про залишення позовної заяви без розгляду
21 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/6954/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження заяву позивача про усунення недоліків в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Лихачова Романа Борисовича (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова Частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), яким просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.09.2023 року по 15.03.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.09.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
3) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 15.03.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
4) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 15.03.2024 рік, із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
5) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 29.03.2021 року по 31.12.2022 рік, із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
6) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення;
7) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропущенням строку на звернення до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року залишено без руху позов ОСОБА_1 . З огляду на що позивачу надано 5-денний строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку (за їх наявності).
20 березня 2025 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» заяву про поновлення процесуального строку, в якій вважає, що даному випадку відлік строку звернення до суду з даним позовом слід здійснювати з 01.11.2024 року, наступним днем за тим коли відповідач повинен був провести повний розрахунок, оскільки за твердження відповідача в усному порядку, остаточний розрахунок із позивачем мав бути проведений до кінця жовтня 2024 року, через брак фінансування у зв'язку із витратами на оборону. Лише 01.11.2024 року позивачу стало відомо, що розрахунку відповідачем проведено не буде, що свідчить, на думку позивача, про поважність пропуску строку звернення до суду за захистом його права. Просив взяти до уваги існуючі обмеження та перешкоди, які встановлені під час вказаного особливого правового режиму, проходження позивачем військової служби та участь у бойових діях та визнати поважність причин пропуску строку звернення. Також просив прийняти до уваги психологічне напруження позивача під час проходження військової служби в умовах воєнного стану. Позивач під час проходження військової служби у період особливого стану переживав насідки військової служби: втрата побратимів з якими мав дуже близькі стосунки та з якими підтримували один одного; психологічне напруження та побоювання за власне життя, адже кожного дня перебував в ситуаціях коли міг загинути.
Розглянувши подану представником позивача на виконання ухвали суду від 19 березня 2025 року заяву, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною першою статті 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Вказане узгоджується також з правовою позицією Конституційного Суду України.
Так, зокрема, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996, Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980).
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Поряд з цим, нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) , що є спеціальним законодавчим актом у сфері трудових правовідносин, передбачено інші терміни оскарження.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній після змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом (за спірний період, що виник після 19 липня 2022 року), у спорах, пов'язаних з виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні та інші виплати, пов'язані з проходженням публічної служби, встановлюється тримісячний строк.
При цьому суд враховує те, що предметом даного адміністративного позову є питання нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та його додаткових видів (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо), що виплачувалося під час проходження ним публічної служби та не пов'язані з його звільнення з військової служби, то для обчислення строків звернення слід застосовувати саме положення частини першої статті 233 КЗпП України.
Відтак, ключовим для вирішення даної справи є встановлення моменту, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав та визначення процесуального строку на звернення до суду за захистом своїх прав.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок).
Так, п. 8 Розділу І Порядку передбачено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення виплачуються в поточному місяці за минулий.
Отже, отримуючи щомісяця грошове забезпечення ОСОБА_1 повинен був знати про можливі порушення своїх прав з боку відповідача.
З огляду на вищенаведене суд відхиляє посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався з 01.11.2024 року, наступним днем за тим коли відповідач повинен був провести повний розрахунок повідомивши позивача в усному порядку.
Разом з тим, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про обставини невиплати йому грошового забезпечення у належному розмірі.
Отже, пасивна поведінка позивача, що проявилася у не вчиненні жодних активних дій для своєчасного звернення до суду з оскарження протиправності бездіяльності відповідача не може слугувати достатнім обґрунтуванням для визнання причин пропуску до суду поважними.
Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець, встановлюючи часові рамки звернення до суду, виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20 досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Разом з тим, суд не може вважати заявлені позивачем у поданій на виконання ухвали суду заяві мотиви пропуску строку звернення поважними, оскільки вони жодним чином не свідчать про існування будь-яких непереборних перешкод та труднощів для своєчасного звернення до суду.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Суд також не може врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.03.2021 №240/12017/19, на яку посилається позивач, оскільки обставини справи та предмет спірних правовідносин не є в даному випадку релевантними.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно частини п'ятнадцятої статті 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Отже, враховуючи не усунення позивачем недоліків, зазначених в ухвалі суду від 19 березня 2025 року та звернення до суду поза межами встановленого процесуального строку без доказів поважності пропуску таких, суд вважає, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, слід залишити без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись ч. 3 ст. 123, ч. 15 ст. 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду через пропущений строк на звернення до суду - задовольнити.
2. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
СуддяД.В. Іванчулинець