П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8519/23
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шевчук О. А.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі за позовом адвоката Ткаченка Василя Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2023 року адвокат Ткаченко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової академії (м. Одеса) (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.12.2018, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);
-зобов'язати відповідача нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.12.2018 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
В обґрунтування заявлених позовних вимог адвокат зазначає, що під час проходженні військової служби ОСОБА_1 не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалося грошове забезпечення.
Мотивуючи вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити його довірителю індексацію грошового забезпечення за спірний період із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) адвокат указує вважає, що базовим місяцем, при її розрахунку, повинен бути березень 2018 року, оскільки на законодавчому рівні, посадові оклади військовослужбовців були підвищені з 01.03.2018.
Далі адвокат, в обґрунтування вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити його довірителю індексацію грошового забезпечення за спірний період абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, указує, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, а тому відповідно до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 відповідач повинен виплатити фіксовану індексацію грошового забезпечення, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Посилаючись на позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 20.04.2019 у справі № 320/8554/21, адвокат зауважує на тому, що не дотримання відповідачем вимог Порядку №1078 призвело до того, що грошове забезпечення виплачене його довірителю у значно меншому розмірі.
Наведене, на переконання адвоката, призвело до порушення його прав, оскільки пункт 1 статі 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.12.2018 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.12.2018 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, а також з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
Вирішуючи спір суд першої інстанції, виходив із того, що згідно положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у спірний період у законодавчо встановленому розмірі.
Також суд підкреслив, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовця і відповідно до положень законодавства, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Покликаючись на положення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначив, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, це є підставою для нарахування й виплати військовослужбовцю індексації-різниці у фіксованому розмірі.
Суд указав, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, а тому з огляду на встановлені положеннями Порядку №1078 правила й умови нарахування індексації, за вказаний період відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
В апеляційній скарзі, Військова академія, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення та взагалі заперечує право позивача на виплату такої індексації у спірний період.
По-перше, скаржник зазначає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
У свою чергу, як указує скаржник, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України за спірний період у Міністерства оборони України не було.
По-друге, скаржник не погоджується із висновками суду щодо зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Зокрема, скаржник зазначає, що індексація грошового забезпечення не може вважатись тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» оскільки вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключенні зі списків особового складу.
Скаржник зауважує на тому, що позивач не оскаржував ані наказ про звільнення, ані наказ про виключення зі списків особового складу, що свідчить про те, що останній погодився із проведеним з ним розрахунком при звільненні, в тому числі в частині щодо індексації грошового забезпечення.
Отже, на переконання скаржника, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 відсутні
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористався.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 29.12.2018 проходив військову службу Військовій академії (м. Одеса) на посаді старшого викладача кафедри бронетанкової техніки факультету підготовки спеціалістів високомобільних десантних військ Військової академії.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.12.2018 № 598 підполковник ОСОБА_1 , звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу.
Відповідно до наказу начальника Військової академії (м. Одеса) (по стройовій частині) від 29.12.2018 № 276 позивач виключений зі списків особового складу Військової академії та всіх видів забезпечення з 29.12.2018.
Під час проходження військової служби відповідач не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення, у зв'язку з чим позивач оскаржив таку бездіяльність у судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі №420/11986/21 визнано протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01.01.2016 по 28.12.2018 індексацію грошового забезпечення.
Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.12.2018 індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.
В задоволенні позовних вимог щодо застосування базових місяців - січень 2008 року та березень 2018 року, суд першої інстанції відмовив.
На виконання даного рішення відповідач провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.
При цьому, базовим місяцем для виплати індексації визначений січень 2016 року.
14.09.2022 ОСОБА_1 оскаржив такі дії у судовому порядку, просив визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса), щодо ненарахування та невиплати за період з 01.01.2016 по 28.12.2018 індексації грошового забезпечення у повному обсязі, із визначенням місяцем, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з врахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату за період з 01.01.2016 по 28.12.2018 індексації грошового забезпечення у повному обсязі, з врахуванням виплачених сум, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі №420/12847/22 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
У задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 28.12.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, суд відмовив. Дане рішення набрало законної сили 17.04.2023.
Оскільки за період з 01.03.2018 по 29.12.2018 позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, останній звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Відповідаючи на основний довід скаржника про відсутність у позивача права на виплату індексації-різниці грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 29.12.2018, згідно положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів керується наступним.
Так, Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статей 1, 2 Закон № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Приписи частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлюють, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі і вище - Закон №1282-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення №1078 (далі і вище Порядок №1078).
Згідно пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Зокрема, слід звернути увагу на те, що з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Відповідно до пункту 6 Порядку№1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналізом вищевикладених норм можна дійти висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12.12.2018 по справі №825/874/17 .
Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 щодо підстав виплати та розміру так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні.
У цій справі Верховний Суд зазначив, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Отже, із системного аналізу пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що відповідною нормою врегульовано виплату індексації-різниці, право на яку виникає у особи в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
При цьому, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Тому, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, доводи скаржника про відсутність підстав для виплати індексації є безпідставними.
Між тим, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
В свою чергу, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, суб'єкту владних повноважень належало вирішити питання наявності у позивача право на отримання суми індексації-різниці.
При цьому, сторонами у справі не заперечується, що суб'єктом владних повноважень не нараховувався та не виплачувався позивачу відповідний вид індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року 29.12.2018.
Колегія суддів зауважує, що в позовній заяві вимоги про нарахування індексації -різниці грошового забезпечення у відповідному розмірі за спірний період не заявлялися, позаяк, як установив суд першої інстанції, відповідач не надав доказів на спростування оскаржуваної бездіяльності.
Також колегія суддів враховує, що скаржник жодних доводів стосовно того, що у позивача відсутнє право на виплату фіксованої індексації з огляду на те, що розмір підвищення грошового доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року перевищив розмір суми індексації, що мала скластися в цьому місяці, в апеляційній скарзі не наводить, у зв'язку з чим, керуючись положеннями статті 308 КАС України, колегія суддів оцінює рішення суду тільки в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач має право на отримання суми індексації-різниці за спірний період за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Далі скаржник аргументуючи відсутність у позивача прав на виплату індексації посилається на те, що індексація грошового забезпечення не може вважатися складовою грошового забезпечення військовослужбовця через її непостійність.
Колегія суддів такі доводи скаржника оцінює критично, оскільки відповідно до Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, також вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
Також колегія суддів не приймає доводи скаржника про те, що позивач не оскаржував наказ про звільнення з військової служби, а тому не має права на отримання індексації грошового забезпечення, оскільки вказані обставини жодним чином не обмежують права позивача на звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченої частини грошового забезпечення, без обмеження будь-яким строком звернення до суду (за нормативного регулювання, що діяло на момент звернення позивача до суду).
Посилання ж в апеляційній скарзі на відсутність фінансової можливості щодо виплати індексації грошового забезпечення, колегія суддів також оцінює критично, оскільки згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і саме із виплатою індексації заробітної плати (грошового забезпечення) законодавцем пов'язано реалізацію роботодавцем гарантій щодо оплати праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Крім того, слід зазначити, що реалізація особою права на виплату грошового забезпечення не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та постанові від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17.
З цього приводу колегія суддів вважає також доречним зауважити, що відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, посилаючись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, доки відповідні положення є чинними (п.23). Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
З огляду на наведене вище, слід констатувати, що доводи покладені в обґрунтування апеляційної скарги щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у спірний період є необґрунтованими.
Апеляційний суд вважає, що надав оцінку визначальним доводам апеляційної скарги та не знаходить підстав для її задоволення. Інші доводи та посилання зазначені скаржником в апеляції є несуттєвими та не мать принципового значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі за позовом адвоката Ткаченка Василя Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя О. А. Шевчук
Повне судове рішення складено 20.03.2025.