10 березня 2025 року м. Київ
справа №760/23010/24
провадження № 33/824/1587/2025
Київськийапеляційний суд у ОСОБА_1
розглянувшиапеляційнускаргу ОСОБА_2 , в інтересахякогодіє адвокатЧерепов Дмитро Володимирович на постанову Солом'янського районногосуду містаКиєвавід18жовтня 2024 року щодопритягнення до адміністративноївідповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця,
за ч. 2 ст. 172-15Кодексу України про адміністративніправопорушення,
Згіднопротоколу про військове адміністративне правопорушення №17 від 17 вересня 2024 року, у період з 03 серпня 2024 року по 20 серпня 2024 року було виявлено недбале ставлення ОСОБА_2 до військової служби в умовах особливого періоду, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Постановою Солом'янського районногосуду містаКиєвавід18жовтня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.
Піддано ОСОБА_2 адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанці, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Черепов Д.В. звернувся до суду з апеляційноюскаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час проходження військової служби до службових обов'язків ОСОБА_2 не відносилося повідомлення інформації про затримання військовослужбовців.
Вказує, що фактично, відповідно до Інструкції обов'язок щодо дотримання прав при затриманні покладається на начальника патруля, обов'язок щодо повідомлення про затримання не був покладений на ОСОБА_2 , як чергового.
Стверджує, що 17 вересня 2024 року у ОСОБА_2 був наказ від командира прибути в певний час до військової частини, а тому він не мав часу сперечатися та визнав свою вину, просив застосувати попередження, про що відобразив у протоколі.
Також просить поновити строк на апеляційнеоскарження постанови суду. Клопотаннямотивуєтим, щоучасті у судовому засіданні не приймав, судових повісток не отримував, а копію оскаржуваної постанови отримав його захисник Черепов Д.В. 12 грудня 2024 року. На підтвердження вказаного в матеріалах справи міститься заява про ознайомлення з матеріалами та відмітка про ознайомлення.
У зв?язкуізчим просить поновити строк на апеляційнеоскарження постанови Солом'янського районногосуду містаКиєвавід18жовтня 2024 року.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративнеправопорушенняможе бути оскарженапротягом 10 днів з дня винесення постанови.
З матеріалівсправивбачається, що постанова прийнята 18 жовтня 2024 року, а апеляційнаскарга на неї подана 04 лютого 2025 року, тобто, з пропуском строку на апеляційнеоскарження.
Вважаю, щоособі, яка притягується до адміністративноївідповідальності, слідпоновити строк на апеляційнеоскарження, оскількивручена оскаржувана постанова в судовому засіданні не була, через засоби зв'язку також не вручалась ОСОБА_3 ,а адвокат Черепов Д.В. отримавїїтільки12 грудня 2024року післяїївиготовлення, під час ознайомлення з матеріаламисправи, щопідтверджуєтьсязаявою Черепова Д.В. про ознайомлення з матеріаламисправи (а.с. 40-41).
Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2024 року адвокат Черепов Д.В. в інтересах ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, проте постановою Київського апеляційного суду від 31 грудня 2024 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження за відсутністю клопотання про поновлення процесуального строку .
03 лютого 2025 року захисник ОСОБА_2 - адвокат Черепов Д.В. дізнався про постанову Київського апеляційного суду від 31 грудня 2024 року, тому за таких обставин повторно подав апеляційну скаргу 04 лютого 20255 року.
За вище наведених обставин, суд робить висновок про задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районногосуду містаКиєвавід18жовтня 2024 року.
В судове засідання до Київського апеляційного суду, призначене на 10 березня 2025 року, ОСОБА_2 та його захисник адвокат Черепов Д.В. не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, захисник через електронний суд, Черняк Д. за вказаною захисником адресою.
Про причини неявки суд не повідомили, що дає можливість для розгляду апеляційної скарги у їх відсутність.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Визнаючи винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що у період з 03 серпня 2024 року по 20 серпня 2024 року було виявлено недбале ставлення ОСОБА_2 до військової служби в умовах особливого періоду, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП та відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 він вину свою визнав.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 172-15 КУпАП недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду - тягне за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Суб'єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні таких дій, як недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду.
Встановлено, що на підставі наказу головнокомандувача ЗСУ від 26 квітня 2023 року №870 капітана ОСОБА_2 призначено оперативним черговим відділення оперативних чергових штабу центрального управління ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
ОСОБА_2 , маючи військове звання «капітан», обіймаючи посаду оперативного чергового відділення оперативних чергових штабу центрального управління ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідно до своїх функціональних обов'язків є військовослужбовцем.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначений обов'язок кожного військовослужбовця щодо непорушного додержання вимог Конституції України та законів України, військової дисципліни, знання та виконання своїх обов'язків та додержання вимог Статутів Збройних Сил України. Аналогічні вимоги закріплено у ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до службових обов'язків ОСОБА_2 серед іншого на нього покладено обов'язок складання протоколів про адміністративне затримання військовослужбовців відповідно до вимог Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №515 від 10 жовтня 2016 року і здійснення запису книги обліку затриманих (доставлених) осіб.
Також, відповідно до вищевказаної Інструкції начальник (оперативний черговий) органу управління Служби правопорядку, на посаді якого перебував ОСОБА_2 , повинен повідомити командира (начальника) військової частини (установи), родичів затриманого, територіальний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги про місцеперебування особи, затриманої за вчинення адміністративного або кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 , виконуючи обов'язки оперативного чергового та будучи військовою службовою особою військової частини НОМЕР_1 упродовж поточного року приймав військовослужбовців, затриманих за вчинення адміністративних правопорушень, про що складав протоколи про адміністративне затримання, та обліковував у книгу обліку затриманих (доставлених) осіб ЦУ ВСП.
Упродовж серпня 2024 року під час виконання службових обов?язків та складання протоколів про адміністративне затримання відносно військовослужбовців: ОСОБА_6 (від 03.08.2024 №242), ОСОБА_7 (від 05.08.2024 № 246), ОСОБА_8 (від 05.08.2024 № 247), ОСОБА_9 (від 06.08.2024 № 248), ОСОБА_10 (від 08.08.2024 № 255), ОСОБА_11 (від 08.08.2024 № 256), ОСОБА_12 (від 11.08.2024 № 261), ОСОБА_13 (від 11.08.2024 №260), ОСОБА_14 (від 20.08.2024 № 275) ОСОБА_2 фактично не повідомляв про місцеперебування цих затриманих військовослужбовців територіальний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги ані факсимільним ані телефонним зв'язком, або на адресу електронної пошти центру безоплатної правничої допомоги з причин високого службового навантаження, або через свою неуважність.
Крім того, надав суду першої інстанції заяву про розгляд справи без його участі, в якій визнав вину.
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке його піддано адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Київський апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що до службових обов'язків ОСОБА_2 не відносилося повідомлення інформації про затримання військовослужбовців, та інформування центру безоплатної правової допомоги оскільки такі доводи спростовуються Інструкцією про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №515 від 10 жовтня 2016 року де чітко визначені такі обов'язки оперативного чергового. Таку посаду ОСОБА_2 займав з 26 квітня 2023 року. (наказ про призначення а.с. 15)
Інші обставини, на які посилається апелянт свого підтвердження не знайшли, а тому його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.
При накладені адміністративного стягнення судом відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Врахувавши вказані обставини суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, яке за своїм видом і мірою є справедливим.
Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено.
З огляду на викладене, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд першої інстанції з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУАП.
Враховуючи вищенаведене, підстав для зміни чи скасування постанови районного суду, апеляційний суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставівикладеного та керуючисьст. 294 КУпАП, Київськийапеляційний суд,-
Поновити ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Черепов Дмитро Володимирович,строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районногосуду міста Києва від 18 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Черепов Дмитро Володимирович - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районногосуду міста Києва від 18 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа