОМЕР_4 ;
- мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro», IMEI: НОМЕР_5 , з сім карткою № НОМЕР_6 ;
- Сервер марки «Ajhua»;
Зазначає, що у зв'язку із тим, що вищеперераховані речі, які були вилучені у ході проведення обшуку мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні та необхідні для проведення необхідних процесуальних та слідчих дій, а також де, що у вилучених мобільних телефонах може міститись інформація, щодо скоєного кримінального правопорушення, вилучений ключ до транспортного засобу може бути ключем до автомобіля, за допомогою якого вчинялись хуліганські дії, оскільки саме ОСОБА_7 впритул на транспортному засобі «Лексус» заблокував виїзд потерпілим особам, що стосується серверу то на такому може міститись інформація, яка матиме значення для досудового розслідування, а тому виникає необхідність у накладенні арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно.
Враховуючи вищенаведене, з метою збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на майно, яке вилучено 04 січня 2025 року, в ході проведення обшуку у будинку АДРЕСА_1 , із забороною користування, розпорядження та відчуження, а саме: ключі до автомобіля марки «Лексус»; паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_8 ; посвідка на ім'я ОСОБА_9 № НОМЕР_7 ; предмет схожий на рушницю з маркуванням « НОМЕР_8 , 300 WSM», яка міститься у спеціальному пластмасовому кейсі, в якому такому також містяться 13 предметів схожих на набої з маркуванням «300 WSM»; предмет схожий на рушницю в розібраному стані, що складається з 2-ох частин на одній із яких маркування «10С3023» на іншій частині «16GA2314»; предмет схожий на пістолет типу «ПМ» з маркуванням « НОМЕР_9 », разом з магазином до нього та 8 набоями, на яких наявні маркування «9мм. Р.А., SA - 9»; дозвіл на зберігання зброї серії НОМЕР_10 ; мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», IMEI: НОМЕР_1 , з сім карткою № НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro MAX», IMEI: НОМЕР_3 , з сім карткою № НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro», IMEI: НОМЕР_5 , з сім карткою № НОМЕР_6 ; cервер марки «Ajhua».
Слідчий суддя в ухвалі суду вказав, що матеріалами клопотання підтверджується факт здійснення досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 263 КК України, тоді як вказане у клопотанні майно (окрім паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_8 ; посвідки на ім'я ОСОБА_9 № НОМЕР_7 ; предмету схожого на рушницю з маркуванням « НОМЕР_8 , 300 WSM», яка міститься у спеціальному пластмасовому кейсі, в якому такому також містяться 13 предметів схожих на набої з маркуванням «300 WSM»; предмету схожого на рушницю в розібраному стані, що складається з 2-ох частин на одній із яких маркування «10С3023» на іншій частині «16GA2314»; предмету схожого на пістолет типу «ПМ» з маркуванням « НОМЕР_9 », разом з магазином до нього та 8 набоями, на яких наявні маркування «9мм. Р.А., SA - 9»; дозволу на зберігання зброї серії НОМЕР_10 ) має значення для досудового розслідування та є доказом у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КПК та істотно порушує його вимоги, внаслідок чого підлягає скасуванню. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника - адвоката - ОСОБА_5 , який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечив доводам апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що арешт на майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів, за наявності обставин, які підтверджують, що незастосування заборони розпорядження майном призведе до зникнення, втрати, перетворення чи передачі цього майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
В даному випадку слідчий суддя наведених вище норм КПК не дотримався.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, - речі, які були вилучені під час обшуку у будинку ОСОБА_7 , де він проживає, а саме - мобільні телефони не належать ОСОБА_7 , а належать його дружині ОСОБА_10 та їх неповнолітнім дітям, не відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Зазначені об'єкти не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди, не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є об'єктом кримінально протиправних дій та не набуті кримінально протиправним шляхом.
Крім того, вилучений сервер марки «Ajhua» був встановлений за місцем проживання ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 , а також не містить будь якої інформації щодо обставин справи вчиненого кримінального правопорушення, яке мало місце по вул. Собранецькій, 164 в м. Ужгороді, а отже не відповідає критерію речового доказу у даному провадженні.
Апеляційний суд вважає, що ухвала слідчого судді не відповідає ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, оскільки не враховано правову підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що накладення арешту на вищевказане майно, не відповідає зазначеним вище вимогам КПК України, є непропорційним, тобто являється таким, що не відповідає тяжкості можливого правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для власника майна, адже однозначно порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав вищевказаної юридичної особи.
Апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, на які посилається прокурор та слідчий суддя в ухвалі, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.
Ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в ухвалі, в порушення вимог ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна та третіх осіб.
Аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона фактично відтворює зміст клопотання прокурора, при цьому не містить докладних мотивів на обґрунтування судового рішення.
На підставі вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що арешт на майно повинен бути скасований за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», виходячи з принципу верховенства права та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Таке рішення виходить з позиції розумності та співмірності обмеження права власності, права користування та наслідків такого арешту майна.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що в ухвалі слідчого судді не наведено встановлених досудовим розслідуванням обставин, з посиланням на допустимі докази, а також мотивів, з яких прокурор виходив, ініціюючи питання про накладення арешту на майно, та дійшов висновку про існування потреб досудового розслідування, які б виправдовували такий ступінь втручання у право власності особи, який унеможливлює її право на користування відповідним майном.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, у зв'язку з чим відповідні доводи захисника підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2025 року, якою частково задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно, - скасувати.
У задоволенні клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 , заявлене у кримінальному провадженні за №12025070000000004, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 263 КК України, про арешт майна - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді