П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18895/24
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Лук'янчук О.В., розглянувши апеляційну скаргу 297 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до 297 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
На зазначене рішення суду 297 комендатури охорони та обслуговування подала апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки апелянтом не надано доказів сплати судового збору відповідно до вимог Закону України “Про судовий збір», а також пропущено строк звернення до суду.
Щодо сплати судового збору, суд зазначає, що ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України “Про судовий збір».
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Як вбачається з матеріалів справи, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення двох позовних вимог немайнового характеру.
Згідно п.1 ч.3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4% від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року - 3028 грн. 00 коп.
Водночас, частиною 3 статті 4 Закона України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, в даному випадку, становить 2906,88 грн ((3028 х 0,4) х 2 х 150% х 0,8%).
Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду повинно бути перераховано або внесено на рахунок № UA678999980313101206081015758, отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101 (ЄДРПОУ 37607526), банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101
Натомість апелянтом в апеляційній скарзі зазначено про відстрочення сплати судового збору з посиланням на те, що з введенням в країні воєнного стану значно збільшились витрати на озброєння, що призвело до зменшення видатків на сплату судового збору та збільшення звернень військовослужбовців до судів. Наразі у Міністерстві оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки», оскільки виділені асигнування на 2024 рік вичерпано.
Розглянувши заявлене клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України “Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відсутні.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду апеляційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Подані заявником докази не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
Суд звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Щодо посилань скаржника на обставину введення воєнного стану суд зазначає, що будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб'єктом владних повноважень у зв'язку із введенням воєнного стану в України до Закону України “Про судовий збір» та/або КАС України не внесено та не змінено порядок сплати судового збору.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови, за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що 297 комендатурою охорони та обслуговування пропущено строк на апеляційне оскарження судового рішення від 07.01.2025 року.
Так, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням, можуть скористатися правом його оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, 297 комендатура охорони та обслуговування вперше подала апеляційну скаргу в межах строку, встановленого ч.ч.1,2 ст.295 КАС України.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 року вказана апеляційна скарга залишена без руху з підстав несплати судового збору та надано строк для усунення недоліків 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали суду.
Станом на 11.03.2025 року ухвала про залишення апеляційної скарги без руху виконана не була, а тому ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 року апеляційну скаргу повернуто апелянту.
14.03.2025 року 297 комендатурою охорони та обслуговування вдруге подано апеляційну скаргу.
До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування клопотання зазначено, що первісну апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору. Водночас, у зв'язку з тим, що виділені асигнування на 2024 рік вичерпано, кошти для сплати судового збору так і не надходили. Скаржником недоліки апеляційної скарги усунуті не були, а тому ухвалою суду від 11.03.2025 р. апеляційну скаргу повернуто апелянту. Також зауважено, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд приходить до наступного.
Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Оцінка судом обставин, з яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема на нормах статті 8 КАС, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.
Судом встановлено, що 297 комендатура охорони та обслуговування вже реалізовувала своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі. Однак, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 скарга була повернута апелянту. Зазначену ухвалу суду апелянту було доставлено до електронного кабнету 11.03.2025 р . о 20:46 год., згідно п.2 ч.6 ст. 251 КАС України, ухвала суду від 11.03.2025 р. вважається врученою скаржнику 12.03.2025 р.
Судом встановлено, що повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлено невиконанням скаржником вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору. При цьому, звертаючись повторно з апеляційною скаргою, скаржник повторно не усунув недоліки, котрі були підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказана правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
Варто зазначити, що за інформацією Реєстру підтверджень сплат судового збору ДКСУ КП ДСС, апелянт здійснював сплату судового збору за подання апеляційних скарг у березні 2025 року. Натомість у даній справі апелянтом протягом трьох місяців не вчинено дій для сплати судового збору.
Крім того, апелянтом в клопотанні про поновленні строку на апеляційне оскарження зазначено про те, що слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелюванння процесуальних вимог, встановлених законом.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини провів межу між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 (справа № 11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
В свою чергу, застосування вимог щодо належного оформлення апеляційної скарги, зокрема в частині сплати судового збору не можна вважати надмірним формалізмом.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Суд апеляційної інстанції, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення.
Суд враховує, що скаржник подав первісну апеляційну скаргу у строк, встановлений ст.295 КАС України, а після повернення вказаної апеляційної скарги повторно звернувся до суду у дводенний строк, що свідчить про відсутність зволікань апелянта у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення. Однак, з огляду на те, що скаржником повторно не усунуто недоліки, котрі були підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, а сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу; суд доходить до висновку, що вказані обставини окремо не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та, як наслідок, на можливість поновлення строку звернення до суду.
Враховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
За змістом ч.3 ст.298 КАС України вбачається, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку (10 днів з моменту отримання ухвали суду) для подання доказів сплати судового збору та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших причин такого пропуску та наданням на підтвердження цього відповідних доказів.
Керуючись ст.ст. 196, 296, 298 КАС України, суддя, -
У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу 297 комендатури охорони та обслуговування залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги 10 днів з дня отримання даної ухвали суду.
Роз'яснити апелянту, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику, а якщо заяву про поновлення строку не буде подано у визначений строк або причини пропуску строку буде визнано судом не поважними, то відповідно до ст. 299 КАС судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Лук'янчук