вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" березня 2025 р. Справа№ 911/2430/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представника скаржника адвоката Мацко М.А. згідно ордеру
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 року
у справі №911/2430/24 (суддя Янюк О.С.)
за заявою ОСОБА_1
про відкриття у справі про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2024 року у справі №911/2430/24 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність залишено без розгляду; заяви арбітражного керуючого Стрельченко Ю.В. та арбітражного керуючого Шалашного Л.О. про участь у справі про банкрутство залишено без розгляду; заяву ОСОБА_1 щодо участі в подальшому у режимі відеоконференції залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 року у справі №911/2430/24 та направити справу до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/2430/24, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2430/24.
25.12.2024 року супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/2430/24 від 24.12.2024 року витребувані матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 20.12.2024 по 13.01.2025 року перебував у відпустці, тому фактично справу передано судді 14.01.2025 року.
Ухвалою суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 року у справі №911/2430/24 та призначено справу до розгляду на 13.03.2025 року за участю уповноважених представників учасників провадження у справі.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 13.03.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/2430/24 та направити справу до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.
13.03.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 року у справі №911/2430/24 - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, у зв'язку з існуючою заборгованістю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2024 року у справі №911/2430/24 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність залишено без розгляду; заяви арбітражного керуючого Стрельченко Ю.В. та арбітражного керуючого Шалашного Л.О. про участь у справі про банкрутство залишено без розгляду; заяву ОСОБА_1 щодо участі в подальшому у режимі відеоконференції залишено без розгляду.
Боржник з даною ухвалою суду не погоджується та в обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 16.10.2024 року, зокрема, вищевказану заяву призначено до розгляду у підготовче засідання на 31.10.2024; явку ОСОБА_1 визнано обов'язковою; зобов'язано заявника надати суду для огляду у підготовчому засіданні - оригінали документів доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; зобов'язано ОСОБА_1 у строк до 25.10.2024 надати суду відомості щодо членів сім'ї заявника, із зазначенням ступеня споріднення, та копії паспортів і карток платників податків як самого заявника так і членів його сім'ї.
У підготовче засідання заявник не з'явився, проте надіслав на електронну пошту суду заяву від 29.10.2024 (вх. № 10784/24 від 30.10.2024) в якій просив, зокрема, провести розгляд справи за його відсутності у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Крім того, від представника заявника надійшла заява від 24.10.2024 (вх. № 10726/24 від 29.10.2024) на виконання вимог ухвали суду від 16.10.2024 (в частині надання інформації щодо членів сім'ї ОСОБА_1 ), проте надані до заяви докази судом першої інстанції до уваги не взято, оскільки суд зазначив, що останні не завірені в установленому законом порядку.
Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що маючи на меті заздалегідь відмовити у розгляді заяви ОСОБА_1 та обмежити йому доступ до правосуддя навіть за умови виконання з його боку як вимог закону так і рішень суду, використовуючи власні суб'єктивні мотиви, суд першої інстанції не прийняв вищевказані документи та не долучив їх до матеріалів справи.
На переконання апелянта, ухвалою суду від 16.10.2024 було зобов'язано ОСОБА_1 надати саме копії вказаних документів, а не належним чином завірені копії або інше.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Під терміном "належним чином засвідчена копія" слід розуміти засвідчення копій документів відповідно до правил, встановлених Національним стандартом ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", який набув чинності з 01.09.2021 року. Цей документ затверджений наказом ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 р. №144.
Відповідно зазначеного стандарту, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів:
"Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати посвідчення копії.
При засвідченні копії документа фізичною особою (наприклад при посвідченні копії паспорта, ідентифікаційного номера, свідоцтва про шлюб чи про народження дітей перед поданням документів до суду, банку тощо), - посада не пишеться. Усі інші реквізити, - мають бути проставлені.
Напис, що засвідчує, може наноситися як від руки (вручну), так і машинним способом або шляхом проставлення спеціально виготовленого штампу.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо подання документів на вимогу ухвали суду від 16.10.2024 у належному вигляді та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприйняття таких документів до уваги.
Так, протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2024 заяву ОСОБА_1 про проведення розгляду справи за його відсутності у зв'язку з погіршенням стану здоров'я залишено без задоволено, відкладено підготовче засідання на 18.11.2024 та визнано явку ОСОБА_1 обов'язковою.
У підготовче засідання заявник не з'явився, водночас подав на електронну пошту суду заяву від 15.11.2024 (вх. № 11316/24 від 18.11.2024), зокрема, про участь у розгляді справи через представника.
Протокольною ухвалою суду від 18.11.2024, вищевказану заяву ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 74, 120, 183, 202 ГПК України залишено без задоволення (протокол судового засідання від 18.11.2024), та з рештою залишено заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність залишено без розгляду.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема, щодо залишення заяви без розгляду, оскільки судом було визнано участь ОСОБА_1 в судових засіданнях обов'язковою, чим паче, що представник заявника адвокат Мацко М.А. був присутнім на всіх судових засіданнях і був готовий надавати суду пояснення з приводу поданої заяви.
З приводу зазначеного колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному КУзПБ для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч. 1 ст. 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21).
Водночас ч. 2 ст. 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Так, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).
Таким чином у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах ст. 3 та ст. 13 Цивільного кодексу України.
Тому до боржника - фізичної особи, КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів.
Колегія суддів зауважує, що ініціювавши питання про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, заявник насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21.
У свою чергу, одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України).
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 197 ГПК України учасники справи, за наявності відповідного клопотання, мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", заява №11681/85, зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №905/458/21).
Отже, з моменту подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до суду, в особи, яка звернулась із відповідною заявою, виникають додаткові процесуальні обов'язки, незважаючи на наявність представника.
У даному випадку, на ОСОБА_1 судом першої інстанції було покладено обов'язок з'явитися у підготовче засідання та надати суду оригінали відповідних документів.
Так, у підготовчому засіданні суд, зокрема, встановлює особу заявника шляхом дослідження документа який посвідчує його особу, досліджує оригінали документів, які стосуються заявника, як от ідентифікаційний номер та інші особисті документи, що безпосередньо знаходяться у заявника. Встановлення особи боржника (заявника) та роз'яснення їй наслідків введення процедури реструктуризації є невід'ємною частиною розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, з огляду на специфіку проведення відповідних судових процедур, які включають в себе, у тому числі допуск арбітражного керуючого до майна такої особи, з метою проведення інвентаризації та визначення його вартості.
Крім того, у разі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність господарський суд має право за вмотивованим клопотанням сторін у справі про неплатоспроможність чи за своєю ініціативою вжити заходів для забезпечення вимог кредиторів (ст.ст. 118-119 КУзПБ).
Отже, аналіз вищенаведених положень КУзПБ дає підстави для висновку про те, що на етапі ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство фізичної особи, та як наслідок, вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів обов'язкова особиста присутність боржника у підготовчому засіданні (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суд від 08.11.2023 у справі № 926/1402-б/23).
Як зазначалося вище, ухвалами суду від 16.10.2024 та від 30.10.2024 явка ОСОБА_1 визнавалася судом обов'язковою. Проте заявник у підготовче засідання не з'являвся що свідчить про невиконання останнім як вимог законодавства так і рішення суду, оформлених ухвалами та, як наслідок, унеможливило розгляд його заяви навіть за участі його представника.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням в якому просить розглянути заяву про відкриття провадження без його участі, проте за участю його представника. Зазначав, що погіршення стану його здоров'я та те, що на даний час він перебуває за межами території України та не може вжити заходів із повернення додому через небезпеку для життя та здоров'я членів його родини та його особисто, з огляду на тривалі та масштабні атаки різними засобами ураження у зв'язку зі збройною агресією.
Судом першої інстанції викладені в клопотанні обставини до уваги не взято та були відхилені, з чим погоджується також і апеляційний господарський суд з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Так, питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте згідно з п. 3 ч. 2 ст. 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов'язковою, вони зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення ст. 202 ГПК України вказують на необхідність врахування судом поважності/неповажності повідомлених позивачем (заявником) суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.
У свою чергу, на підтвердження погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 надав відповідну довідку з закладів охорони здоров'я, проте такі медичні документи датовані 2016-2017 рр., а тому не можуть бути належними доказами, що підтверджують погіршення стану здоров'я заявника на як час звернення до суду так і на час проведення підготовчого засідання. Не подано інших документів і до суду апеляційної інстанції.
Щодо посилання заявника на існування небезпеки для життя та здоров'я, пов'язаної зі збройною агресією, що стало підставою для виїзду за кордоном, то колегія суддів зазначає, що саме лише посилання на вказану загальновідому обставину не може бути безумовною підставою для визнання чергової неявки заявника поважною, адже така обставина вже тривалий час впливає на життя усіх громадян України. Крім того, звертаючись до суду зі своєю заявою ОСОБА_1 мав усвідомлювати, що у нього виникнуть додаткові обов'язки після відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, зокрема, що під час провадження процедури банкрутства йому необхідно буде безпосередньо приймати участь у певних діях так і вчиняти такі дії особисто. До того ж жодного доказу, як це передбачено ст. 74 ГПК України, які підтверджують зазначені обставини, заявником ані до своєї заяви ані до суду апеляційної інстанції надано не було.
Відтак, колегія суддів зазначає, що коли процесуальні правовідносини неплатоспроможності не регулюються спеціальними положеннями КУзПБ, слід застосовувати загальні положення ГПК України, якими передбачені відповідні підстави та наслідки.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Проте, у випадку зобов'язання відповідною ухвалою суду заявника до явки у судове засідання безпосередньо до приміщення суду, навіть маючи докази поважності причин неявки заявника, суд повинен залишати подану заяву боржника без розгляду, оскільки саме такі процесуальні наслідки передбачені положеннями ГПК України. Аналогічні за змістом висновки зроблено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 25.06.2024 у справі № 910/12482/23.
Наведені вище обставини спростовують помилкові твердження скаржника про невірне застосування місцевим судом положень п.4 ч.1 ст.226 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без розгляду.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що в силу положень ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
А тому ОСОБА_1 не позбавлений права та можливості повторно звернутись до господарського суду з відповідною заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без розгляду, то подані заяви арбітражного керуючого Стрельниченко Ю.В. та арбітражного керуючого Шалашного Л.О. теж слід залишити без розгляду та повернути заявникам.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/2430/24 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/2430/24 залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Справу повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 24.03.2025 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.В. Отрюх
С.В. Сотніков