Справа № 420/5644/25
20 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови
До Одеського окружного адміністративного суду 21.02.2025 надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 76414022 від 11.02.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 по справі № 420/32059/23, яке набрало законної сили 28.03.2024, ОСОБА_1 05.11.2024 проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021, з 01.03.2023. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2024 становить 23610,00 грн. Сума доплати за період з 01.07.2021 по 30.11.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 54282,25 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
26.02.2025 ухвалою судді позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України, вірного визначенн учасників справи та документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі 968,96 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
07.03.2025 до суду надійшла заява (вхід. №ЕС/71441/25) на виконання ухвали про залишення без руху від 26.02.2025, в якій повідомили, що третя особа залучена до участі у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а також надали платіжну інструкцію №1492 від 03.03.2025 про сплату судового збору у сумі 968,96.
11.03.2025 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі; призначено судове засідання на 20.03.2025 об 15 год 00 хв у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №23 (2-й поверх); Витребувано з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали виконавчого провадження №76414022.
18.03.2025 до суду від представника відповідача Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Косюти В.І. надійшов відзив (вхід. №ЕС/24444/25), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Зі змісту наданих до відділу документів вбачається, що пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2024 на виконання рішення суду, внаслідок чого розмір пенсії збільшився та загальний розмір з (надбавками) склав 24698,32 грн., при цьому фактична сума пенсії, яка належить до виплати, з урахуванням максимального розміру пенсії становить 23610, 00 грн., що свідчить про застосування боржником обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, тобто про безпідставне та протиправне обмеження виплати пенсії її максимальним розміром (згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність установлено у розмірі 2361 гривень, тобто, максимальний розмір пенсії з 01.01.2024 становить 23610 грн). Тобто, за результатами проведеного перерахунку пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області безпідставно та протиправно всупереч рішенню суду застосувало обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та повторно обмежило виплату пенсії її максимальним розміром. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не надано державному виконавцю інших відомостей (доказів) виконання рішення або пояснень з доказами та нормативно-правовим обґрунтуванням підстав його не виконання. Само по собі посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у листі від 07.11.2024 року наданого на адресу Відділу про те, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2024 становитиме 23610, 00 грн., без наведення нормативного обґрунтування та надання відповідних доказів у будь-якому разі не доводить обставину виконання рішення суду у справі №420/32059/23. Таким чином, перевіривши правильність проведених ГУ ПФУ в Одеській області розрахунків пенсійних виплат ОСОБА_1 слід дійти висновку, що боржник умисно, неправдиво та зухвало стверджує про виконання рішення суду, при цьому маніпулюючи розрахунками у такий спосіб, що рішення суду нібито виконане.
Щодо невиплати заборгованості за період з 01.07.2021 по 30.11.2024 в сумі 54282, 25 грн слід зазначити наступне. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати пенсії не ґрунтується на нормах закону та не підтверджено належними доказами. Здійснення розрахунку на доплату пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Окрім цього, не надано належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, не надано інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначено, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено таке.
Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №420/32059/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року доплату до пенсії в сумі 2000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713, та зобов'язати перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року без обмеження її розміру максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
За твердженням позивача Головним управлінням на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 по справі №420/32059/23 ОСОБА_1 05.11.2024 проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021, та з 01.03.2023. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2024 становить 23610,00 грн. Сума доплати за період з 01.07.2021 по 30.11.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 54282,25 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
29.10.2024 Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою Василем Ігоровичем було розглянуто виконавчий лист №420/32059/23 виданий 08.04.2024 Одеським окружним адміністративним судом та постановлено про відкриття виконавчого провадження №76414022; Пунктом 2 постанови боржника повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом Головне управління ПФУ в одеській області від 07.11.2024 за №1500-0405-5/168237 було повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому зазначено: «Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 по справі № 420/32059/23, яке набрало законної сили 28.03.2024, ОСОБА_1 05.11.2024 проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021, з 01.03.2023. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2024 становитиме 23610,00 грн. Сума доплати за період з 01.07.2021 по 30.11.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 54282,25 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.07.2021 по 30.11.2024 в сумі 54282,25 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України (копії перерахунків та розрахунку на доплату пенсії додаються).»
Постановою Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденком Олександром Сергійовичем від 11.02.2025 у межах ВП №76414022 постановлено за не виконання вимог виконавчого документа накласти на Головне управління ПФУ в Одеській області штраф на корить держави у розмірі 5100 грн; Пунктом 2 зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Листом Головне управління ПФУ в одеській області від 19.02.2025 за №1500-0405-5/48428 було повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому зазначили: «Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 по справі № 420/32059/23, яке набрало законної сили 28.03.2024, ОСОБА_1 05.11.2024 проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021, з 01.03.2023. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2024 становить 23610,00 грн. Сума доплати за період з 01.07.2021 по 30.11.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 54282,25 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Додатково повідомляємо, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 1 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду.
Станом на 18.02.2025 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно.
Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.07.2021 по 30.11.2024 в сумі 54282,25 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Про виконання зазначеного рішення суду відділ примусового виконання рішень було повідомлено рекомендованим листом Головного управління від 07.11.2024 № 1500-0405- 5/168237 з доданими до нього копіями відповідних документів. Враховуючи викладене, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404 «Про виконавче провадження» просимо закінчити виконавче провадження по виконавчому листу № 420/32059/23, виданому 08.04.2024 Одеським окружним адміністративним судом.»
З долученого до матеріалів справи розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою №1502016826 за період липень 2021 по листопад 2024 сума виплати (утримання) становить 54282,25 грн; підстава для здійснення перерахунку: Рішення суду.
Із протоколів про перерахунок відповідачем пенсії позивача:
- з 01 липня 2021 року на підставі: рішення суду. Основний розмір пенсії: 62% грошового забезпечення (вислуга років 25) у розмірі: 17279,23. Щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 (згідно рішення суду). Підсумок пенсії (з надбавками): 19279,23 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії: 18540,00 грн. (датований 05.11.2024);
- з 01 березня 2023 року на підставі: рішення суду. Основний розмір пенсії: 62% грошового забезпечення (вислуга років 25) у розмірі: 17279,23; індексація базового ОСНП 2022 (17279,23*0,140); індексація базового ОСНП 2023 (19698,32*0,1970), Щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 (згідно рішення суду). Підсумок пенсії (з надбавками): 23198,32 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії: 23198,32 грн. (датований 05.11.2024);
- з 01 грудня 2024 року на підставі: рішення суду. Основний розмір пенсії: 62% грошового забезпечення (вислуга років 25) у розмірі: 17279,23; індексація базового ОСНП 2022 (17279,23*0,140); індексація базового ОСНП 2023 (19698,32*0,1970), індексація базового ОСНП 2024 (21198,32*0,0796). Щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 (згідно рішення суду). Підсумок пенсії (з надбавками): 24698,32 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії: 23610,00 грн. (датований 05.11.2024).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 55 Конституції визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Положеннями статті 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу до боржника є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.
Передбачений статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» штраф є заходом впливу на боржника, який застосовується за відсутності поважних причин не виконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
У розглядуваній справі спірним моментом є та обставина, виконано чи не виконано в повному обсязі рішення суду зобов'язального характеру.
За твердженням позивача Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 по справі № 420/32059/23, яке набрало законної сили 28.03.2024, ОСОБА_1 05.11.2024 проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021, з 01.03.2023.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2024 становить 23610,00 грн. Сума доплати за період з 01.07.2021 по 30.11.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 54282,25 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
Стосовно виплати нарахованої доплати до пенсії за період з 01.07.2021 по 30.11.2024 в сумі 54282,25 грн Відділ повідомлено, що вона буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Суд приймає до уваги доводи позивача, що виконання судового рішення в повному обсязі, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Серед іншого, слід відмітити, що позивач неодноразово повідомляв державного виконавця про неможливість виконання ним відповідного судового рішення в частині саме виплати нарахованої доплати до пенсії за період з 01.07.2021 по 30.11.2024 в сумі 54 282,25 грн, яка зумовлена відсутністю відповідного фінансування, що в розумінні вимог чинного законодавства суд вважає поважною причиною для невиконання судового рішення.
Статтею 71 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що бюджет Пенсійного фонду - це план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.
П.п. 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, передбачено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, виплати пенсій можуть бути здійснені відповідачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Також суд враховує, що Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
У наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це, на думку Верховного Суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналіз фактичних обставини справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що невиплата боржником у повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена його недбалістю чи неналежним виконанням своїх обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 наголосив, що накладення штрафу за невиконання рішення суду жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, однак, без наявності об'єктивних підстав - не може нівелювати Закон №1404-VIIІ.
Так, у названій справі Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат (стосовно щомісячного довічного грошового утримання судді), а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
В даному випадку, суд не погоджується з позицією відповідача, щодо невиконання рішення суду без поважних підстав, оскільки відсутні підстави стверджувати про таке. Фактично, залишилась невиконаною лише частина цього рішення, щодо виплати нарахованої доплати до пенсії за період з 01.07.2021 по 30.11.2024 в сумі 54282,25 грн. Водночас, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
У спірних правовідносинах відповідач, обираючи вид відповідальності, наділений правом адміністративного розсуду й при прийнятті рішення з цього питання враховує характер порушення, обставини його вчинення і поведінку суб'єкта, який його допустив, ступінь його вини, негативні наслідки, які у зв'язку з цим настали, або могли бути спричинені, розмір шкоди, яка завдана або могла бути завдана внаслідок цього, та на власний розсуд визначає відповідну санкцію, яка підлягає застосуванню до порушника, співрозмірно та пропорційно до тяжкості вчиненого порушення.
Натомість, оскаржувана постанова не містить обґрунтування неповажності причин невиконання рішення суду в частині виплати суми доплати у розмірі 54282,25 грн з урахуванням фактичних обставин справи та повноважень відповідача.
Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу за невиконання судового рішення є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягає задоволенню.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто у цьому спорі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області діє не як суб'єкт владних повноважень, а як орган Пенсійного фонду України до суб'єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) щодо оскарження постанови старшого державного виконавця цього відділу, винесеної в рамках виконавчого провадження, будучи його стороною, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене суд проходить до висновку про застосування положень частини 1 статті 139 КАС України та стягнення з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №815/4246/17.
Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 76414022 від 11.02.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, код. ЄДРПОУ 20987385);
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, код ЄДРПОУ 43315529);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА