12 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 24.02.2025 задоволено частково клопотання слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене першим заступником керівника Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваногоОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 23 год. 45 хв. 21.04.2025 включно.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 422 400 гривень.
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_6 , у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
- не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме місто Київ, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
Справа № 760/4716/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2407/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- заборонити спілкуватись зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, визначено 2 місяці з дня її внесення.
Також цією ухвалою залишено без задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
12.03.2025 від захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт посилалась на допущення слідчим суддею істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, обумовлене тим, що копію клопотання та долучених до нього матеріалів було надано стороні захисту лише 24.02.2025, що унеможливило належне ознайомлення із матеріалами справи. Крім того, слідчий суддя не надав оцінки доводам та аргументам сторони захисту, та не навів мотивів, з яких він вважає більш м'який запобіжний захід недостатнім для належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Посилаючи на необгрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, захисник зазначала, що слідчий суддя не проаналізував наявні докази на предмет їх достатності для висновку про обгрунтованість підозри, не врахував суперечності в показаннях свідків.
На переконання захисника, у діях ОСОБА_6 відсутні ознаки обману або зловживання довірою. Слідством не доведено, що ОСОБА_6 мав умисел на заволодіння квартирою, повідомляв ОСОБА_11 будь-яку неправдиву інформацію або приховував від нього якісь обставини, що стосуються квартири. Сам факт оформлення права власності на квартиру на підставі підробленого свідоцтва про шлюб не свідчить про обман з боку ОСОБА_6 , оскільки він діяв як ріелтор, не був обізнаний з фіктивністю цього документа і не мав повноважень перевіряти його достовірність.
Крім того, ОСОБА_6 не мав жодних юридичних повноваженьна продаж квартири, що належала ОСОБА_12 .
Крім сумнівних показань ОСОБА_11 , у справі немає жодних інших прямих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_6 у вчиненні шахрайства.
Також захисник посилалась на недоведеність існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та зазначала, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання та реєстрації у м. Києві, одружений, що свідчить про його міцні соціальні зв'язки та відсутність наміру переховуватися.
ОСОБА_6 не є посадовою особою, не має доступу до оригіналів документів, які фігурують у справі, і, відповідно, не має можливості їх знищити, сховати або спотворити. Всі докази вилучені і знаходяться у слідства. Підозрюваний не має жодних важелів впливу на свідків, експертів чи інших учасників кримінального провадження.
Слідство не вказало, які саме дії ОСОБА_6 можуть розцінюватися як перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Жоден з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення та слідчий суддя, не є реальним, обгрунтованим та доведеним.
Суд не врахував обставини, що характеризують особу підозрюваного: відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання та реєстрації, наявність сім'ї, позитивні характеристики.
ОСОБА_6 має ряд захворювань, які потребують постійного медичного нагляду, лікування та догляду, що неможливо забезпечити в умовах слідчого ізолятора.
На переконання захисника, домашній арешт є достатнім та ефективним запобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 .
Крім того, захисник зазначала, що слідчий суддя, визначивши ОСОБА_6 розмір застави, вийшов за межі максимального розміру, встановленого п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, однак не навів жодних мотивівдля такого рішення. Встановлений розмір застави (2 422 400 гривень) є явно непомірним для ОСОБА_6 , зважаючи на його майновий стан, а саме відсутність майна, статків, рахунків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, підтримали апеляційну скаргу з доповненнями та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_13 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025102090000030 від 07.02.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та невстановлені досудовим розслідуванням особи шляхом обману, на підставі підробленого документу, що посвідчує шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , яка на праві спільної часткової власності у розмірі 1/3 частки була зареєстрована на ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , вартістю 2 705 000 грн., що на момент вчиненого злочину в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Згідно даних протоколу затримання від 22.02.2025, о 01 год. 40 хв. 21.02.2025 ОСОБА_6 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
22.02.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні умисних дій, які виразились у заволодінні чужим майном (шахрайство), шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 190 КК України.
24.02.2025 слідчий СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим першим заступником керівника Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави в розмірі 2 705 000 гривень, та покладенням на підозрюваного у разі внесення застави наступних обов'язків строком на 60 днів:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
- не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме місто Київ, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- заборонити спілкуватись зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 24.02.2025 задоволено частково клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 23 год. 45 хв. 21.04.2025 включно.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 422 400 гривень.
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_6 , у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
- не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме місто Київ, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- заборонити спілкуватись зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, визначено 2 місяці з дня її внесення.
Також цією ухвалою залишено без задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення,передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи обставини, тяжкість, конкретні обставини та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити чи змінити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому діях, дані про особу підозрюваного, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
При цьому, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, розмір матеріальної шкоди в сумі 2 705 000 грн., заподіяння якої інкриміновано ОСОБА_6 , дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у виді 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 422 000 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення,передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що зібрані у справі докази не підтверджують наявність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому злочину, посилання на відсутність ознак обману та зловживання довірою, умислу на вчинення злочину, доводи про неналежність, недопустимість та недостатність зібраних у справі доказів, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність долучених до клопотання слідчого доказів, зокрема даних протоколу огляду, протоколів обшуків, протоколів допитів свідків та пред'явлення особи для впізнання, протоколу тимчасового доступу до речей та документів, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити чи змінити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, посилання захисника на те, що ОСОБА_6 не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду або вчиняти інші дії, передбачені ст. 177 КПК, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, має сім'ю та позитивні характеристики, враховані слідчим суддею при постановленні ухвали, проте, з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, мотив та спосіб вчинення інкримінованих підозрюваному дій, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу або зменшення йому визначеного слідчим суддею розміру застави.
Доводи сторони захисту стосовно наявності у ОСОБА_6 ряду захворювань, які потребують постійного медичного нагляду, лікування та догляду, не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення запобіжного заходу, оскільки відсутні відомості медичного характеру, які вказують на неможливість підозрюваного утримуватись під вартою за станом здоров'я та неможливості отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятора.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_6 є необгрунтованими, оскільки з урахуванням загальної суми грошових матеріальної шкоди - 2 705 000 грн, заподіяння якої інкриміновано ОСОБА_6 разом з іншими особами, та даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у виді 800 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 422 400 гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу вручено стороні захисту з порушенням вимог ч. 2 ст. 184 КПК, що унеможливило належну підготовку до судового розгляду та реалізацію права ОСОБА_6 на захист, ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
Згідно положень ч. 2 ст. 184 КПК України, копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 184 КПК України, до клопотання додаються підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання у кримінальному провадженні № 42025102090000030 про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 із додатками вручено підозрюваному ОСОБА_6 24.02.2025 о 10 год. 50 хв., що підтверджується особистим підписом останнього /том 1 а.с. 211/.
Згідно даних журналу судового засідання від 24.02.2025, розгляд клопотання слідчого про застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Солом'янському районному суді міста Києва розпочато слідчим суддею о 15 год. 46 хв. /том 1 а.с. 231/.
З наведеного убачається, що копію клопотання та матеріалів, яким воно обгрунтовується, вручено підозрюваному ОСОБА_6 більше, ніж за три години до початку його розгляду, тобто з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.
Крім того, як убачається із даних розписки захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , копію клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 із додатками вручено захиснику 24.02.2025.
У матеріалах справи наявні заперечення захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на клопотання слідчого, що додатково свідчить про обізнаність зі змістом та мотивами клопотання про застосування запобіжного заходу, та спростовує посилання захисника на відсутність достатнього часу для підготування правової позиції по справі.
Крім того, як свідчать дані журналу судового засідання від 24.02.2025, підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 під час розгляду клопотання слідчого підтвердили вручення їм копії такого клопотання, та клопотань про відкладення судового розгляду для надання додаткового часу для ознайомлення із поданим клопотанням чи підготовки до судового засідання, не заявляли.
За таких обставин, колегією суддів не встановлено недотриманнявимог кримінального процесуального закону при зверненні слідчого із клопотанням та при розгляді слідчим суддею поданого клопотання, які б порушували право на захист підозрюваного ОСОБА_6 .
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3