вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" березня 2025 р. Справа№ 910/5099/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Родич М. В.
від відповідача-1: Становова Ю. В.
від відповідача-2: не з'явились
від прокуратури: Кузьміна К. Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву
Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зупинення провадження у справі № 910/5099/24
апеляційне провадження за апеляційною скаргою
Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури Чернія Петра Анатолійовича
на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2024 (повний текст рішення складено 01.11.2024)
у справі № 910/5099/24 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України
до: 1. Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця";
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна"
про визнання недійсним договору, додаткової угоди до договору та стягнення 792 570,43 грн
У провадженні колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, Владимиренко С. В., Демидової А. М. перебуває апеляційна скарга Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури Чернія Петра Анатолійовича на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/5099/24, розгляд якої ухвалою суду від 05.02.2025 було відкладено на 19.03.2025.
Колегією суддів у судовому засіданні 19.03.2025 було поставлено на обговорення клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зупинення провадження у даній справі до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №922/3456/23.
У судовому засіданні 19.03.2025 представник заявника підтримав зазначене клопотання і просив його задовольнити, представники Державної аудиторської служби України і прокуратури у вирішенні цього питання поклалися на розсуд суду.
Заслухавши думку представників сторін, колегія дійшла висновку про наявність процесуальних підстав для зупинення апеляційного провадження у цій справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, з огляду на таке.
Предметом позову у справі, що переглядається, є матеріально-правова вимога першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" про:
визнання недійсним договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, укладений між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна";
визнання недійсною додаткової угоди №1 від 27.12.2017 до Договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, укладену між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна";
стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 792 570,43 грн, а з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" одержані нею за рішенням суду грошові кошти у розмірі 792 570,43 грн стягнути в дохід держави в особі Державної аудиторської служби України.
В обґрунтування позовних вимог, перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури вказує, що договір поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, укладений між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" за результатами відкритих торгів №UA-2017-04-07-000271-а щодо закупівлі картону базальтового та шнуру базальтового, підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить Закону України "Про публічні закупівлі" та інтересам держави і суспільства.
Зокрема прокурор вказує, що адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні 29.05.2019 №11-рш у справі №02/22-18 дійшла висновку, що дії учасників закупівлі №UA-2017-04-07-000271-а (що передувала укладенню оспорюваного договору) свідчить про узгодження (координацію) своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах, зокрема, про обмін інформацією. З огляду на викладене, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Ріко" та ТОВ "Владар Україна" під час підготовки документації в торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та за Законом України "Про публічні закупівлі". Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ Науково-виробниче підприємство "Ріко" та ТОВ "Владар Україна" тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/5099/24 позов задоволено частково.
Визнано недійсним пункт 4.3 договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна", в частині включення до ціни договору суми у розмірі 238 755,60 грн.
Визнано недійсним пункт 1 додаткової угоди №1 від 27.12.2017 до договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, укладеної між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна", в частині включення до ціни Специфікації №2 суми у розмірі 47 066,40 грн.
Визнано недійсним пункт 2 додаткової угоди №1 від 27.12.2017 до договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, укладеної між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна", в частині включення до пункту 4.3 Договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017 ціни товари у розмірі 285 822,00 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність "Владар Україна" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" кошти у розмірі 285 822 грн 00 коп.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Владар Україна" на користь Запорізької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 10 343 грн 33 коп.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про наявність порушень законодавства, які призвели до завищення витрат державних коштів, а тому правочин суперечить інтересам держави виключно у частині перевищення ціни товару, на які збагатилося ТОВ "Владар України". У зв'язку з цим вказані кошти на підставі ст. ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з ТОВ "Владар України" без застосування двосторонньої реституції. Суд оцінив спірні правовідносини з позиції того, що домовленість двох учасників не призвела до "усунення конкуренції", а сама по собі змова для участі в торгах не може бути націлена на те, щоб торги відбулися та не обтяжена наміром надмірно збагатитися на державі. Відтак суд "не зміг себе переконати у тому, що сам факт змови ТОВ "Владар України" та ТОВ "Наукововиробниче підприємство "Ріко" якимось чином вплинули на бездіяльність необмеженої кількості суб'єктів господарювання на участь у спірних торгах та є визначальним (самодостатнім) для недійсності спірного правочину". Також суд дійшов висновку, що у разі застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні (ТОВ "Владар Україна" повертає АТ "Українська залізниця" кошти), а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (оскільки АТ "Українська залізниця" одержала картон та шнур, то саме він має бути стягнутий в дохід держави).
Не погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури Черній Петро Анатолійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/5099/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Скаржник зазначив в апеляційній скарзі, що рішення про відмову у задоволенні позову прокурора прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального (ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 1, 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України) і процесуального права (ст. ст. 76, 77, 78, 79, 86, 236 ГПК), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах: від 17.10.2024 у справі №914/1507/23; від 18.09.2024 у справі №918/1043/21; від 15.12.2021 у справі №922/2645/20; від 27.03.2019 у справі №905/1250/18; від 24.04.2024 у справі №922/3322/20 та ін.
Колегією суддів встановлено, що Верховний Суд ухвалою від 13.11.2024 передав справу №922/3456/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норм права (частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 (у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством).
Так, у зазначеній постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: визнав недійсним договір поставки та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Мастак" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" грошові кошти, які за рішенням суду у вказаному розмірі стягнув в дохід держави в особі позивача.
Постановляючи ухвалу про передачу справи №922/3456/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Суд вважав, що наявні підстави для відступу від висновків, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, щодо можливості застосування, передбачених положеннями частини третьою статті 228 ЦК України, наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції.
Таку необхідність Суд мотивував тим, що майнові санкції, передбачені положеннями частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України, в разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у світлі практики Європейського суду з прав людини. У разі визнання судом на підставі зазначених норм недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягають застосуванню наслідки виконання недійсного правочину, передбачені частиною першою статті 216, пунктом 1 частини першої статті 1212 ЦК України.
Крім того, Верховний Суд відзначив і те, що сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановленого рішенням АМКУ, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу. Прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2024 у справі №922/3456/23 прийнято до розгляду справу №922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024; справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи предмет та підстави позову, підстави апеляційного оскарження у справі, що переглядається, та передачу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 (на яку, зокрема, і вказує скаржник в обґрунтування своїх вимог), висновки з яких підлягають врахуванню під час розгляду даної категорії спорів, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №910/5099/24 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зупинення провадження у справі № 910/5099/24 задовольнити.
Зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури Чернія Петра Анатолійовича на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі №910/5099/24 до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №922/3456/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Зобов'язати учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №922/3456/23 Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України
Повна ухвала складена - 24.03.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова