Провадження № 22-ц/803/3211/25 Справа № 202/6315/24 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
19 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення сплаченої матеріальної допомоги (суддя першої інстанції Руденко В.В.)
У травні 2024 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення сплаченої матеріальної допомоги, в якому просила стягнути з відповідачки на свою користь суму матеріальної допомоги у розмірі 100000,00 грн., яка сплачується членам сім'ї загиблого (померлого) внаслідок агресії російської федерації.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення сплаченої матеріальної допомоги задоволено та вирішено питання щодо судових витрат.
Із вказаним рішенням суду не погодилась відповідачка та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного з'ясування обставин справи.
Скаргу мотивує тим, що отримані нею кошти були витрачені на поховання чоловіка.
ОСОБА_2 участі у витратах на поховання ОСОБА_3 не приймала, грошових коштів на придбання атрибутів для поховання не надавала, всі витрати сплачено особисто відповідачкою на суму 377610,00 грн.
Вказує, що розглядаючи справу без повідомлення учасників справи суд обмежив її у праві надавати пояснення та надавати докази.
ОСОБА_1 просила рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Від позивачки відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Мазур О.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду без змін.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступного.
Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув син позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.11.2023 року № О-89, до облдержадміністрації із заявою про надання матеріальної допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 звернулась його дружина ОСОБА_1 . У заяві вона зазначила, що у загиблого залишилась лише донька ОСОБА_3 , яка дала згоду на те, щоб її частка матеріальної допомоги була перерахована на рахунок її матері.
Рішенням обласної комісії з питань з питань надання допомоги незахищеним верствам населення та особам, які опинились у складних життєвих обставинах від 28.07.2023 № 16, ОСОБА_1 було надано матеріальну допомогу у повному розмірі 300000, 00 грн., яку перераховано 31.07.2023 на особистий рахунок, відкритий у банківській установі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того,що позивач має правові підстави на отримання матеріальної допомоги як член сім'ї - мати загиблого внаслідок військової агресії РФ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а матеріальна допомога розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, з яких також є ОСОБА_1 та її донька.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно П. 4 розділу II Порядку надання матеріальної допомоги членам сімей цивільних громадян, загиблих (померлих) внаслідок військової агресії Російської Федерації затвердженого 06 березня 2023 року № 98/0/527-23, передбачено, що якщо після призначення та виплати матеріальної допомоги у повному розмірі за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання перерозподілу суми матеріальної допомоги вирішується безпосередньо членами сім'ї загиблого за взаємною згодою або в судовому порядку.
Відповідно до вищевказаного Порядку, матеріальна допомога є одноразовою та надається з метою соціальної підтримки членів сімей цивільних громадян, загиблих (померлих) внаслідок військової агресії російської федерації, які були зареєстровані та проживали в Дніпропетровській області.
У пунктах 2,3 розділу І Порядку зазначено, до членів сім'ї загиблого (померлого), яким цим Порядком передбачено надання матеріальної допомоги, належать такі особи: чоловік (дружина) загиблого (померлого); діти загиблого (померлого), в тому числі повнолітні; батьки загиблого (померлого); неповнолітні рідні брати та сестри загиблого (померлого). Матеріальна допомога надається відповідно до підпункту 11.7 пункту 11 Переліку завдань і заходів Комплексної програми соціального захисту населення Дніпропетровської області на 2020 - 2024 роки, затвердженої рішенням Дніпропетровської обласної ради від 13 грудня 2019 року № 534-20/VІІ, у межах коштів, передбачених на зазначені цілі в обласному бюджеті на відповідний рік.
У пункті 4 розділу ІІ вказаного Порядку зазначено, що сім'ям загиблих (померлих) виплачується матеріальна допомога, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у пункті 3 розділу І цього Порядку.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Як було встановлено матеріалами справи та не заперечується учасниками справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув син позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням обласної комісії з питань з питань надання допомоги незахищеним верствам населення та особам, які опинились у складних життєвих обставинах від 28.07.2023 № 16, ОСОБА_1 було надано матеріальну допомогу у повному розмірі 300000, 00 грн., яку перераховано 31.07.2023 на особистий рахунок, відкритий у банківській установі.
Матеріали справи не містять доказів отримання позивачкою допомоги у зв'язку із загибеллю сина.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що нараховані та сплачені відповідачці ОСОБА_1 . Департаментом соціального захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації 300000 гривень є матеріальною допомогою членам сімей цивільних громадян, загиблих (померлих) внаслідок військової агресії РФ, які повинні бути розподілитись у рівних частинах між матір'ю, дружиною та донькою загиблого, однак вищевказані кошти відповідачка отримала у повному обсязі, що у даному випадку є порушенням прав матері загиблого на отримання грошової допомого, а отже апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки не отриманих нею коштів у розмірі 100000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачка витратила на поховання чоловіка 377610,00 грн., що перевищує суму отриманої допомоги, суд не враховує, оскільки у даному випадку дані аргументи не є предметом розгляду даної справи, через те, що предметом розгляду даної справи є неотримання позивачкою виплат у зв'язку із загибеллю сина.
Так, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду справи вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.
Висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідачкою належним чином не спростовано наведені у даному рішенні обставини, а тому апеляційний суд вважає, що районний суд дійшов обґрунтованого задовольнивши позовні вимоги.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,
Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська
Повний текст судового рішення складено 19 березня 2025 року.
Головуючий-суддя О.В. Халаджи