18 березня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 29.10.2024, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцям. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 , 09.05.2024 приблизно об 11 годині 50 хвилин, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході розвитку якого у ОСОБА_6 виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 у вказані дату, час та місці, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, утримуючи в руці кухонний ніж, що має колюче-ріжучі властивості, наніс ним ОСОБА_8 один удар в область черевної порожнини, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота з пошкодженням печінки і шлунково-ободової зв'язки, ускладнений гемоперитонеумом (наявність в черевній порожнині до 200 мл крові), що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя.
Прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Зазначає, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_6 на підставі ст.75 КК України, не дав належної оцінки конкретним обставинам та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Звертає увагу, що під час досудового розслідування у обвинуваченого було відсутнє визнання вини та щире каяття, оскільки останній намагався ввести орган досудового розслідування в оману, вказуючи, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому наніс його брат. Вважає, що визнана судом обставина, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, не вплинула на призначення покарання. Наголошує, що хоч ОСОБА_6 в силу ст.89 КК України не судимий, однак раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення злочину проти життя та здоров'я особи, що свідчить про його небезпечність для суспільства та схильність до вчинення злочинів. Вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе лише шляхом ізоляції від суспільства, оскільки матеріали провадження не містять будь-яких даних про дійсну можливість виправлення та перевиховання останнього в умовах звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, наявності обставини, яка пом'якшує покарання - щирого каяття, позиції потерпілого, який не заперечував щодо призначення ОСОБА_6 покарання без ізоляції від суспільства, суд першої інстанції правильно визначив йому розмір покарання в межах санкції статті та обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі засудженого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Висновки суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованими та узгоджуються з вимогами ст.75 КК України.
Будь-яких обмежень щодо застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги прокурора про притягнення обвинуваченого раніше до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти життя і здоров'я не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, адже відповідно до довідки про судимість обвинувачений засуджувався за вчинення крадіжки та незаконного заволодіння транспортним засобом на підставі Кримінального кодексу 1960 року, однак судимості за ці злочини погашені.
Доводи апеляційної прокурора про невизнання обвинуваченим вини на стадії досудового розслідування не мають значення для апеляційного суду, адже суд враховує позицію обвинуваченого щодо його щирого каяття у вчиненому на час судового та апеляційного розгляду.
Вирішуючи питання обґрунтованості застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, колегія суддів також враховує те, що в судовому засіданні апеляційного суду потерпілий заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив залишити оскаржуваний вирок без змін, вважаючи що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 29.10.2024 щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3