справа № 753/20314/24
головуючий у суді І інстанції Заруба П.І.
провадження № 33/824/963/2025
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
12 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Козлова Павла Борисовича на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 26 вересня 2024 року о 20-й годині 20 хвилин в м. Києві, просп. Миколи Бажана, 1-а, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння пальців рук. Від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці, чим порушив пункт 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Козлов П.Б. подав апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Покази допитаного інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Полку 2 УПП в місті Києві ОСОБА_2 істотно відрізняються від зазначених в описовій частині оскаржуваної постанови.
Судом не надано оцінки тому, що свідок ОСОБА_2 повідомив суду що відчував від ОСОБА_1 різкий запах сльозогінного газу і не чув запаху алкоголю. У рішення суду ця важлива обставина не зазначена взагалі і оцінка судом їй не надана.
Вказує, що суд першої інстанції не мав належних доказів для висновку про те що ОСОБА_1 керував (був водієм) транспортного засобу. Відео з камер паркувального майданчику за адресою складання протоколу, камери системи «Безпечне місто» тощо або покази свідків не надані і не вказують конкретну особу водія.
З фактичних даних протоколу ЕПР 1 № 137506 і долучених карток на автомобіль вбачається, що власник автомобіля, яка і була водієм автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 надавала відповідні письмові пояснення до справи, що підтверджується на 32 хв. 16 сек. долученого до справи доказу - відеозапису з камери.
Однак, як вказав під час допиту у суді першої інстанції інспектор 2 взводу 1 роти 1 батальйону Полку 2 УПП в місті Києві ОСОБА_2 , указані пояснення зникли і замість них у провадженні перебуває рапорт без дати і резолюції.
Свідок ОСОБА_4 погодився на пропозицію інспектора дати пояснення що саме чоловік був водієм. При цьому, інспектор ОСОБА_2 відмовився отримати реальний доказ фактичних обставин, а саме: відеозапис з камери очевидців посилаючись на невідомі «процедури».
Свідок ОСОБА_4 у своїх показах суду зазначав що ОСОБА_1 не перебував в автомобілі під час бійки і підтвердив застосування сльозогінного газу саме на вулиці, а не в авто. Також свідок зазначає, що в автомобілі була дівчина. Жодних ознак алкогольного сп'яніння, за показами свідка ОСОБА_5 , у ОСОБА_1 також не було.
На 00 годин 36 хвилин 24 секунд відеозапису інспектор ОСОБА_2 отримав відомості від очевидців події про те що була бійка, але те що водієм був ОСОБА_1 неупереджені свідки не підтверджують.
Також, надані захисником Фоміним Д.І. дані вказують, що місце вчинення адміністративного правопорушення: проспект Миколи Бажана, 1А, м. Київ, зазначеного у протоколі, не відповідає фактичному місцезнаходженню транспортних засобів та учасників подій. Судом вказана обставина взагалі не досліджена, як і пояснення захисника Фоміна Д.І. у цілому.
Протокол складено за адресою: проспект Миколи Бажана 1 А, не дивлячись на те, що всі дії на відеозаписі тривають за адресою: вулиця Зарічна 1 А (або Г).
Випискою нейрохірургічного відділення КП «КМК ЛШМД» № 18915 встановлено що на момент розгляду справи і складання протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 137506 у ОСОБА_1 , серед іншого, був струс головного мозку та ушкодження обох очей.
Додатково до цього, відповідно до показів свідка ОСОБА_4 , саме він розпилив ОСОБА_1 в обличчя повний об'єм балону спеціального засобу «Терен 4М» та наніс удари в обличчя і голову після застосування газу.
Відеозаписом з боді-камери зафіксовано, що направлення на огляд не було оформлено і вручено ОСОБА_1 , але на цей час вже був складений протокол із зазначенням про ніби його відмову від проведення такого огляду.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було роз'яснено його права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що повинна робитися відмітка у протоколі.
Натомість, інспектор ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_1 що він має право на вибір: пройти огляд на місці; відмовитись від проходження огляду; пройти огляд в медичному закладі, і саме в такій послідовності.
Одночасно із цим, інспектор повідомив ОСОБА_1 що до нього їде слідчо-оперативна група, яку він повинен чекати. Всі ці події відбувалось без пояснень порядку проходження огляду на стан сп'яніння і роз'яснення наслідків відмови від проходження огляду тощо.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, вислухавши пояснення захисників ОСОБА_1 - адвокатів Козлова П.Б. та Фоміна Д.І., які підтримали вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, до протоколу серії ЕПР1 № 137506 додано:
карту обліку адміністративного правопорушення;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції;
письмові пояснення ОСОБА_4 ;
роздруківка з АРМОР на підтвердження видачі ОСОБА_1 посвідчення водія;
роздруківка з АРМОР, з якої вбачається, що власником транспортного засобу марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 ;
рапорт;
відеозапис, з нагрудних камер поліцейських.
Із переглянутого відеозапису вбачається, що працівники поліції прибули на виклик за адресою: м. Київ, просп. Бажана, 1-а. На місці відбувався конфлікт між ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_4 , який пояснив працівникам поліції, що ОСОБА_1 був за кермом транспортного засобу марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , який ледь не здійснив з ним зіткнення (14:29 хвилина відеозапису). Протягом першої години відеозапису поки працівники поліції виясняють ситуацію, відбирають пояснення у свідка. Працівник поліції запропонував ОСОБА_1 надати письмові пояснення (31:28 хв. відеозапису). Працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або у закладі охорони здоров'я, а також роз'яснив можливість відмовитися від проходження огляду (01:01:52 хв. відеозапису).
ОСОБА_1 відповів, що йому розбили губу, у зв'язку з чим він не може говорити (01:02:04 хв. відеозапису). Працівник поліції запропонував ОСОБА_1 кивнути головою і повідомити чи буде він проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 кивнув головою з ліва на право та попросив жестом працівника поліції вимкнути нагрудну камеру, однак працівник поліції відмовив йому у цьому.
ОСОБА_1 запитав працівника поліції, чи може він відмовитися від проходження огляду (01:02:32 хв. відеозапису) та у подальшому відмовився від проходження огляду (01:02:37 хв. відеозапису). Працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння (01:02:39 хв. відеозапису).
Працівник поліції, склавши протокол, ознайомлює з ним ОСОБА_1 роз'яснює суть правопорушення (01:25:09 хв. відеозапису). ОСОБА_1 відмовився від підпису у протоколі.
Правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Дійсно відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції зафіксовані події з моменту приїзду працівників поліції на виклик на місце зупинки транспортних засобів, де відбувся конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Однак ОСОБА_4 у своїх письмових поясненнях підтвердив, що транспортним засобом марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , керував ОСОБА_1 та через те, що ОСОБА_1 керуючи указаним транспортним засобом, перекрив дорогу ОСОБА_4 у них і виник конфлікт на дорозі.
Оцінюючи письмові пояснення ОСОБА_4 у сукупності з іншими доказами на предмет їх достовірності, апеляційний суд враховує відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції та складення відносно нього протоколу жодним чином не заперечив проти того, що транспортним засобом марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , керував саме він.
Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 двічі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не повідомив працівникам поліції про безпідставність їх пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння у зв'язку з тим, що він не керував транспортним засобом.
В апеляційній скарзі також зазначено, що транспортним засобом марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , керувала його власник - ОСОБА_3 , яка надавала відповідні письмові пояснення до справи, однак такі були втрачені.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 , яка була присутня на місці події та під час спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції і складення відносно ОСОБА_1 протоколу за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не повідомляла працівникам поліції про те, що саме вона була за кермом «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 та саме вона керувала цим транспортним засобом.
При цьому апеляційний суд вважає непереконливими та непослідовними доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 мовчазно зазначала про те, що функції водія виконувала саме вона, а не ОСОБА_1 , у своїх письмових поясненнях, не повідомивши це усно працівниками поліції, однак її письмові пояснення про це були втрачені та у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, факт керування указаним автомобілем не ОСОБА_1 , а іншою особою, яка б могла гіпотетично керувати транспортним засобом замість ОСОБА_1 , не підтверджено жодним доказом.
Щодо доводів про те, що на момент розгляду справи і складання протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 , серед іншого, був струс головного мозку та ушкодження обох очей, а також застосовано спеціальний засіб «Терен 4М», апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 Розділу І Інструкції визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Апеляційний суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп'яніння, перелік яких визначений у пункті 3 розділу І Інструкції.
Апеляційний суд враховує, що струс головного мозку, ушкодження обох очей та застосування сльозогінного газу очевидно могли вплинути за зовнішній вигляд, стійкість ходи та поведінку ОСОБА_1 .
Однак, серед ознак алкогольного сп'яніння у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено також «запах алкоголю з порожнини рота», яка стала підставою для вимоги працівника поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо доводів про те, що на відеозаписі зафіксовано, що направлення на огляд не було оформлено і вручено ОСОБА_1 , але на цей час вже був складений протокол із зазначенням про ніби його відмову від проведення такого огляду, апеляційний суд враховує таке.
Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, визначено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Однак, указаною Інструкцією не передбачено обов'язкового заповнення поліцейським та вручення водію направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я у разі відмови такого водія від проходження огляду.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у тому числі і в закладі охорони здоров'я, працівники поліції не мали обов'язку вручати йому направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я.
Сама лише наявність у матеріалах справи такого направлення із відміткою про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду не свідчить про те, що таке направлення, з урахуванням його відмови, мало бути йому вручене.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що при складенні протоколу ОСОБА_1 не було роз'яснено його права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, оскільки саме лише не роз'яснення прав, передбачених статтею 268 КУпАП, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
При цьому під час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 були забезпечені права, передбачені КУпАП, Конституцією України, його право на захист було забезпечено, розглянуто усі клопотання його захисників та усім їх доводам надано оцінку.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 наслідки його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння повністю спростовуються відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції (01:02:39 хв. відеозапису).
Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення неправильно зазначено адресу складення протоколу не підтверджені жодним доказом та не спростовує фактичні обставини.
Таким чином переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - це правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, суд першої інстанції обґрунтовано призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Козлова Павла Борисовича залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова