Справа № 11-кп/824/314/2025
№ 753/19118/19
Категорія КК: ч. 1 ст. 187; ч. 2 ст. 186 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
11 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.10.2019 за ч. 2 ст.190 КК України до 1 року позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357; ч. 2 ст. 186; ч. 1 ст. 187 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 186 КК України, -
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі; за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 187 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357;ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі; за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Цим вироком встановлено, що 13.06.2019, приблизно о 17 год. 15 хв., ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Гмирі, 6-а, вирішили відкрито заволодіти майном, яке належить ОСОБА_9 . Так, ОСОБА_7 відвів ОСОБА_9 у двір будинку по АДРЕСА_3 та сказав, що він розшукує викрадені речі однієї поважної особи та запропонував ОСОБА_9 надати свої речі для перевірки. Практично одразу ж до них підійшов ОСОБА_8 та вони разом із ОСОБА_7 погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, наказавши ОСОБА_9 опустити голову вниз та стояти мовчки, почали оглядати вміст сумки останнього де виявили банківську картку та мобільний телефон. Скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_9 сприйняв їх погрози як реальні і на вимогу ОСОБА_7 і ОСОБА_8 стояв мовчки опустивши голову вниз та не чинив жодного опору відкрито заволоділи майном останнього, а саме: мобільним телефоном марки «Meizu» М5 Note моделі М621Н 3/16 GB Сгеу вартістю 1 942 грн 50 к; банківською карткою Visa Business № НОМЕР_1 , виданою Банком «Райффайзен Банк Аваль», з якої пізніше, а саме 13.06.2019 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 17 зняли грошові кошти в сумі 2 000 грн. Реалізувавши злочинний умисел, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зникли, чим завдали матеріальної шкоди ОСОБА_9 на суму 3 942 грн 50 к.
Крім того, 13.06.2019, близько 17 год. 15 хв., ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Гмирі, 6 під час вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж) по відношенню до ОСОБА_9 діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення викрали банківську картку Visa Business № НОМЕР_1 , видану Банком «Райффайзен Банк Аваль», яка згідно п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 08 жовтня 1998 року № 414 є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку № НОМЕР_2 відкритого на ім'я ОСОБА_9 .
Крім того, 04.07.2019, приблизно о 18 год. 40 хв., ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 3, вирішили повторно відкрито заволодіти майном, яке належить ОСОБА_10 . ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_10 та сказав, що він є представником певних людей із "кримінальних кіл" та розшукує особу, яка по опису співпадає із особою ОСОБА_11 і висловив вимогу відійти за будинок. У той момент коли ОСОБА_10 , на вимогу ОСОБА_12 , направився у запропонованому останнім напрямку до них приєднався ОСОБА_8 . Перебуваючи за будинком по вул. Мішуги, 3 у м. Києві, ОСОБА_7 висловив ОСОБА_11 вимогу віддати свої цінні речі висловлюючи при цьому погрози застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Погроза полягала у вимозі добровільного виконання ОСОБА_10 вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 віддати майно, оскільки його посадять в автомобіль, де буде зовсім інша розмова. Сприймаючи погрози нападників як реальні, ОСОБА_11 не став чинити жодного опору та безумовно виконував вимоги останніх. Скориставшись станом ОСОБА_11 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 викрали належне останньому майно, а саме: мобільний телефон XiaomiRedmi 3S, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , срібного кольору, вартістю 1 466 грн 67 к; планшет марки Samsung Galaxy TabA6, вартістю 3 833 грн 33 к; золотий ланцюжок довжиною 40 см, вагою 10 грам, 585 проби, «панцирне» плетіння, без будь яких вставок, та будь-яких пошкоджень вартістю 12 756 грн 91 к. Після вчинення злочину обвинувачені зникли, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди за загальну суму 18 056 грн 91 к.
Крім того, 10.07.2019, приблизно о 20 год. 08 хв., ОСОБА_7 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Руденка, 6, підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_13 , дістав з кишені предмет ззовні схожий на ніж та під погрозою його застосування вчинив напад, вихопивши з руки ОСОБА_13 мобільний телефон Apple iPhone 7 Plus, Black, 32GB, вартістю 8 266 грн 67 к та грошові кошти в сумі 1 700 грн. Після чого, ОСОБА_7 разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 9966 грн 67 к.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_14 , просить скасувати вказаний вирок в частині визнання ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357; ч. 2 ст. 186 КК України, та закрити кримінальне провадження відносно його підзахисного у зв'язку з тим, що невстановлені достатні докази для доведеності його винуватості в суді та вичерпані можливості їх отримати, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги захисник вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження захисник вбачає у тому, що показання потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які викладені в мотивувальній частині вироку суду не відповідають наданим в судовому засіданні під час допиту.
Так, захисник звертає увагу, що потерпілий ОСОБА_10 під час допиту в суді першої інстанції вказував, що обвинувачений ОСОБА_8 не брав участь у пограбуванні потерпілого. З потерпілим розмовляв лише обвинувачений ОСОБА_7 , саме йому він віддавав викрадені речі. Тому апелянт вважає, що показання потерпілого ОСОБА_10 повністю спростовують пред'явлене ОСОБА_15 обвинувачення. Однак суд першої інстанції надав вказаним показанням неправильну правову оцінку, виклав їх однобічно.
Показаннями потерпілого ОСОБА_9 , на думку апелянта, також не підтверджується факт здійснення грабежу ОСОБА_15 . Потерпілий, під час його допиту в суді першої інстанції, підтвердив, що ОСОБА_15 підійшов до нього вже після того, як він передав свої речі ОСОБА_7 . Тобто жодних дій, вчинення яких інкримінується ОСОБА_15 потерпілий ОСОБА_9 не підтвердив.
Крім того, захисник вважає, що проведення впізнання за фотознімками обвинуваченого ОСОБА_15 , здійснено слідчим з порушенням ст. 228 КПК України. Захисник вважає, що відсутність підстав, з яких така слідча дія проведена саме за фотознімками, а не очно, свідчить про недопустимість даного доказу. Також захисник звертає увагу, що з показань потерпілих вбачається, що слідчий, перед проведення процедури впізнання за фотознімками, відправляв фото ОСОБА_8 на телефон потерпілого, тобто попередньо вказував саме на обвинувачених.
Інші письмові докази, якими суд першої інстанції обґрунтовує доведення винуватості ОСОБА_15 за ч. 1 ст. 357; ч. 2 ст. 186 КК України, захисник вважає такими, що не підтверджують пред'явлене обвинувачення. Натомість захисник вважає, що з досліджених доказів вбачається наявність в діях його підзахисного ознак шахрайства. Разом з тим, суд не має законних підстав виходити за межі пред'явленого обвинувачення ОСОБА_15 , а тому кримінальне провадження відносно його підзахисного має бути закрито.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти скасування вироку, вважаючи його законним та обгрунтованим, провівши судові дебати, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб та викраденні офіційного документу з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186; ч. 1 ст. 357 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені наявними доказами у їх сукупності, які перевірялися судом першої інстанції в ході судового розгляду.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186; ч. 1 ст. 357; ч. 1 ст. 187 КК України, сторонами кримінального провадження не заперечуються.
Зокрема, вина обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , даними протоколу огляду місця події по вул. Б. Гмирі, навпроти будинку № 6 у м. Києві, від 13.06.2019, даними протоколу огляду місця події по вул. Мішуги, неподалік від будинку № 3 у м. Києві, від 04.07.2019; протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.08.2019 за участю потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , та іншими доказами.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 , будучи допитаним під час судового розгляду, повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та підтвердив, що скоював грабіж у співучасті з ОСОБА_8 . Останній повинен був стояти поруч та підтверджувати все, що казатиме ОСОБА_7 потерпілим. У разі загрози чи небезпеки роль ОСОБА_8 була у тому, щоб викликати службу таксі. ОСОБА_8 , виконуючи відведену йому роль, отримував винагороду від реалізації викрадених речей.
З показань обвинуваченого ОСОБА_8 , які він надавав під час допиту в суді першої інстанції, та надаючи пояснення під час апеляційного розгляду, підтверджується факт перебування останнього у місці та часі скоєних грабежів майна потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 . Натомість показання щодо необізнаності про злочинний намір ОСОБА_7 та відсутність умислу на вчинення грабежу, спростовується комплексом досліджених доказів.
Показаннями потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , всупереч доводам апеляційної скарги захисника, підтверджується єдність умислу обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , направленого на відкрите викрадення майна, а також узгодженість їх дій, які свідчать про попередню домовленість.
Показання потерпілого ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку, оскільки вони відповідають тим, які надані під час допиту в суді першої інстанції. З даних журналу судового засіданні та аудіозапису судового засідання від 08.06.2021 вбачається, що цього дня відбувався допит потерпілого ОСОБА_9 , який підтвердив, що йшов по вул. Б. Гмирі, в цей час він зустрів обвинуваченого ОСОБА_7 , у якого запитав як пройти за конкретною адресою. В цей час ОСОБА_7 завів потерпілого у двір та сказав, що шукає зниклі речі однієї поважної особи, запропонувавши надати свої речі для перевірки. Розмова відбувалась таким чином, що потерпілий сприймав її як погроза здоров'ю. У цей момент до них підійшов обвинувачений ОСОБА_8 . Потерпілий передав сумку з речами ОСОБА_7 , який їх оглянув, а потім передав сумку ОСОБА_8 , який також оглядав її зміст. Обвинувачений ОСОБА_7 наказав потерпілому, щоб той опустив голову до низу та сидів мовчки. ОСОБА_8 в процесі грабежу поводив себе тихо, спостерігав за навколишньою обстановкою та підтверджував слова ОСОБА_7 . Злякавшись за своє життя та здоров'я ОСОБА_9 віддав обвинуваченим свій мобільний телефон та банківську картку із пін-кодом, після чого останні покинули місце події.
На думку колегії суддів, вказані показання потерпілого ОСОБА_9 свідчать про наявність єдиного злочинного умислу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , спрямованого на відкрите заволодіння майном потерпілого. Відведена ОСОБА_8 злочинна роль проявлялась у підтвердженні слів ОСОБА_7 про нібито пошук речей поважних людей, а також спостереження за навколишньою обстановкою, щоб мати змогу зреагувати на загрозу викриття. Той факт, що ОСОБА_8 особисто не погрожував потерпілому ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, не спростовує його співучасті у вчиненні грабежу, охопленого єдиним наміром, тобто вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186; ч. 1 ст. 357 КК України.
Потерпілий ОСОБА_9 також підтвердив факт проведення слідчих дій за його участю, у тому числі проведення впізнання обвинувачених за фотознімками.
Показання потерпілого ОСОБА_9 узгоджуються з даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.08.2019, згідно з якими останній впізнав ОСОБА_8 як особу, яка разом з іншим обвинуваченим скоїв відносно нього грабіж. Підстав для визнання вказаного доказу недопустимим, як про це вказує захисник в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Слідча дія проведена з дотриманням вимог ст. 228 КПК України. Положення даної статті не містять обов'язкових вимог щодо вказівки підстав, з яких дана слідча дія була проведена саме за фотознімками. Під час допиту потерпілий підтвердив повноту її проведення та правильність викладених у ній даних.
Показання потерпілого ОСОБА_10 , на думку колегії суддів, обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку, оскільки вони відповідають тим, які надані під час допиту в суді першої інстанції. З даних аудіозапису судового засідання від 26.01.2021 вбачається, що цього дня відбувався допит потерпілого ОСОБА_10 , який 04.07.2019, приблизно о 18 год. 30 хв., перебував біля приміщення магазину «АТБ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, № 3. До нього підійшов обвинувачений ОСОБА_7 , представився особою із кримінальних кіл та сказав, що розшукує чоловіка його віку, запропонував пройти за будинок. Коли вони йшли до них приєднався обвинувачений ОСОБА_8 , який в основному мовчав. Після того, коли вони зайшли за будинок ОСОБА_7 висловив вимогу до потерпілого віддати речі. Погроза з боку ОСОБА_12 проявлялась у тому, що якщо потерпілий не віддасть речі, його посадять у автомобіль і там буде інша розмова. ОСОБА_8 підтверджував ці слова і казав, що чув, як неподалік побили одного хлопця. Такі слова обвинувачених потерпілий сприймав як реальні погрозі своєму здоров'ю, тому віддав обвинуваченим мобільний телефон, планшет та золотий ланцюжок. У потерпілого не виникало сумнівів, що обвинувачені діють за єдиним планом, роль ОСОБА_7 була більш активною, а ОСОБА_8 слідкував за навколишньою обстановкою, щоб попередити загрозу для них. Під час проведення досудового розслідування потерпілий постійно був на зв'язку зі слідчим, який направляв потерпілому фото осіб, які ймовірно могли бути тими особами, які скоїли грабіж. Одного разу слідчий направив потерпілому фото, на якому він упізнав одного з грабіжників. Коли слідчий запросив ОСОБА_10 на проведення слідчої дії впізнання, то він упізнав серед запропонованих фотознімків ОСОБА_8 , як особу, яка викрала його речі ще з одним співучасником. ОСОБА_7 в подальшому потерпілий також упізнав за фотознімками.
Дані протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 20.08.2019 також узгоджуються з показаннями потерпілого, який, в присутності понятих, впізнав серед чотирьох пред'явлених фотокарток чоловіків ОСОБА_8 , який з іншим співвиконавцем скоїв щодо нього грабіж 04.07.2019. Впізнав потерпілий обвинуваченого ОСОБА_8 за формою носа, губ, зачіскою, формою обличчя. Вказана слідча дія проведена з дотриманням положень ст. 228 КПК України, а тому підстав для визнання її недопустимим доказом, про що вказує захисник, колегія суддів не вбачає.
Як вбачається з викладених вище доказів, послідовність та злагодженість дій обвинувачених, на думку колегії суддів, свідчать про змову ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на скоєння злочинів.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення та наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства.
При призначенні ОСОБА_8 покарання судом дотримано вимоги ст. 65 КК України, обраний судом його вид та розмір відповідає меті покарання, визначеній у ст. 50 КК України.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування вироку суду, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, вирок Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як законний та обґрунтований, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_14 , - без задоволення.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_14 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року, яким засуджено ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України та ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 186 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді:
________________ _______________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/314/2025
№ 753/19118/19
Категорія КК: ч. 1 ст. 187; ч. 2 ст. 186 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
11 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.10.2019 за ч. 2 ст.190 КК України до 1 року позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357; ч. 2 ст. 186; ч. 1 ст. 187 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 186 КК України, -
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_14 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року, яким засуджено ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України та ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 186 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали проголосити 17 лютого 2025 року о 10 годині 45 хвилин.
Судді:
________________ _______________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3