12 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
представника власника майна ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 , погодженого заступником начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024110000000114.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор у судове засідання по розгляду апеляційної скарги не прибув.
12.03.2025 від заступника начальника відділу обласної прокуратури ОСОБА_9 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку із зайнятістю прокурора ОСОБА_6 в іншому судовому засіданні, та зайнятістю інших прокурорів групи прокурорів.
Разом з тим, доказів на обгрунтування викладених у клопотанні обставин щодо неможливості забезпечення участі прокурора у судовому засіданні, а також відомостей щодо неможливості прибуття в судове
Справа 761/4566/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2036/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
засідання інших прокурорів з числа групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, до клопотання не долучено.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_11 , який при вирішенні питання про здійснення судового розгляду без участі прокурора покладався на розсуд суду, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думку представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_11 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів клопотання, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024110000000114 від 01.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що депутат Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області восьмого скликання ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, одержав неправомірну вигоду для себе чи третіх осіб, поєднану з вимаганням такої вигоди, за вплив на прийняття членами виконавчого комітету Немішаївської селищної ради рішення про надання дозволів ФОП ОСОБА_12 на оформлення паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та укладення договорів на тимчасове користування місцями, що перебувають в комунальній власності.
Згідно даних протоколу затримання від 28.01.2025, цього ж дня у приміщенні Микулицької сільської ради за адресою: Київська область Бучанський район с. Микуличі вул. Центральна, буд. 1 ОСОБА_11 затримано у порядкуп. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, безпосередньо після вчинення злочину, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України.
У ході затримання ОСОБА_11 , в останнього виявлено та вилучено грошові кошти номіналом 200 Євро у кількості 2 шт. з номерами ЕА1398982249, ЕА1398982258; номіналом 500 гривень з номером ЄЄ1333800; номіналом 200 гривень з номером ЄД1894246; номіналом 100 гривень з номером УЗ1751861, які поміщені до спецпакету № ВУМ2017585; банківську картку «А банк» з номером НОМЕР_1 ; банківську картку «Пумб» з номером НОМЕР_2 ; банківську картку «А банк» з номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Samsung» моделі «SM-A736B/DS» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «Samsung» моделі «SM-S721B/DS» IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , які поміщені до спецпакету № ВУМ 2017586.
Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 від 28.01.2025 вищевказані грошові кошти, банківські картки та мобільні телефони визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024110000000114.
29.01.2025 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_11 повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, поєднаному з вимаганням такої вигоди, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 369-2 КК України.
29.01.2025 старший слідчий Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням, погодженим заступником начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , в якому просила накласти арешт у кримінальному провадженні № 12024110000000114 на майно, вилучене 28.01.2025 під час затримання ОСОБА_11 в порядку ст. 208 КПК України, у приміщенні Микулицької сільської ради за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Микуличі, вул. Центральна, буд. 1:
- грошові кошти номіналом 200 Євро у кількості 2 шт. з номерами ЕА1398982249, ЕА1398982258; номіналом 500 гривень з номером ЄЄ1333800; номіналом 200 гривень з номером ЄД1894246; номіналом 100 гривень з номером УЗ1751861, які поміщені до спецпакету № ВУМ2017585;
- банківська картка «А банк» з номером НОМЕР_1 ;
- банківська картка «Пумб» з номером НОМЕР_2 ;
- банківська картка «А банк» з номером НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон марки «Samsung» моделі «SM-A736B/DS» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон марки «Samsung» моделі «SM-S721B/DS» IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , які поміщені до спецпакету № ВУМ 2017586.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024110000000114, з підстав недоведеності відповідності вилученого майна ознакам речових доказів.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею не дотримані, оскільки слідчий суддя належним чином не перевірив викладені у клопотанні обставини, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вилучені під час затримання ОСОБА_11 грошові кошти, банківські картки та мобільні телефони.
Посилаючись в ухвалі на те, що прокурором не доведено відповідність вилученого майна ознакам речових доказів, слідчим суддею не наведено достатніх мотивів та обгрунтування такого висновку з посиланням на відповідні матеріали, та фактично не надано оцінку викладеним прокурором у клопотанні доводам щодо необхідності арешту вилученого майна.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за яким підозрюється ОСОБА_11 , містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що грошові кошти, вилучені 28.01.2025 під час затримання ОСОБА_11 можуть бути набутими кримінально протиправним шляхом та отриманими унаслідок вчинення кримінального правопорушення, а вилучені в останнього банківські картки та мобільні телефони можуть містити сліди злочину або інші відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а відтак відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Крім того, постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 від 28.01.2025 вищевказані грошові кошти, банківські картки та мобільні телефони визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024110000000114.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.
На переконання колегії суддів, на даному етапі досудового розслідування прокурором у клопотанні, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучене в ході затримання підозрюваного ОСОБА_11 майно з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Крім того, накладення арешту на вилучені грошові кошти, банківські картки та мобільний телефон не є припиненням права власності на них або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
З урахуванням наведеного у сукупності, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти, вилучені 28.01.2025 у ході затримання ОСОБА_11 .
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане в клопотанні майно, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 , погоджене заступником начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 28.01.2025 під час затримання ОСОБА_11 в порядку ст. 208 КПК України, у приміщенні Микулицької сільської ради за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Микуличі, вул. Центральна, буд. 1:
- грошові кошти номіналом 200 Євро у кількості 2 шт. з номерами ЕА1398982249, ЕА1398982258; номіналом 500 гривень з номером ЄЄ1333800; номіналом 200 гривень з номером ЄД1894246; номіналом 100 гривень з номером УЗ1751861, які поміщені до спецпакету № ВУМ2017585;
- банківська картка «А банк» з номером НОМЕР_1 ;
- банківська картка «Пумб» з номером НОМЕР_2 ;
- банківська картка «А банк» з номером НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон марки «Samsung» моделі «SM-A736B/DS» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон марки «Samsung» моделі «SM-S721B/DS» IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , які поміщені до спецпакету № ВУМ 2017586.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3