19 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/4204/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.,
представників сторін:
позивача - Кемінь В.В. на підставі довіреності №30/08-2024 від 30.08.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1175 від 27.06.2017,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вх.№315Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Бураковою А.М., повний текст рішення складено 04.02.2025, у справі №922/4204/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім - 7", м. Харків,
про стягнення 120 631, 13грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім - 7" про стягнення боргу за договором, який укладено між постачальником "останньої надії" (позивач) та споживачем (відповідач) у розмірі за поставлений природний газ у лютому-квітні 2024 року у загальній сумі 120 631, 13грн, у тому числі: основний борг у сумі 105 186, 06грн; три проценти річних у сумі 1 198, 78грн; пеня 10 638, 33грн; інфляційні втрати у сумі 3 607, 96грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 позов задоволено частково; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім - 7" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг за договором за поставлений природний газ у лютому-квітні 2024 року у сумі 105 186, 06грн та 2 112, 34грн судового збору; у решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, під час дії воєнного стану поширюється на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних у сумі 1 198, 78грн; пені у сумі 10 638, 33грн та інфляційних втрат у сумі 3 607, 96грн.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 10 638, 33грн, 1 198, 78грн 3% річних та 3 607, 96грн інфляційних і прийняти в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити; судові витрати просить покласти на відповідача.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 625 Цивільного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/4204/24; встановлено відповідачу строк до 10.03.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 10.03.2025 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "19" березня 2025 р. об 11:00год.
Копія ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження вручена позивачу у справі у підсистемі "Електронний суд", користувачем якої він є.
Відповідач не зареєстрований у підсистемі "Електронний суд".
Поштовий конверт з копією ухвали Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025, що був надісланий на адресу відповідача, повернувся до суду з відміткою підприємства поштового зв'язку "адресат відсутній".
Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відмітками: "адресат відсутній», “за закінченням терміну зберігання» або “інші причини», є належно врученими, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із доводів і вимог апеляційної скарги позивача, останній не погоджується з рішенням місцевого господарського суду від 31.01.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 1 198, 78грн, пені в розмірі 10 638, 33грн та інфляційних в розмірі 3 607, 96грн та просить ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.
Відтак, рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 переглядається апеляційним господарським судом в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 1 198, 78грн, пені в розмірі 10 638, 33грн та інфляційних в розмірі 3 607, 96грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "19" березня 2025 об 11:00год., провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025, у зв'язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.03.2025 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, його представник в судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представник апелянта висловив в судовому засіданні доводи апеляційної скарги, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025, судова колегія здійснює розгляд скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу за результатами державного конкурсу.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім - 7" є споживачем природного газу, який зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії ТОВ ГК "Нафтогаз України", персональний код ідентифікації споживача (ЕІС-код) 56XQ00011LA2800М.
Факт включення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім - 7" до реєстру споживачів постачальника останньої надії ТОВ ГК "Нафтогаз України" та віднесення газу, спожитого цим споживачем, до портфеля постачальника останньої надії з наведених підстав підтверджується:
- інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XQ00011LA2800М в реєстрі споживачів постачальників;
- листом оператора ГТС 19.09.2024 № ТОВВИХ-24-14351 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00011LA2800М;
- довідкою форми 10, видною ТОВ "Газорозподільні мережі України".
Позивач вказує, що у період з 01.02.2024 по 29.02.2024, 02.03.2024 по 31.03.2024, 01.04.2024 по 05.04.2024 відповідач здійснював споживання природного газу за правилами постачання природного газу постачальником останньої надії ТОВ ГК "Нафтогаз України".
Згідно з приписами пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу (надалі - Правила постачання), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI цих Правил, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника; не потребує двостороннього підписання; вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник останньої надії зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті (пункт 4.1 Типового договору). Тож ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.
Об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ / Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (пункт 4.2 Типового договору).
Відповідно до пункту 4.3 Типового договору, Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4 Типового договору).
На виконання умов зазначеного договору ТОВ ГК "Нафтогаз України" поставило споживачу (боржнику) природний газ вартістю 105 186, 06грн, у тому числі по періодам:
- з 01.02.2024 по 29.02.2024 в об'ємі 3, 09277 тис. м. куб. на суму 58 183, 66грн (акт приймання-передачі природного газу № 4066 за лютий 2024);
- з 02.03.2024 по 31.03.2024 в об'ємі 2,40737 тис. м. куб. на суму 47 001, 43грн (акт приймання-передачі природного газу № 6075 за березень 2024);
- з 01.04.2024 по 05.04.2024 в об'ємі 0,00005 тис. м. куб. на суму 0, 97грн (акт приймання-передачі природного газу № 8125 за квітень 2024);
Позивач зазначає, що на виконання пункту 4.3. Типового договору він направив на адресу споживача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останній оплату не здійснив.
Заборгованість з оплати за поставлений природний газ (за основним боргом) становить 105 186, 06грн.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за згаданим договором споживачу також заявлено до стягнення пеню у сумі 10 638, 33грн, 3% річних у сумі 1 198, 78грн та інфляційні втрати 3 607, 96грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1-3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", предметом якого є постачання природного газу для власних потреб споживача.
За умовами статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 4.5. договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0, 01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно матеріалів справи, позивачем нараховані пеня у сумі 10 638, 33грн, 3% річних у сумі 1 198, 78грн та інфляційні втрати 3 607, 96грн.
Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Так, Закон України “Про ринок природного газу» виокремлює серед суб'єктів ринку природного газу категорії побутового споживача та споживача:
1) побутовий споживач (відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 зазначеного Закону) - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;
2) споживач (відповідно до пункту 37 частини 1 статті 1 зазначеного Закону) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно із частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління (частина перша статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно із статтею 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками та учасниками юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім - 7" є фізичні особи згідно списку членів ОСББ.
Вид діяльності визначений як - Комплексне обслуговування об'єктів (основний).
Отже, в даному випадку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім - 7" в інтересах співвласників уклав договір з позивачем про постачання природного газу для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.
Колегія суддів зазначає, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.
Діяльність Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім - 7" спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а, відтак, така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.
Аналізуючи вказані норми, судова колегія зазначає, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним побутовим споживачем, тобто, юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку та діє в інтересах фізичних осіб - власників квартир, які використовують поставлений позивачем газ виключно для своїх побутових потреб (надані відповідачем послуги з опалення та постачання гарячої води населенню).
В порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, апелянтом не підтверджено наявність в його розпорядженні належних і допустимих в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів про те, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, але й суб'єктами господарювання.
Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що підстави для застосування до спірних правовідносин положень постанови КМУ від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" відсутні.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних на заборгованість "Наш дім-7" за період часу, коли на території України діяв воєнний стан.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційих є безпідставною та задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/4204/24 - без змін.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/4204/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню.
Повна постанови складено 24.03.2025
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза