21 березня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали у кримінальному провадженні №12022260000000148 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівців від 13.03.2025 р.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівців від 13 березня 2025 р. задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Чепоноси, Хотинського району, Чернівецької області, громадянину України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України не судимому, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 27, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27, ч.4 ст. 187, ч.5 ст. 185 КК України, до 12 травня 2025 року без визначення розміру застави.
На вказану ухвалу суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати щодо нього більш м'який запобіжний захід, а також визначити розмір застави.
Вказував, що рішення районного суду було обґрунтовано тільки на підставі обвинувального акту, оскільки судом було досліджено тільки 1 том провадження, з якого вбачається, що справу було порушено тільки на підставі рапорту. Потерпілий, який був допитаний в суді, заперечив участь двох обвинувачених та заперечив ЄУНСС 726/59/24 НП 11сс/822/134/25 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_9 здійснення щодо нього будь-якого насилля. Також заперечував вимагання та розбій, вказував, що претензій немає. Наголошував що, щодо нього було вчинено тільки шахрайство. Потерпілий, на даний час перебуває за межами України.
Зазначав, що він під вартою перебуває близько 2 років, а справа в суді розглядається повільно. На думку апелянта, ризики, на які посилався прокурор, відпадають з плином часу, і при продовженні строку тримання під вартою потрібно зазначати інші обставини, окрім тих, які були раніше встановлені. Вважає, що якщо не доведено нових ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в дію вступає презумпція на користь звільнення.
Також вказував, що у разі звільнення його з-під варти, він буде забезпечений роботою, оскільки у нього є заява з підприємства про взяття його на поруки. Перебуваючи в СІЗО, він, по можливості донатить на ЗСУ, а якщо його звільнять з-під варти, він зможе ще більше донатити.
Стверджував, що застава забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків.
До апеляційної скарги ОСОБА_6 додав ксерокопію чеку про перерахування на підтримку Збройних сил України коштів в розмірі 5000 гривень.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 в режимі відео конференції, його захисника, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Садгірського районного суду м. Чернівців знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12022260000000148 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 27, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27, ч.4 ст. 187, ч.5 ст. 185 КК України та інших осіб.
Інкриміновані ОСОБА_6 злочини є тяжким та особливо тяжкими і за їх вчинення передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна.
Стороною обвинувачення було дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження докази свідчать про об'єктивний зв'язок ОСОБА_6 із вчиненням кримінальних правопорушень та обґрунтованість пред'явленої йому підозри.
Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зазначеним у частині першій вказаної статті.
Відповідно до вимог ст. 183 ч.1 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.
Метою і підставою продовження строку тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На цьому етапі для продовження особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою достатньо наявність доказів того, що існують ризики можливої протиправної поведінки підозрюваного, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновку, що є достатні підстави вважати, що ризики, які були наявні при обранні запобіжного заходу ОСОБА_6 та, які передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, а існують і на даний час.
А тому інші, більш м'які запобіжні заходи, у тому числі і домашній арешт, не забезпечить досягнення мети застосування запобіжного заходу.
Врахувавши дані про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованих йому злочинів, вагомість доказів щодо пред'явленого обвинувачення, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, покарання, яке може бути призначено ОСОБА_6 в разі засудження останнього, а також те, що судовий розгляд цього кримінального провадження не завершено, не допитано свідків, суд обґрунтовано зазначив, що перебуваючи на волі, обвинувачений також може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що саме тримання під вартою спроможне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Що стосується доводів апелянта про можливість застосування до нього застави, то вони є необґрунтовані.
Відповідно до ст. 183 ч.4 КПК України, слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину з погрозою застосуванням насильства над потерпілим, суд обґрунтовано не застосував альтернативний запобіжний захід у виді застави. Підстав для зміни оскаржуваної ухвалі в цій частині також немає.
Доводи, що наведені в апеляційній скарзі, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень та наявність ризиків, що зазначені вище, не дають підстав для скасування ухвали суду та обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу.
А тому в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
В задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 відмовити, а ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівців від 13 березня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12 травня 2025 року, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2
Копія. Згідно з оригіналом: суддя