Провадження № 2-з/641/10/2025 Справа № 641/603/24
21 березня 2025 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ященко С.О.,
за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бабій Л.В. про забезпечення позову по цивільній справі № 641/603/24
позивач за первісним позовом: ОСОБА_1
відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2
третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради
про визначення місця проживання дитини,
позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2
відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1
третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради
про визначення місця проживання дитини,
Адвокат Сенаторов М.В. за допомогою підсистеми "Електронний суд" звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ДССД ХМР, в якому просить визначити місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.02.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому вона просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 разом з нею.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , та об'єднано їх в одне провадження.
Представником ОСОБА_1 адвокатом Бабій Л.В. подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб з 10-00 години першого дня місяця і по 10-00 годин кожного десятого дня місяця безперервно до 30.08.2025 року, а в липні 2025 року з 10-00 години 01.07.2025 року по 10-00 годину 20.07.2025 року, за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_1 для зустрічей дитини з батьком у встановлений судом графік побачень.
В обґрунтування зазначеної заяви посилається на те, що позивач та відповідач мають складні стосунки, що впливає на дитину. Мати не дає позивачу бачитись з дитиною і про те, що дитина знаходиться у Німеччині стало відомо під час розгляду даної справи, при отриманні зустрічного позову та додатків до нього. Навіть після звернення до суду з зустрічним позовом ОСОБА_2 недобросовісно відноситься до прав та обов'язків які на неї покладені як на сторону по справі. Вона не з'являлась на виклик органів Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, не надала необхідні документи для повного та всебічного розгляду питання щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 2018 року народження. Що також затягує розгляд справи. Також ОСОБА_2 надала суду пояснення та зазначила в зустрічному позові обставини які не відповідають дійсності і нічим не підтверджуються. Що говорить про її намагання заплутати суд та надати негативну характеристику батьку дитини. Тобто вона ставить свої амбіції в пріоритет перед інтересами дитини та правами ОСОБА_1 як батька. Першого вересня ОСОБА_6 піде до школи і батько втрачає можливість у вільному спілкуванні з дитиною перед навчальним процесом та обговорення з ним такої важливої події у житті з дитиною.
ОСОБА_2 вивезла дитину без згоди батька закордон і не приймає ніяких дій для встановлення контакту між батьком та дитиною, а навпаки всіляко продовжує вчиняти дії для унеможливлення їх спілкування. Визначити порядок участі батька у спілкування з дитиною органами опіки неможливий у зв'язку з поведінкою ОСОБА_2 (не явкою до Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, не надання відповідних документів, не надання дитини для встановлення її думки), навіть в разі встановлення такого порядку, вона не буде його виконувати, оскільки зараз вона має можливість забезпечити спілкування сина з батьком, але ухиляється від такого. Водночас, поки триває судовий розгляд, син ОСОБА_6 страждає через втрату зв'язку з батьком, чим завдається значна шкода його психічному здоров'ю.
Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та доводи в її обґрунтування, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що сторони по справі мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На теперішній час дитина ОСОБА_7 проживає разом з матір'ю ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 .
Між батьками виник спір стосовно визначення місця проживання дитини, кожен з батьків в межах цієї справи просить визначити місце проживання дитини з ним.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини перша й друга статті 149 ЦПК України).
Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особи, які беруть участь у справі, мають можливість уникнути реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечений судовий захист законних прав, свобод та інтересів цих осіб. Важливим є об'єктивне існування таких ризиків, а також те, що застосування заходів забезпечення позову дійсно необхідне, що без їхнього застосування права, свободи та законні інтереси заявника клопотання будуть порушені, що підтверджують належні та допустимі докази. Також важливо, щоб цей заявник не мав на меті зловживання процесуальними правами та порушення законних прав іншого учасника справи, до якого мають бути застосовані зазначені заходи. Його метою має бути створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, механізм забезпечення позову передбачає, що учасники спору повинні: належно обґрунтувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову; зазначити обставини, які засвідчують те, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтвердити такі обставини належними та допустимими доказами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20).
Заходи забезпечення позову суд вживає для того, щоб гарантувати виконання його можливого рішення. Такі заходи належить застосовувати лише за необхідності, оскільки безпідставне звернення до них може зумовити порушення прав та законних інтересів інших осіб, зокрема учасників справи. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має: з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження його вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що у сторін дійсно є спір й існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; встановити обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, цим вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття відповідних заходів із тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування останніх зумовлюється обставинами справи, за яких незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків із дитиною є співмірним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21, від 5 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо його застосування забезпечує: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17).
Вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні стосовно дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці до одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав'язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім'ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо.
Підстави забезпечення позову є суб'єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.
Батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 зазначено, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямоване на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з дитиною, а матір не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2024 року по справі № 357/14099/23 зауважує, що заходи забезпечення позову у справі про визначення місця проживання дитини полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи проживає окремо від доньки. Такі заходи спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з тим із її батьків, з ким вона на час вирішення спору не проживає.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення батьку можливості бачитися та спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_5 , який проживає з матір'ю, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим. Такі зустрічі мають сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька з його сином, і це відповідатиме найкращим інтересам останнього.
При цьому, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Суд зазначає, що принцип диспозитивності застосовний і до відносин із забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 17 лютого 2021 року по справі № 135/1682/16-ц, постанову від 6 листопада 2024 року по справі № 357/14099/23).
У заяві представник ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 без присутності матері ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб з 10-00 години першого дня місяця і по 10-00 годин кожного десятого дня місяця безперервно до 30.08.2025 року, а в липні 2025 року з 10-00 години 01.07.2025 року по 10-00 годину 20.07.2025 року, за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
На теперішній час дитина ОСОБА_7 проживає разом з матір'ю ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відстань між місцем проживання батька у м. Харкові, за яким він просить встановити зустрічі з сином, та теперішнім місцем проживання дитини у м. Ейленбург, Німеччина, складає приблизно 2000км.
У разі встановлення запропонованого представником ОСОБА_1 адвокатом Бабій Л.В. місця та графіку зустрічей з дитиною, ОСОБА_5 необхідно буде два рази на місяць подолати значну відстань від його місця фактичного проживання до місця побачень.
Щодо тривалості зустрічей батька з сином, суд зазначає, що у заяві, враховуючи вік дитини та його тривале проживання окремо від батька, не наведені обставини щодо збереження емоційних стосунків батька з його сином (спілкування протягом останнього часу по телефону або іншими засобами комунікації), а тому і доцільність перебування з батьком протягом тривалого періоду (10-20 днів).
Крім того, у м. Харкові на теперішній час зберігається складна безпекова ситуація через обстріли з боку рф, що також має бути враховано при вирішенні питання щодо можливості встановлення зустрічей за місцем проживання батька.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у визначений у заяві про забезпечення позову спосіб встановлення зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 не є доцільним та не буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, відсутні підстави для самостійного визначення судом іншого способу забезпечення позову, про що звернуто увагу у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2024 року по справі № 357/14099/23.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у наведений ОСОБА_1 спосіб, а тому відповідна заява представника ОСОБА_1 адвоката Бабій Л.В. задоволенню не підлягає.
При цьому, позивач не позбавлений можливості повторно звернутися з заявою про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України,
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Бабій Л.В. про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя С. О. Ященко