Провадження № 22-ц/803/2201/25 Справа № 176/2624/24 Суддя у 1-й інстанції - Крамар О. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
19 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Халаджи О.В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання дій АТ «Дніпропетровськгаз» протиправними та зобов'язання вчинити певні (суддя першої інстанції Крамар О.М.),
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання дій АТ «Дніпропетровськгаз» протиправними та зобов'язання вчинити певні, в якому з урахуванням уточнених вимог просив визнати незаконними дії акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» щодо монтажу загально будинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» за власні кошти встановити на об'єкту побутового споживача у квартирі АДРЕСА_2 індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» за власні кошти встановити по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 , індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу.
У задоволенні іншої частини вимог щодо визнання незаконними дії Акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою комерційного обліку та нараховані за ним об'єми природного газу - відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На вказане рішення суду представником ТОВ «Газорозподільні мережі України» - Липовим С.М., була подана апеляційна скарга, в якій він вказав, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права.
Скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано той факт, що до 01.10.2023 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» не являлось діючим Оператором ГРМ, не було стороною Типового договору розподілу природного газу. ТОВ «Газорозподільні мережі України» не є правонаступником АТ «Дніпропетровськгаз» та не несе відповідальність за вчинення будь-яких дій останнім, чи невиконання обов'язків.
Зазначає, що позивач не звертався до апелянта та не висловлював волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу.
ОСОБА_2 просив рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. У судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Інші учасники справи до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі Договору купівлі-продажу квартири №127 від 16 січня 2024 року. /а.с.6/
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав №240709600 від 16.01.2021 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №127 від 16.01.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В. /а.с.7/
ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме використовує природний газ з метою приготування їжі, за об'єктом споживання - АДРЕСА_3 , та сплачує рахунки за спожитий природний газ. /а.с.8-10/
Відповідач є оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням в необхідних об'ємах (обсягах).
Листом АТ «Дніпропетровськгаз» №ЛВ-1234-Дн/0724 від 22.07.2024 року (у відповідь на звернення від 15.07.2024 року) позивачу було відмовлено у встановленні індивідуального лічильника газу за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки споживачі будинку вже забезпечені комерційним обліком за рахунок Оператора ГРМ та роз'яснено позивачу, що він може встановити індивідуальний лічильник газу за власні кошти або за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством. /а.с.11/
Встановлено, що обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) були визначені пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому приміщенні у відповідності до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2002 року №620.
Відповідно до листа АТ «Дніпропетровськгаз» від 22 липня 2024 року за №Лв-1234-Дн/0724 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у встановленні індивідуального лічильника газу. /а.с.11/
У відзиві на позовну заяву ТОВ «Газорозподільні мережі України» зазначає, що ТОВ є оператором ГРМ в особі Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України». Вважають, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними, оскільки позивач не звертався до них та не висловлював своє волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу.
Ухвалюючи рішення в частині зобов'язання ТОВ «Гозорозподільні мережі України» встановити індивідуальний комерційний вузол обліку газу, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» вже не має повноважень на виконання робіт щодо встановлення індивідуального лічильника газу.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Як передбачено ст. 21 цього ж Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до п.п.3,4,7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; норми споживання комунальних послуг (далі - норми споживання) - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Згідно ст.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.
Як передбачено ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, суб'єктами цього Закону є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року; у подальшому вказаний строк було продовжено.
Розподіл природного газу побутовому споживачеві ОСОБА_1 здійснює АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», відповідно до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2498 від 30 вересня 2015 року, фактом згоди приєднання до якого відповідно до п.1.3 цього Договору, був сплачений рахунок Оператора ГРМ та споживання природного газу.
Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу споживачам, а саме: Розділом IV. Ціна, порядок обліку та оплати природного газу, Розділом V. Права та обов'язки споживача та Розділом VІ. Права і обов'язки постачальника. Зміст типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500, констатує, що права та обов'язки для всіх споживачів є ідентичними.
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк.
У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: споживач - фізична особа, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання.
Позивач приєднався до вказаного Типового договору, оскільки споживає природний газ та сплачує рахунки за спожитий природний газ за вказаною адресою. /а.с.8-10/
Відповідно до п.1 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС - Порядок комерційного обліку газу по об'єктах побутових споживачів (населення), визначення фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу, з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494 (далі Кодекс), оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Відповідно до положень п.1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між оператором газорозподільних систем та споживачем (суміжним суб'єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).
Пунктом 2 глави 5 розділу ІІІ Кодексу встановлено, що межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.
З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до частин другої, третьої статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Згідно глави 5 розділу ІХ Кодексу, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.
Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.
Відповідно до розділу ІІІ п.5.1 Кодексу ГРС межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб'єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).
Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов'язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.
За відсутності акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об'єктами суміжних суб'єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об'єкти, зобов'язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.
Власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з Оператором ГРМ, до об'єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання.
Згідно з п.1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками Оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до ГРМ, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі Договору купівлі-продажу квартири №127 від 16 січня 2021 року. /а.с.6,7/
ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме використовує природний газ з метою приготування їжі, за об'єктом споживання - квартира АДРЕСА_2 .
15 липня 2024 року на адресу АТ «Дніпропетровськгаз» позивачем було направлено інформаційний запит щодо можливості встановлення по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_2 , індивідуального лічильника природного газу.
Однак, згідно листа АТ «Дніпропетровськгаз» від 22 липня 2024 року за №Лв-1234-Дн/0724 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у встановленні індивідуального лічильника газу. /а.с.11/
В ході розгляду даної справи судом встановлено та не спростовано жодними належними і допустимими доказами факт невиконання відповідачем АТ «Оператор Газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» обов'язку з встановлення індивідуального газового лічильника позивачу ОСОБА_1 у строки, передбачені законом, тобто до 01 січня 2023 року.
Відповідно до Постанови НКРЕКП від 29 вересня 2023 р. № 1771 АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» (код ЄДРПОУ 03340920) зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 844, у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб'єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію. Таким іншим суб'єктом є ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Також слід зазначити, що вказаною постановою зобов'язано АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» до 31 грудня 2023 року передати відповідно до договору (конфіденційна інформація) грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» на праві власності, для забезпечення виконання ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 44907200) невиконаних АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» зобов'язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходів державного контролю НКРЕКП діяльності АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» у 2021 - 2023 роках, зокрема:
В розумінні ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право, окрім іншого, на захист своїх прав державою, а також на звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення в частині зобов'язання відповідача встановити індивідуальний лічильник, який виявив бажання мати позивач та у встановленні якого йому було відмовлено листом від 22.07.2024 року, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до такого висновку, оскільки від узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі №214/2435/17 (провадження №14-347цс18), в якій зазначено, що «зі змісту статті 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу. Стаття 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, так як розгляд справи по суті завершився до внесення змін щодо строку встановлення лічильників таким споживачам».
При цьому, внесення змін до вищевказаного закону, яким строк забезпечення встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, було змінено спочатку з "2018 року" по "2021 рік" а у подальшому з “01 січня 2021 року» до “01 січня 2024 року», не свідчить про відсутність порушення прав позивача.
Колегія суддів зазначає, що метою дії судової гілки влади є саме забезпечення та дотримання прав людини, що звертається за відповідним захистом. Суди, вирішуючи той чи інший спір повинні уникати формалізму та діяти, перш за все, із принципів справедливості та гуманізму, оскільки кожен закон створюється з метою поліпшення існування та взаємодії людей як між собою, так і з державними органами, підприємствами тощо.
Колегія суддів вважає, що оскільки постановою НКРЕКП від 29.09.2023 року № 1771 було зобов'язано АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» до 31 грудня 2023 року передати відповідно до договору (конфіденційна інформація) грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» на праві власності, для забезпечення виконання ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 44907200) невиконаних АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» зобов'язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, зобов'язавши апелянта встановити позивачу лічильник, оскільки дана вимоги АТ «Дніпропетровськгаз» відповідно до норм закону виконана не була, а отже саме на ТОВ «Газорозподільні мережі України» покладений обов'язок з встановлення лічильників газу і відповідач повинен вживати заходів щодо залучення джерел фінансування цих робіт, а покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» залишити без задоволення.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська
Повний текст судового рішення складено 19 березня 2025 року.
Головуючий-суддя О.В. Халаджи