Провадження № 22-ц/803/2595/25 Справа № 175/366/24 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
18 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,
Учасники справи:
позивач: Первинна професійна спілка «Правозахисники країни»,
відповідач: Головне управління Національної поліції у м. Києві,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Головним управлінням Національної поліції у м. Києві на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024року, головуючий у суді першої інстанції Білоусова О.М.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2024року Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» (далі - ППС «Правозахисники країни», Профспілка) подала в суд позов проти Головного управління Національної поліції у м. Києві про зобов'язання утримувати та здійснювати перерахунок членських профспілкових внесків на користь ППС «Правозахисники країни» за заявою від 27 жовтня 2023року про безготівкове утримання з грошового забезпечення членських профспілкових внесків її члена ОСОБА_1 .
Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що до складу Профсоюзу входять поліцейські Національної поліції України, зокрема членом організації є ОСОБА_1 , яка проходить службу на посаді поліцейський - водій сектору логістики управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції України у м. Києві.
Позивач вказував, що 16 листопада 2023року про членство ОСОБА_1 у Профспілці повідомлялась Національна поліція України, зокрема було направлено запит щодо надання інформації, чи проводилися утримання членських внесків на банківський рахунок профспілки.
Листом від 23 листопада 2023року надана відповідь про те, що угода між центральним органом управління поліції та ППС «Правозахисники країни» відсутня, у зв'язку з чим утримання членських внесків на користь позивача не здійснюється.
Позивач стверджував, що неперерахування членських профспілкових внесків є прямим перешкоджанням діяльності профспілки, адже внаслідок затримки коштів її діяльність призупиняється фактично повністю, адже за рахунок внесків утримується офіс, здійснюється сплата судового збору за подання позовних заяв в інтересах членів Профспілки щодо протиправних дій або бездіяльності, які вчиняються щодо них, справляються витрати на юридичну допомогу, витрати за страхування членів Профспілки за відповідними договорами, витрати на пошту, канцелярію та ін.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024року позов ППС «Правозахисники країни»задоволено. Зобов'язано Головне управління Національної поліції у м. Києві утримувати та здійснювати перерахунок членських профспілкових внесків на користь ППС «Правозахисники країни» за заявою від 27 жовтня 2023року про безготівкове утримання з грошового забезпечення членських профспілкових внесків її члена ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для утримання членських внесків із заробітної плати членів профспілки, а також для перерахування таких внесків, є їхні письмові заяви.
Суд виходив з того, що в матеріалах справи міститься рапорт члена профспілки - ОСОБА_1 , в якому вона зазначила, що є членом ППС «Правозахисники країни» та просила з 27 жовтня 2023року утримувати з її заробітної плати впродовж усього періоду працевлаштування, через бухгалтерію, членські внески в розмірі 3 %.
Суд першої інстанції виснував, що поданням заяви ОСОБА_1 засвідчила своє волевиявлення щодо утримання з її заробітної плати членських внесків, а тому роботодавець - Національна поліція України був зобов'язаний вчинити дії щодо утримання грошового забезпечення членських внесків за заявою особи. Невчинення таких дії свідчить про перешкоджання рішенню працівника щодо вільного розпорядження своєю заробітною платою.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
17 грудня 2024року Головне управління Національної поліції у м. Києві подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення і відмову в позові в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що між Національною поліцією України та ППС «Правозахисники країни» колективний договір не укладався. Та на час розгляду справи був відсутній будь-який діалог щодо укладення між сторонами колективного договору, що виключає можливість відрахування роботодавцем членських внесків, терміни, порядок, розмір відрахувань яких визначаються виключно колективним договором чи окремою угодою.
Незаконність рішення суду першої інстанції Головне управління Національної поліції у м. Києві пов'язувало із тим, що згідно вимог законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин частини третьої статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та частини третьої статті 249 КЗпП України лише письмова заява працівника не є достатньою підставою для утримання та перерахування членських внесків із заробітної плати членів профспілки.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2024року витребувано з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу; та 22 січня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2025року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024року.
27 лютого 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 12?? год 18 березня 2025року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді.
Водночас, поштове відправлення, адресоване позивачу повернулось не врученим з відміткою на конверті про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до частин першої та третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
У справі встановлено, що Загальними зборами засновників Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 17 липня 2017року протокол № 17/07-17 затверджений Статут ППС «Правозахисники країни».
Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Статуту членство в Профспілці є добровільним. Вступ до Профспілки та вихід із неї проводиться в індивідуальному порядку за особистою письмовою заявою до Голови Профспілки, який приймає рішення самостійно, або Профспілкового комітету, який в місячний термін приймає рішення з цього питання. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні виборного органу.
Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 Статуту членами Профспілки можуть бути працівники, науковці та приватні особи, що забезпечують себе роботою самостійно в області права, в тому числі, але не виключно працівники органів внутрішніх справ, Національної поліції України, відомчих навчальних закладів МВС, пенсіонери органів внутрішніх справ Національної поліції України та фізичні особи, які проходили службу на атестованих посадах, а також штатні працівники виборних органів Профспілки. Членами Профспілки можуть бути також працівники, які перебувають або перебували у трудових відносинах з органами внутрішніх справ, Національної поліції України, члени ДНД, працівники підприємств та організацій, створених за участі або для виконання статутних завдань Профспілки, та інші юридичні особи й громадяни, з якими Профспілка співпрацює в досягненні виконання статутних завдань.
Пунктом 3.6 розділу 3 Статуту визначено, що член профспілки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати членські внески.
Відповідно до пункту 3.9 розділу 3 Статуту виключення їх з Профспілки застосовується у випадках несплати членських внесків без поважних причин понад три місяці.
Згідно з розділом 5 Статуту кошти профспілки складаються зі вступних та щомісячних членських внесків, пасивних доходів, відрахувань підприємств, установ та організацій на культурно-освітню, спортивну та іншу діяльність у розмірах, передбачених Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», галузевими, регіональними угодами та колективними договорами, благодійних внесків від підприємств, організацій, установ усіх форм власності, приватних осіб та інших надходжень, перерахованих відповідно до законодавства України, інших надходжень, не заборонених законом. Основним джерелом формування коштів Профспілки є вступні та щомісячні членські внески членів Профспілки.
Заявою від 27 жовтня 2023року ОСОБА_1 просила прийняти її в члени ППС «Правозахисники країни». Цією заявою підтвердила, що із Статутом Профспілки ознайомлена, зобов'язалася сплачувати членські внески в установленому розмірі та порядку. Також ОСОБА_1 надала згоду на збір та обробку персональних даних.
Того ж дня ОСОБА_1 подала рапорт начальнику Головного управління Національної поліції України у м. Києві, в якому зазначила, що вона є членом ППС «Правозахисники країни», у зв'язку з чим просить з 27 жовтня 2023року утримувати з її заробітної плати (грошового забезпечення) впродовж усього періоду працевлаштування, через бухгалтерію членські внески в розмірі 3 %.
Рішенням № 16/11-01 голови ППС «Правозахисники країни» від 16 листопада 2023року поліцейського-водія сектору логістики Управління поліції в метрополітені ГУНП у місті Києві старшого сержанта поліції ОСОБА_1 прийнято до членів Профспілки.
16 листопада 2023року за вих. № 1976 позивач повідомив ГУНП у м. Києві про членство ОСОБА_1 в ППС «Правозахисники країни».
Також позивачем було направлено запит до Національної поліції України від 22 листопада 2023року за вих. № 2044 з проханням повідомити чи проводились утримання коштів (членські профспілкові внески) з грошового забезпечення поліцейського-водія сектору логістики Управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .
Листом від 23 листопада 2023року за вих. № 1094/125/30/01-2023 ГУНП у м. Києві повідомила, що у зв'язку з тим, що відсутня угода між Головним управління національної поліції та ППС «Правозахисники країни», утримання членських внесків на користь ППС «Правозахисники країни» не здійснюється.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
У своїх висновках про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вирішального значення надав заяві працівника та її волевиявленню щодо сплати членських профспілкових внесків саме ППС «Правозахисники країни» та вважав що Головне управління Національної поліції у м. Києві було зобов'язане вчинити дії щодо утримання грошового забезпечення членських внесків за заявою особи.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та суд не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Статтею 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV) унормовано, що професійна спілка (профспілка), - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України № 1045-XIV для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 1045-XIV профспілки, їх організації та об'єднання ведуть колективні переговори, укладають колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди від імені працівників у порядку, встановленому законом.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються в колективному договорі з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) або територіальними угодами. Якщо колективний договір не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити зазначені питання з профспілковим органом /частина шоста статті 21 Закону № 1045-XIV/.
За змістом статті 11 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до статті 12 КЗпП України колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.
Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об'єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.
Згідно з частиною третьою статті 13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації (стаття 18 КЗпП України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» (далі - Закон № 3356-XII) колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони (стаття 3 Закону № 3356-XII).
Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами (стаття 5 Закону №3356-XII).
Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; заборона дискримінації (стаття 7 Закону № 3356-XII).
Відповідно до приписів статті 1 Закону № 3356-XII колективні договори укладаються з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону № 3356-XII колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.
Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права, колективний договір укладається для працівників та передбачено укладення лише одного колективного договору для всіх працівників підприємства. Та зміст указаних норм свідчить про те, що у разі створення нової профспілки в межах строку дії колективного договору, така профспілка має право приєднатися до вже існуючого колективного договору та користуватися додатковими благами, передбаченими умовами колективного договору.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03 червня 2020року у справі № 210/2097/16-ц (провадження № 61-16081св19), від 19 травня 2021року у справі № 591/6937/19 (провадження № 61-8818св20), від 11 грудня 2024року у справі № 175/2469/23 (провадження № 61-3579св24), у якій вирішувались близькі за змістом правовідносини.
Згідно з частиною третьою статті 249 КЗпП України за наявності письмових заяв працівників, які є членами професійної спілки, роботодавець щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою. Роботодавець не вправі затримувати перерахування зазначених коштів.
Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1045-XIV за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів.
Визначальним у цьому випадку має стати наявність укладеного колективного договору з роботодавцем, у якому сторони погоджують, зокрема термін, розмір та порядок відрахування членських внесків. У разі приєднання первинної профспілкової організації до вже існуючого колективного договору, профспілковий орган погоджується із визначеними (погодженими) додатковими благами, передбаченими умовами цього колективного договору.
В даній справі підтверджено, що між Профспілкою та Національною поліцією України не укладався колективний договір (на час виникнення спірних правовідносин). Також відсутні докази того, що ППО «Правозахисники країни» приєдналася до існуючого у роботодавця (Національна поліція України) колективного договору.
За таких умов, висновки суду першої інстанції про те, що достатньою підставою для утримання та перерахування членських внесків із заробітної плати членів профспілки є лише письмова заява працівника, суперечать положенням частини третьої статті 42 Закону № 1045-XIV, частини третьої статті 249 КЗпП України, згідно з якими визначальним є наявність укладеного між сторонами колективного договору, оскільки роботодавець щомісячно і безоплатно зобов'язаний утримувати із заробітної плати та перераховувати на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим колективним договором.
Тож, доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у м.Києві узгоджуються із положеннями чинного законодавства та є обґрунтованими.
Оскільки в конструкції згаданих правових норм частини третьої статті 42 Закону № 1045-XIV та частини третьої статті 249 КЗпП України мова йде про утримання із заробітної плати на рахунок професійної спілки членських профспілкових внесків працівників відповідно до укладеного колективного договору, можна виснувати що такі позовні вимоги будуть обґрунтованим у тому випадку, якщо між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом буде укладений колективний договір.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ППС «Правозахисники країни» до Головного управління Національної поліції у м. Києві про зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Відповідач за подачу апеляційної скарги сплатив судовий збір в загальному розмірі 3 633,60грн (а.с.153-155).
Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні позову з ППС «Правозахисники країни» на користь Головного управління Національної поліції у м. Києвіпідлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 633,60грн.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві- задовольнити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» до Головного управління Національної поліції у м. Києві про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Стягнути з Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» на користь Головного управління Національної поліції у м. Києві судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 3 633,60грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 березня 2025року.
Судді: