1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 12 березня 2025 року клопотання про поновлення троку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон «Iphone 14 Pro» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ; ноутбук «MackBook Air» А1466; грошові кошти в розмірі 16700 доларів США, 67300 ЄВРО.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зобов'язати сторону обвинувачення повернути вилучене майно ОСОБА_5 .
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що про існування поданого клопотання про арешт майна стороні захисту стало відомо після отримання відповіді на адвокатський запит, копію оскаржуваного рішення отримано 06 грудня 2024 року, апеляційну скаргу подано 10 грудня 2024 року. З цих підстав, апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.
В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги захисник зазначає, що арештоване майно вилучено незаконно, без ухвали слідчого судді, а в постанові про проведення обшуку необґрунтовано необхідність у проведенні такої процесуальної дії.
Стверджує, що у постанові слідчого про проведення обшуку не обґрунтовано зв'язок ОСОБА_5 з розслідуваними обставинами та йому про підозру не повідомлено.
Посилається на те, що вилучена комп'ютерна техніка та грошові кошти не мають відношення до операцій юридичних осіб, вказаних у клопотанні, натомість їх вилучення унеможливлює роботу ОСОБА_5 , подання належної податкової та іншої звітності та дистанційного навчання дітей.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна та власника майна, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження убачається, що 19 листопада 2024 року клопотання прокурора розглянуто у відсутність власника майна чи його представника, відомості про направлення копії ухвали слідчого судді, матеріали справи не містять. В обґрунтування клопотання про поновлення строку, апелянт зазначив, що про існування поданого клопотання про арешт майна стороні захисту стало відомо після отримання відповіді на адвокатський запит, копію оскаржуваного рішення отримано 06 грудня 2024 року, апеляційну скаргу подано 10 грудня 2024 року. Колегія суддів вважає, що з наведених підстав строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 14 квітня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022000000000455, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 254, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 369, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України, за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що службові особи групи компаній корпорації «ЮНІГРАН», та інші окремі проросійсько налаштовані громадяни, здійснюють фінансування дії, з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.
Досудовим розслідуванням встановлено, що власник корпорації «ЮНІГРАН» ОСОБА_11 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , має подвійне громадянство України та російської федерації (паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_4 виданий 18.03.2014) створив на території України протиправний механізм по виведенню грошових коштів отриманих шляхом ухилення від сплати податків за кордон з подальшим їх використанням для фінансування країни агресора.
У подальшому, колишній депутат Броварської міської ради ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи на меті особисте збагачення, вступив у злочинну змову із ОСОБА_11 , якому запропонував за винагороду для себе, у вигляді частини активів підсанкційних компаній, використати власні зв'язки в державних органах, з метою впливу на осіб уповноважених на виконання функцій держави з метою послаблення санкційних обмежень та зняття арештів із активів компаній кінцевим бенефіціарним власником яких був ОСОБА_11 .
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_12 за попередньою змовою групою осіб до складу якої увійшли: директор ТОВ «Малинська видобувна компанія» ОСОБА_13 , директор ТОВ «Юнігран-Сервіс» ОСОБА_14 , засновник та директор ТОВ «НОВЕЛ ПРОМ» ОСОБА_15 , директор ТОВ «Мартен Люкс» та ТОВ «Енкрос» ОСОБА_5 , директор ТОВ «Юні Люкс» ОСОБА_16 , директор ТОВ «Юні Стоун Пленет» ОСОБА_17 , головний бухгалтер ТОВ «Юні Стоун Пленет» ОСОБА_18 , директор та головний бухгалтер ТОВ «Юні Сервіс» ОСОБА_19 , директор ТОВ «Коростенська видобувна компанія» ОСОБА_20 , представник ТОВ «Юні Люкс», ТОВ «Юні Стоун Пленет», ТОВ «Юні Сервіс», ТОВ «Малинська видобувна компанія», ТОВ «Коростенська видобувна компанія» ОСОБА_21 , директор ТОВ «Юнігран» та ТОВ «Юнігран Сервіс» ОСОБА_22 , директор ТОВ «Мартен Люкс» та ТОВ «Енкрос» ОСОБА_23 та директор ТОВ «Юні Сервіс» ОСОБА_24 , в наслідок пливу на осіб уповноважених на виконання функцій держави та зловживання останніми своїми службовими повноваженнями відбулись дії щодо перереєстрації права власності. Зокрема на початку 2024 року активи ТОВ «Юнігран» та ТОВ «Юнігран-Сервіс», продаються в адресу двох новостворених компаній, ТОВ «Мартен Люкс» та ТОВ «Енкрос», кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Посадові особи вказаних товариств діючи відповідно до спільного узгодженого плану одразу ж перепродають усі отримані активи в адресу нових, спеціально зареєстрованих трьох товариств, ТОВ «Юні Люкс» (45381519), ТОВ «Юні Стоун Пленет» (45234489) та ТОВ «Юні Сервіс» (45374680), кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_12 .
15 листопада 2024 року слідчим слідчої групи ГСУ НП України ОСОБА_26 , відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук будинку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
15 листопада 2024 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_27 виявлені та вилучені речі та грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
18 листопада прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене під час проведення обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
19 листопада 2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведений невідкладений обшук легалізовано.
19 листопада 2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання прокурора про накладення арешту задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42022000000000455 про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні прокурора майна.
Крім того, вказане майно у даному кримінальному провадженні постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_27 від 15 листопада 2024 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки є знаряддями та об'єктами вчинення злочину та зберігли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Доводи апелянта про те, що майно вилучено всупереч ухвалі слідчого судді є необґрунтованими.
Зокрема, обшук проведено на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_28 відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України, а 19 листопада 2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведений невідкладений обшук легалізовано.
Посилання захисника на те, що у постанові про проведення обшуку не обґрунтовано зв'язок ОСОБА_5 з кримінальним провадженням, спростовується письмовими запереченнями прокурора. Стороною обвинувачення зазначено про те, що ОСОБА_5 причетний до кримінальних правопорушень та міг виконувати роль пособника, надаючи знаряддя вчинення злочинів.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_29 ОСОБА_30 ОСОБА_31
Єдиний унікальний № 757/54091/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_32
Справа № 11сс/82/796/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК