Справа №760/2431/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1957/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
12 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255 КК України у кримінальному провадженні № 22023101110000650,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_8 , та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, тобто до 03.04.2025, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону, оскільки відсутня обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255 КК України, а стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вказує, що ОСОБА_7 не переховувався та не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, впливати на будь-яких осіб у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ) та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023101110000650, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2023, за підозрою ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_16 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України, ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України, ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України, ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_20 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, а також за підозрою ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України, за підозрою ОСОБА_24 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
05.11.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано на підставі п. 2 ч. 1 ч. 208 КПК України.
05.11.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255 КК України.
07.11.2024 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням в Київському слідчому ізоляторі строком на 60 днів, тобто до 03.01.2025.
24.12.2025 постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_25 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023101110000650 від 14.08.2023 до трьох місяців, тобто до 05.02.2025 включно.
26.12.2024 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, тобто до 05.02.2025, без визначення розміру застави.
31.01.2025 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 05.04.2025.
03.02.2025 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, тобто до 03.04.2025, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя, виходив з конкретних обставин справи, що вказують на наявність достатніх підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також те, що заявлені ризики, які враховувалися при застосуванні міри запобіжного заходу, не зникли чи зменшилися.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, знищити, спотворити будь-яку з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним у інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те що, позаяк ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255 КК України, з метою запобігання вище вказаним ризикам та виконанню завдань кримінального провадження, неможливо застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, у тому числі застави.
Таким чином, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для продовження застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою.
Доводи апеляційної скарги про те, що наведені стороною обвинувачення ризики, передбачені ст. 177 КПК України, мають формальний характер, а клопотання слідчого не містить обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, відхиляються колегією суддів з огляду на їх безпідставність.
Дослідивши доводи апеляційної скарги у цій частині, колегія суддів доходить висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, знищення, спотворення будь-якої з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_7 підозрюється, на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255 КК України.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому відсутні підстави для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________