Справа № 420/33332/24
21 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2024 р. № ЮО97091 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 р.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Одеській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2024 р. № ЮО97091 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 р., починаючи з 01.02.2023 р., з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
14.03.2025 р. від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, яка мотивована тим, що 06.02.2025 р. рішення суду від 06.01.2025 р., у зв'язку з чим відповідач був зобов'язаний перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2025 р., оскільки за ч.2 ст.51 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам i мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Крім того, наголошує, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що надає їй право першочергового розгляду її питання. Однак, 05.03.2025 р. позивач отримала пенсію у розмірі 7587,94 грн., а отже рішення суду не виконано. Тому, з урахуванням вищезазначеного, представник позивача і звертається із заявою в порядку ст.382 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду з наступних підстав.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованої в ухвалі від 20.06.2018 р. у справі № 800/592/17 суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень під час прийняття рішення або після винесення такого, однак суд наділений відповідним правом, а не обов'язком.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
На підставі вище наведеного, аналізуючи правові норми ст.382 КАС України та враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що суд вправі встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як у судовому рішенні за результатами вирішення справи по суті, так і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір по суті.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 р. у справі № 806/2143/15, звертав увагу на те, що застосування ст.382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, зміст положень ст.382 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю представник позивача, посилаючись на ч.2 ст.42 Закону 2262-ХІІ вказує на те, що відповідач зобов'язаний був здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 р.
Поряд з тим, у рішенні від 06.01.2025 р. суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2024 р. № ЮО97091 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 р., починаючи з 01.02.2023 р., оскільки саме в січні 2023 року виникли підстави для перерахунку пенсії обумовлені підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, збільшенням розміру грошового забезпечення.
Суд зазначає, що представник позивача помилково визначає факт набрання законної сили за рішенням суду як підставу для перерахунку пенсії позивача в розумінні ч.2 ст.42 Закону України № 2262-ХІІ, оскільки в даному випадку мова йде про виконання рішення, як кінцевої стадії адміністративного судочинства в порядку ст.370 КАС України.
Також суд звертає увагу на те, що представник позивача не зазначає обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Докази такої протиправності до заяви не долучено.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 р. по справі № 420/33332/24.
Керуючись ст.ст.243, 248, 382 КАС України, суд -
ухвалив:
Відмовити в задоволені заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Суддя О.І.Бездрабко