про залишення позовної заяви без розгляду
21 березня 2025 рокум. Ужгород№ 308/5073/15-ц
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Луцович М.М. розглянувши адміністративну справу за позовом заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
У квітні 2015 року заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 заподіяну державі шкоду в порядку регресу в сумі 20548,92 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.11.2016 відмовлено у позові заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної державі шкоди.
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 29.01.2018 апеляційну скаргу заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволено частково: рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 листопада 2016 року скасовано; в задоволенні позову заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.04.2020 касаційну скаргу заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволено частково: рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2018 року скасовано; провадження у справі №308/5073/15-ц закрито.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.06.2020 справу № 308/5073/15-ц передано для продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючого суддю по справі - Луцович М.М.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 року справу за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди було призначено до судового розгляду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2022 року зупинено провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року поновлено провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 10 березня 2025 року позовну заяву заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності причин пропуску такого, а також надати належні та допустимі докази щодо підстав поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Від позивача на виконання ухвали суду від 10.03.2025 надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви вказує, що з огляду на особливість спірних правовідносин, для звернення з позовом має значення аудиторський звіт від 18.06.2014 №234/5/27, а також отримання прокурором інформації щодо офіційної позиції від органів військового управління, в тому числі з огляду на вимоги Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), які зокрема передбачають, що командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. Тобто підстави для представництва інтересів держави у суді виникли у прокурора з того моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку органами, уповноваженими на здійснення функцій контролю у сфері оборони, заходів щодо усунення виявленого у бюджетній сфері порушення. А такі підстави виникли щонайскоріше з 18 червня 2014 року - дати складення аудиторського звіту №234/5/27, а тому звернення прокурора із позовом 30 квітня 2015 року здійснено у межах однорічного строку, встановленого частиною третьою статті 233 Кодексу законів про працю України. При цьому посилається на постанову від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22, в якій Верховний Суд виснував, що прокурору перед зверненням до суду в інтересах держави необхідно дотриматися встановленої процедури щодо підтвердження наявності в нього підстав для представництва інтересів держави в суді, а тому тримісячний строк звернення прокурора до суду має відраховуватися з моменту виникнення та підтвердження наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді. З наведених обставин просив поновити строк звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить із завдань адміністративного судочинства, якими відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Предметом оскарження в межах даної справи є стягнення з відповідача заподіяної державі шкоди в порядку регресу в сумі 20548,92 грн.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.
В постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі №21-389а13 щодо спору військовослужбовця із військовою частиною і Міністерством оборони України міститься правовий висновок про те, що посилання на статтю 233 КЗпП України як таку, що врегульовує строки звернення до суду при вирішенні питання стосовно публічної служби, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.92 №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст.233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову, що і має місце в розглядуваному випадку.
Позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду вказує, що річний строк у даній справі варто обчислювати саме з дати складення аудиторського звіту від 18.06.2014 №234/5/27.
Суд не погоджується з такими доводами позивача та вказує, що в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, строк обчислюється з дня виявлення заподіяної працівником шкоди згідно норм статті 233 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи, сума грошових коштів у загальному розмірі 20548,92 грн була стягнена у січні (4 532,78 грн.) та у лютому (16 016,14 грн.) 2014 року в примусовому порядку шляхом списання Головним управлінням ДКСУ в Закарпатській області з банківського рахунку ІНФОРМАЦІЯ_2 цих коштів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 та Міністерству оборони України було відомо про факт списання спірних коштів у січні і лютому 2014 року, що підтвердив у судовому засіданні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.09.2016 свідок ОСОБА_2 (том 2, а.с.41-45), та стверджується наявним у матеріалах справи листом цього комісаріату від 17.06.14 №2433 (том 2, а.с.7).
Суд враховує, що саме з цієї дати, лютого 2014 року, позивачам стало відомо про заподіяну відповідачем шкоду в сумі 20548,92 грн.
Однак до суду позивач звернувся тільки у квітні 2015 року, тобто більше ніж через рік від дня примусового списання останньої частини спірних коштів, з порушенням встановленого ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду.
Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22, то суд вказує, що у межах вказаної справи прокурор обґрунтовує необхідність представництва інтересів держави у суді порушенням відповідачами законодавства про містобудівну діяльність та про охорону культурної спадщини, чим було заподіяно шкоди інтересам держави у відповідних сферах. При цьому в даній справі спірним є відшкодування спричиненої державі шкоди, завданої протиправними діями посадової особи при виконанні службових обов'язків, а тому правові висновки у справі № 380/15396/22 не є релевантними до спірних правовідносин.
Що стосується посилання позивача на Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі - Положення), яке втратило чинність на підставі Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX, згідно пункту 5 якого час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного може бути притягнено до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством, суд вказує, що такий строк позовної давності має матеріально-правову природу та стосується саме притягненням до відповідальності, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 820/1719/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 813/1211/17, від 16 вересня 2019 року у справі № 120/3403/20-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 815/5271/16, від 17 червня 2021 року у справі № 570/4516/19, від 17 лютого 2022 року у справі № 380/893/20, від 8 вересня 2022 року у справі № 380/1598/22, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22 та від 4 липня 2023 року у справі № 620/4707/22.
Аналізуючи вищевказані норми та заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд вказує, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Суд наголошує, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об'єктивна можливість реалізувати своє право на звернення до суду у встановлений законом строк.
З огляду на вищевказане, суд не визнає поважними підстави пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду від 20.03.2025 та відмовляє позивачу у поновленні строку звернення до суду як такого, що пропущений без поважних причин.
Положеннями ч. 13 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Враховуючи, що вимоги ухвали суду від 10.03.2025 року залишились не виконані, судом не визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 171, 240, 248, 256 КАС України КАС України суд, -
Позовну заяву заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - залишити без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Згідно зі ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяМ.М. Луцович