Єдиний унікальний номер справи №2-780/12
Провадження №22-ц/824/2188/2025
20 лютого 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Михайла Андрійовича на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича.
В обґрунтування скарги зазначив, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26.01.2012 року у справі № 2-780/12 з ОСОБА_1 (скаржника) на користь ОСОБА_2 (стягувача) стягнуто кошти в розмірі 336 033 грн. - суми позики, втрати від інфляції, трьох процентів річних та 2 823 грн судового збору.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.10.2023 року вирішено видати дублікат виконавчого листа у справі № 2-780/12 від 17.02.2012 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.2024 року у справі № 2-780/12 поновлено строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Деснянським районним судом м. Києва у справі № 2-780/12 видано дублікат від 07.11.2023 року виконавчого листа.
13.06.2024 року до приватного виконавця надійшла заява про відкриття виконавчого провадження, подана стягувачем, на підставі якої приватним виконавцем вчинено дії та ухвалено процесуальні документи, з якими не погоджується скаржник у своїй скарзі.
У виконавчому листі у справі № 2-780/12 від 17.02.2012 вказано адресу скаржника/боржника: АДРЕСА_1 .
08.09.2015 року, тобто до звернення стягувача до приватного виконавця і до вирішення питань з прийняттям та відкриттям приватним виконавцем виконавчого провадження, скаржник/боржник зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 просив суд визнати дії приватного виконавця щодо прийняття до провадження виконавчого листа (Дублікат) №2-780/12, виданого 07.11.2023 року Деснянським районним судом міста Києва, неправомірними; зобов'язати приватного виконавця скасувати постанови: про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 13 червня 2024 року; про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження; про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні; про арешт майна боржника у виконавчому провадженні; повернути стягнені кошти у виконавчому провадженню № НОМЕР_4 на рахунки боржника ОСОБА_1 ; винести постанову про повернення виконавчого листа (Дублікат) №2-780/12, виданого 07.11.2023 року Деснянським районним судом міста Києва, стягувачу ОСОБА_2 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року скаргу задоволено. Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича (місцезнаходженння: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 25/2, прим. № 3) щодо прийняття до провадження виконавчого листа (Дублікат) №2-780/12, виданого 07.11.2023 року Деснянським районним судом міста Києва, неправомірними. Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 скасувати постанови: про відкриття виконавчого провадження від 13 червня 2024 року; про стягнення з боржника основної винагороди; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про визначення розміру додаткових витрат у виконавчому провадженні; про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні; про арешт майна боржника у виконавчому провадженні. Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича повернути стягнені кошти у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 на рахунки боржника ОСОБА_1 . Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича винести постанову про повернення виконавчого листа (Дублікат) №2-780/12, виданого 07.11.2023 року Деснянським районним судом міста Києва, стягувачу ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Не погоджуючись з ухвалою суду, 14 серпня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов М.А. направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Посилаючись на ч.4 ст. 263 ЦПК України зазначає, що суд не взяв до уваги доводи приватного виконавця про те, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати, що зазначені у виконавчому документі відомості про місце (фактичного) проживання скаржника (боржника) були недостовірними і вимагали додаткової перевірки або не могли вважатися місцем проживання чи перебування для визначення місця виконання рішення за правилами ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження». Вказує про те, якщо виконавчий документ видав суд, приватний виконавець не може на власний розсуд вносити зміни за цим документом, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 08.07.2022 року (справа № 908/309/21) та постанові від 23.03.2020 року (справа № 806/2273/17). Також апелянт зазначає, що на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження не був зобов'язаний самостійно встановлювати адресу боржника, що не може свідчити, що виконавче провадження було відкрито протиправно.
У зв'язку з цим апелянт просить апеляційний суд оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
17 жовтня 2024 року до апеляційного суду від заявника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У судове засідання, призначене на 20.02.2025 року, з'явився приватний виконавець виконавчого округу м. Києва.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Основним доводом апеляційної скарги було те, що якщо інформація про місце знаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі, не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому листі, пред'явленому апелянту до виконання, зазначена адреса боржника - АДРЕСА_1 .
У той же час постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.06.2024 року в цей же день направлялася ОСОБА_1 як на адресу: АДРЕСА_1 , так і на адресу фактичного проживання боржника - АДРЕСА_2 , що свідчить про те, що на той час у виконавця була як адреса боржника, зазначена у виконавчому листі, так і адреса фактичного його місцезнаходження.
У судовому засіданні апелянт пояснив, що адресу в Хмельницькій області він здобув із запиту про місце здійснення діяльності боржника як фізичної особи-підприємця, і отримав він такі дані вже після відкриття виконавчого провадження. У той же час, з наданих до суду самим приватним виконавцем документів вбачається, що вищевказану інформацію він здобув за безкоштовним запитом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, при цьому зважаючи на номер сторінки виконавчого провадження, такі відомості були ним здобуті ще до відкриття виконавчого провадження ( безкоштовний запит з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 15 аркуш матеріалів виконавчого провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження - аркуш 16матеріалів виконавчого провадження).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вбачає, що на момент відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця вже була наявна інформація стосовно декількох адрес місцезнаходження боржника.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 31 березня 2021 року у справі справа № 380/7750/20 Верховний Суд зробив висновок про те, що положення статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» оперують термінами «місце проживання, перебування» боржника, а не «зареєстроване місцем проживання» як чинником, який впливає на визначення місця виконання рішення.
Спираючись на цільове тлумачення цієї норми у системному зв'язку з іншими положеннями зазначеного Закону, таку її конструкцію можемо пояснити тим, що виконавчі дії мають провадитися з урахуванням (в межах) дійсного/фактичного місця проживання боржника. Тобто «примусове виконання» рішень має бути певним чином «наближеним», прив'язаним до місця проживання/перебування боржника, що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов'язки як учасника виконавчого провадження (як-от: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення).
Окрім того, здійснення виконавчих дій саме за місцем проживання/перебування боржника обумовлюється також змістом цих дій. Зауважимо, що йдеться про примусове виконання рішення, відповідно (встановлені) засоби й способи досягнення потрібного результату (належного виконання рішення) можна охарактеризувати як жорсткі стосовно боржника, адже виконавець зобов'язаний вживати всіх радикальних заходів для того, щоб рішення було виконано, позаяк пріоритет у цій процедурі мають інтереси стягувача.
У вимірі цього спору, якщо узагальнити весь спектр виконавчих дій/рішень виконавця, можемо виснувати, що вони відбуваються «навколо» боржника і його майна, що дає розуміння, чому «місце виконання рішення» законодавець «прив'язав» до місця проживання, перебування боржника. Подібним чином можна пояснити опосередкованість місця виконання рішення місцезнаходженням майна боржника, на яке можна звернути стягнення (за рішеннями майнового характеру).
У контексті обставин цієї справи наведені міркування суду мають на меті донести думку про те, що місце проживання має відповідати дійсності. Іншими словами, не стільки номінальна адреса проживання боржника, скільки його фактичне, реальне місце проживання повинні визначати місце виконання рішення задля досягнення мети виконавчого провадження і дотримання його засад.
Колегія суддів апеляційного суду при вирішенні справи зважає на те, що з аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» та судової практики його застосування вбачається, що якщо інформація про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі, не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації. В свою чергу, якщо виконавцю відомо декілька достовірних адрес боржника, ним мають здійснюватися заходи по встановленню місця проживання (перебування) боржника.
В тих постановах Верховного Суду, на які посилався апелянт, предметом розгляду справи була ситуація, коли альтернативна адреса боржника, яка не співпадала з офіційним місцем його реєстрації, була відома виконавцю лише зі слів стягувача, який є зацікавленою особою в даних відносинах, і не підтверджувалася жодним чином зі сторонніх джерел. Також в обох зазначених випадках Верховний Суд зробив висновок про те, що виконавчі дії мали проводитися, зважаючи на офіційну адресу реєстрації боржника.
В даній справі виконавець до відкриття виконавчого провадження самостійно з відповідних офіційних джерел встановив іншу адресу боржника, відмінну від зазначеної у виконавчому документі, відтак мав об'єктивні підстави з'ясувати його фактичне місцезнаходження, що по факту співпадало з його офіційним місцем реєстрації.
Перед прийняттям виконавчого документа, пред'явленого до виконання, виконавець має упевнитися, що адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території виконавчого округу приватного виконавця.
В даній справі виконавець ще до відкриття виконавчого провадження володів інформацією про фактичне місце проживання боржника та місце його реєстрації, тому, враховуючи, що одна з таких адрес виключає відкриття виконавчого провадження сам цим виконавцем, повинен був на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження здійснити перевірку адреси реєстрації боржника, чого ним зроблено не було.
У свою чергу, дана обставина спростовує ті доводи, якими обґрунтовує апелянт свою апеляційну скаргу.
Суд за результатами розгляду справи також вирішує питання про судові витрати сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник скаржника заявив до відшкодування 4000,00 грн витрат на правничу допомогу за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підтвердження вказаних витрат представником скаржника подано такі документи: договір № 16 про надання правової (правничої) допомоги від 23 травня 2019 року, додаткову угоду № 4, додаткову угоду №5, додаткову угоду №6 до Договору № 16 про надання правової(правничої) допомоги від «23» травня 2019 року, рахунок на оплату № 8 від 16 жовтня 2024р., Акт надання правової (правничої) допомоги № 8 від 16 жовтня 2024 року до Договору № 16 про надання правової (правничої) допомоги від «23» травня 2019 року; платіжна інструкція № @2PL139622 від 16.10.2024 року та виписка з - банківського рахунку АО «4LEX» від 16.10.2024 року про оплату послуг адвоката у розмірі 4 000,00 грн., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Скаржник поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 Велика Палата Верховного підтримала попередні правові висновки: «Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка за клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених позивачем обставин відсутні».
З матеріалів справи вбачається, що апелянт жодних аргументів щодо неспівмірноситі заявлених іншою стороною витрат на правничу допомогу не заявляв, відтак у суду відсутні підстави для відхилення таких вимог ОСОБА_1 ..
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Михайла Андрійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Михайла Андрійовича (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 25/2, прим. № 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько